В п’ятницю міністр Внутрішніх Справ Юрій Луценко підписав наказ про звільнення з посади начальника УМВС Вінницької області Валерія Літвіна і відправив його на пенсію

Валерій Літвін був начальником МВС області майже півтора року. За цей час він заробив неоднозначну репутацію. Колеги Валерія Валерійовича розповідають яким запам’ятався їм генерал-майор. Одним з перших на інтерв’ю погодився виконуючий обов’язки начальника УМВС Вінницької області Григорій Петрунчак, який був першим заступником Валерія Літвіна. — Григорій Миколайович, Ви працювали навпроти кабінету Валерія Валерійовича, і, напевно, краще за всіх знаєте, який він був начальник та людина? — Я здогадувався, що має бути таке запитання. Тому що багато було недомовок. Мені довелося під началом багатьох начальників тут працювати. Як начальник Літвін тут майже півтора року працював. В народі кажуть, що будеш добрим — злижуть, а гірким — виплюнуть. Тут треба знайти золоту середину. Літвін, як і всі, не виключення — зі своїми слабкостями, зі своїм характером, своїми життєвими принципами. Він прийшов сюди в вересні 2003 року. Контраст між Бевзом і Літвіним великий. Але контраст мав бути... У Валерія Бевза були свої принципи, засади, виховання. У Валерія Валерійовича був інший, непростий характер. Працювати з ним не просто. Дуже складно. Я пам’ятаю ті слова, коли він прийшов. Він сказав: “Найголовніше не ображайся і все буде нормально. Якщо навіть я погарячкував”. Дехто хоче його зробити, що він деспот із деспотів. А насправді все було на рівні суперечки і він погоджувався, коли вдавалося доводити свою правоту. Досить взривний характер, запальний. Можливо, десь якби ми на передовій були, в окопах, то взагалі там був би характер неоцінимий. Для нас воно трошки дикувато було зразу, а потім, коли втягнулися... Він одразу сказав: хто не хоче — ідіть. Пішло багато. Хтось може зрозуміти такі принципи, а хтось ні. Якщо дивитися на те, заради чого ми тут всі зібралися — на предмет служби, а не проговарювати, які він команди яким тоном сказав, з яким він характером прийшов сьогодні на роботу, то все нормально. Якщо тільки бути сентиментальним, то жодного начальника не переживеш. Характер був досить складний і його треба було просто зрозуміти, що хоче. Якщо він питає, котра година, то треба було сказати котра година, а не пояснювати де і коли ти придбав годинник, за скільки ти його купив, що він в тебе правильно чи не правильно іде. — А за останні півтора року чи багато змін сталося в Управлінні Міністерства Внутрішніх Справ? Які основні досягнення Валерія Валерійовича можна в першу чергу назвати? — Головний уклін давався на професійність виконання службових обов’язків. Відношення саме до виконання обов’язків. І настільки — до фанатизму було! Все повинно бути по совісті, по справедливості і по закону — не інакше. Такий нюанс був, як він тільки прийшов. У нас є відділ інформаційних технологій, підрозділ який збирає всю інформацію про злочини, реєструє, заповнює певної форми картки, це все систематизується в єдиний реєстр і як державна статистична звітність передається в МВС в Київ, аби там могли скласти уявлення про обстановку по всій Україні. Він сказав: “Не блефуйте, не хімічте з картками. Не потрібно. Нехай краще буде менше, але воно повинно бути правдивим. Є злочин — поставте, немає — ніяких авансів не має бути. Це серйозне питання!” І от півтора року ми пропрацювали, і він не відійшов від цього правила. Я останні два місяці, я думав, знаєте, як воно буває — а, закрутиться, одна справа, друга, третя і не пригадає. До останнього дня. Вже ми навіть здогадувалися та й вже знали, що будуть зміни, і він до останнього за три, за два дні, він все перевіряв. Він дуже переживав, коли знайшли труп отієї дівчинки в Хмільнику, потім ці трупи за містом. Він оперативний працівник. Він в карному розшуку працював все життя. Він така натура цілеспрямована. В сорок років стати генералом, в 84 році прийти в органи внутрішніх справ — за 20 років пройти від рядового до генерала — це серйозне досягнення. При тому всьому, що він досить різкий був, можливо, десь хотіли, щоб він був дипломатичний, виважений. А він з плеча і раз — правильно, не правильно. Він потім переживає. Може і не треба було такого казати. “А може я десь переборщив”, але що було то було. Він як сірник — раз і все. — Вам особисто шкода, що Валерій Валерійович пішов на пенсію? — Було б, напевно, неправильно казати, що мені шкода за якимось начальником. Я сам, начебто, маю відношення до керівництва. Шкода, не шкода — для мене, як для офіцера міліції — це не поняття. Я просто задоволений, що довелось разом попрацювати і почерпнути багато. Я знаю, що професіонали, люди карного розшуку — вони дотримуються аналогічної думки. З ним можна було б піти в любий бій, на любу злочинну групу, на будь-яке затримання. Він надійний був. А от багато хто обговорює його слабинки. От він там так сказав, а от анекдот не так розказав, а там не так повівся — треба дивиться на стержень, який стоїть в кожному міліціонерові. Дехто дуже солодко розказує, знаєте, співає, а коли до справи — а там одні тільки пузирі мильні. Я, наприклад, задоволений, що так попрацювали. Шкода, не знаю. Хоча я так налаштований — можна було б ще попрацювати. — А Валерій Валерійович дуже відрізнявся від колишніх начальників? — Я застав трохи керування Віктора Тяжлова. Так він в деяких питаннях був навіть різкіший, дерзкіший і вимогливіший. Начальник Управління по боротьбі із організованою злочинністю Артур Овсепян, який працював із Валерієм Літвіним ще в Херсоні, лише повторив слово в слово характеристику свого шефа, що свого часу була опублікована в книжці “Діаманти Вінниччини”: — Головними діловими рисами Валерія Літвіна є послідовність, відкритість, порядність, прямота. Не менш важливим є і вміння поставити, сформулювати завдання. Величезну роль відіграє розуміння підлеглими поставленої мети. Коли це доступно — тоді і завдання виконуються відповідно. Є ще одна ділова якість. Це жорстка вимогливість за ввірену ділянку роботи. Кожний злочин, який було скоєно, нехай це звичайна крадіжка, він сприймає як надзвичайну подію і власний біль. Можливо, комусь і не подобається, коли через годину-дві після скоєння злочину начальник вже питає, чи він розкритий... У ньому нема страху перед новизною. Він сміливо погоджується на впровадження нових методів роботи. Ми знайомі близько шести років. За цей час як людина він зовсім не змінився. Хіба що став більш вимогливим... Заступник начальника МВС області Василь Поліщук, заступник начальника МВС області по криміналу Микола Зубар, начальник відділу боротьби з економічною злочинністю Петро Продан та начальник першого віддділу, який займається зв’язками з громадськістю, Олена Ходацька розповідати про колишнього начальника відмовились. Чому, невідомо. Адже 20 лютого дехто з них більш ніж красномовно вітав Валерія Літвіна із днем народження.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.