Вождь, Бель Вю, бульвар Оводова. Вінниця, яка є тільки на фото
- За свою історію Вінниця неодноразово змінювалася.
- Так, посеред Соборної був бульвар Оводова, площа Привокзальна не була «базаром-вокзалом», а гостей на в’їзді у місто зустрічала тріумфальна арка. Розповідаємо, що втратило наше місто
Центральна вулиця міста неодноразово змінювалася за свою історію. Зараз — це шумна автомагістраль, попри заборону на рух авто. Утім, на початку 20 сторіччя, посеред вулиці пролягала алея з деревами, яку називали Бульвар Оводова.
За даними , алея була закладена від вулиці Купецької (нині Миколи Оводова) до Хлібної (біля Жіночої гімназії). Приблизна довжина — 600 метрів, писав автор сайту «Вінницький трамвай» Олег Матюхов.


Бульвар Оводова проіснував до 1936 року. Через збільшення кількості автотранспорту дерева були вирізані, дорога та тротуари розширені, а трамвайні колії виклали так, як вони є й сьогодні.
Соборна ще була й вулицею гостинності: тут у 1910-х побудували аж дев’ять готелів, серед яких «Савой», «Європейський», «Континенталь», «Гранд-Отель», «Бель Вю». Останній з них був ще й місцем роботи для міністерств Уряду УНР.

Будівля простояла досить довго. На початку 1980-х готель знесли. Причиною стали, ймовірно, підземні ходи, в які просідала споруда. Вже в наш час місце фешенебельного готелю зайняла «стекляшка» з кав’ярнями та магазинами.

На початку Соборної існував єврейський ринок Каліча (зараз - площа Гагаріна). Базар нагадував повноцінне маленьке містечко: там були і своя маслобійня, і млин, і кузня.

Ціни на продукти на початку 1900-х: гуска - 80 копійок, 400 грамів масла - 40 копійок, стільки ж житнього хліба - три копійки, пшеничного - 5,5 копійки. Пуд риби (16,36 кілограма) можна було придбати за 4-7 рублів.
Зарплата у громадян міста була різною і залежала від освітнього та кваліфікаційного рівня. Некваліфікована праця служниці, приміром, на місяць становила 3-4 рублів, кухарки — 6 рублів, поштові та муніципальні службовці отримували 15 рублів і більше, залежно від стажу.
На початку 60-х років ХХ століття колишню Хлібну площу назвали іменем Гагаріна, а на місці базару виріс універмаг.

Площа Гагаріна, 1977 рік
Вже в наш час, у 2007 році, площу Гагаріна вирішили перебудувати та зробити тут підземний ТРЦ, який за громіздкість вінничани прозвуть «мавзолеєм».

Площа Гагаріна, 2019 рік
Попри урочисте відкриття у 2013 році, торговий центр під землею так і не запрацював. Бізнесмен Володимир Продивус розказав, що аби завершити будівництво потрібно ще один рік.
Майдан Незалежності раніше мав «Вождя». Скульптуру Леніна тут встановили у 1972 році. Фігура була висотою 5,8 метра, важила 5 тонн та зроблена з бронзи. І її демонтували задовго до початку декомунізації — у 1992 році, на вимогу активістів Народного руху України (партія РУХ).

— Пам’ятник був прикріплений у двох місцях до постаменту гвинтами. Викрутити їх не вдалося, бо були залиті смолою. Випалювали електрозварюванням, — згадував колишній рухівець Валерій Палій. — Потім закріпили стропи між ніг. На шию накинули петлю. Краном підняли. Завантажили в кузов автомобіля. Але перед тим ми ще дали молотком по голові зі словами: «Це тобі, катюго, за знущання над людьми!».
Леніна спочатку вивезли на комунальне підприємство у Сабарові, а через кілька років бронзова фігура зникла. Її шукали міліція, комуністи, але так і не знайшли. Активісти припускали, що «порізали на частини та сплавили бронзового вождя».

Гостей на в’їзді у місто з Київської зустрічала помпезна арка. Її встановили у 1954 році на честь 300-річчя Переяславської ради, як знак об’єднання України з Росією. Про це нагадували написи на конструкції: «Нам завжди у битвах за долю народу був другом і братом російський народ» та «Навіки разом».

Утім, арку знесли ще до початку гібридної війни на Сході України та окупації Криму. Нею пожертвували у 80-х роках, щоб розширити проїжджу частину — конструкцію підірвали.

Тріумфальна арка була на місці розворотного кільця тролейбусів, біля Меморіалу Визволення, припускають автори сайту vn.depo.ua
Привокзальна площа не завжди була «базаром-вокзалом». У 50-х тут збудували третій залізничний вокзал, на заміну зруйнованого в 1946 році.

Він був великим, просторим, у стилі сталінського бароко. Вхід прикрашала ліпнина у вигляді кукурудзи та інших сільгосп культур, що підкреслювало аграрний статус Вінниччини.

Навпроти вокзалу зробили сквер з квітами та деревами. Але у 60-х його знесли, щоб зробити парковку для авто та більш зручну транспортну розв’язку, сказав дослідник історії Вінниці Влад Барка. Про історію трьох вокзалів у нашому архівному матеріалі.
Читайте також:
- Як судді обживаються в екс-готелі «Савой»
- Казарми на «Варшаві». Як живуть у 130-річних будинках Брусилова
- Будинок залізничників стоїть на місці розбомбленого храму
- Барак на «Варшаві». Як воно, жити в колишній конюшні?
- «Сусідом» найстарішого будинку Вінниці може стати шестиповерхівка
Фото в матеріалі: фб-спільнота Старые фото Винницы, vn.depo.ua, depo.vn.ua, Володимир Філатов
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
-
ОлексійПотрібно цей бункер засипати перед універмагом та вернути стару площу. Памятник ідіотизму, жадібності та людській тупості, яка не чула про сполучені судини та грунтові води.
Михайло Садовський reply ОлексійІ всі витрати - за рахунок ініціаторів і замовників будівництва того злодійського шедевру. -
ДмитроВ принципе, если бы арка сохранилась до наших дней, можно было бы убрать все надписи и гербы и оставить её. Смотрелось бы круто!
Орест Лютий reply ДмитроВже в ті далекі 70 роки, стало зрозуміло українським комуністам, що ніякої "братерської дружби" між нами не було, нема і бути не може. -
Marina ShalovinskayДуже доленосно... -
Liana NeА вот -вся книга-https://www.proza.ru/2009/08/14/42
Валерий Чудновский reply Liana NeДякую за книгу!