У Вінниці одним почесним громадянином стало більше. Керівник “Володарки” тепер може... безплатно їздити в трамваї

Відповідне рішення на сесії міської ради четвертого вересня прийняли депутати.
Крім того, Леонід Гавриш відомий не лише у швейній промисловості, а й як меценат. Він допомагає письменникам області видаватися. За його підтримки надруковано понад 30 книжок.
Офіційно йому мають вручити відповідну грамоту та присвоїти звання до Дня міста.
Таким чином, пан Гавриш приєднається до переліку почесних вінничан. Його портрет повішають на третьому поверсі міськради поруч із зображеннями таких людей, як Юрій Гагарін, Ляля Ратушна, Іван Бевз, Митрополит Вінницький і Могилів-Подільский УПЦ Макарій (Леонід Микитович Свистун), Дмитро Дворкіс, Віталій Газінський та інші.
Звання „почесного”, окрім спеціальних диплому, стрічки та нагрудного знаку гарантує йому ще ряд прав. А саме: безкоштовного проїзду в міському пасажирському транспорті (крім таксі) при пред'явленні посвідчення встановленого зразка; першочергового безкоштовного обслуговування в амбулаторно-поліклінічних закладах, госпіталізації і лікування в стаціонарах, які належать до комунальної власності територіальної громади міста; першочергового прийому посадовими особами міста і районів, депутатами міської ради; участі в міських та районних урочистих заходах і вечорах та безкоштовного поховання.
Знак „Почесний громадянин міста Вінниці” виготовляється із срібла і має форму дев'ятикутної зірки. Посеред зірки прикріплено круглий медальйон, покритий синьою емаллю з дев'ятьма промінцями, у центрі медальйону розташовано покрите емаллю червоного кольору зображення малого Герба міста Вінниці. З-під медальйону по зірці розходяться пучки променів, покриті білою емаллю. Усі зображення і літери рельєфні. Розмір зірки між протилежними кінцями 45 мм.
Досьє
Гавриш Леонід Тарасович.
Народився 29 жовтня 1946 року в с. Саботинівка Кіровоградської області.
Після закінчення Київського технологічного інституту легкої промисловості розпочав трудову кар’єру інженером з обладнання на Тираспольській фабриці.
Далі протягом 15 років обіймав посаду директора вінницької трикотажної фабрики „Динамо”. У липні 1989 року призначений на посаду генерального директора Вінницького виробничого швейного об’єднання ім. М. М. Володарського.
У березні 1994 року його обрано головою правління новоствореного ВАТ „Володарка”.
У червні 2001 року обійняв посаду голови спостережної ради ВАТ „Володарка”.
Заслужений працівник промисловості України (1996р).

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у  Google