У цей день, 21 липня, 20 років тому відбулось повстання на СКР-112

21 липня 1992 року сторожовий корабель Чорноморського флоту СКР-112 підняв український прапор і вирушив із Кримської військово-морської бази (Новоозерне) у бік Одеси — з наміром ввійти до складу Військово-Морських Сил України.

У липні 1992 року на Чорноморському флоті почалося важке становище. Незважаючи на Дагомиську угоду, на кораблях і в частинах посилився тиск на тих, хто присягнув Україні.

Не витримуючи щоденного психологічного натиску, моряки-чорноморці, які присягнули Україні, в буквальному значенні слова тікали з кораблів і зверталися по допомогу до орггрупи ВМС України.

Як і українські моряки так і командування, вирішили, що треба здійснити незвичайний вчинок, який би прикував увагу до 17-ї бригади кораблів охорони водного району Кримської ВМБ, бо бачили пасивність керівництва Міністерства оборони України.

Відео дня

Але українське командування вирішили вчинити інакше: піти не вночі, а вдень з гордо піднятим Державним прапором України

Перебіг подій

Ранок 21 липня — на корабель СКР-112, який стояв на 2-му майданчику прибули: Анатолій Данілов, флагманський мінер бригади капітан 3 рангу Олег Шитіков і помічник командира дивізіону капітан-лейтенант Василь Горобець. Вони зустрілися з офіцерами і мічманами корабля, обговорили можливість підіймання на кораблі Українського прапора і переходу до одного з портів України. Врахували те, що весь особовий склад ще у січні 1992 року присягнув народу України. Була отримана одностайна підтримка і від кожного командира бойової частини, і від особового складу корабля.

8:15 — на борт СКР-112 прибув начальник штабу 307-го дивізіону капітан 3 рангу С.Семенов, який був старшим на тренуванні (саме на цей день була запланована участь СКР-112 у підготовці до святкування Дня ВМФ).

Корабель отримав дозвіл іти на тренування до штабу Кримської ВМБ. Коли корабель знявся з якоря і швартових, я піднявся на ходовий мостик і оголосив: «Начальнику штабу 307-го дивізіону капітану 3 рангу Семенову і командиру корабля капітан-лейтенанту Настенку. Як старший на посаді і за військовим званням, приймаю управління кораблем на себе. Ставлю завдання командиру корабля: йти на зовнішній рейд». Сторожовик ліг на курс із бази.

8:30 — капітан 3 рангу Семенов спробував завадити українцям вступити в управління кораблем, проте безуспішно, після чого був нейтралізований чотирма офіцерами — флагманським мінером бригади капітаном 3 рангу Шитикова, помічником командира дивізіону капітан-лейтенантом Горобцем, капітан-лейтенантом Настенко, і капітаном 2 рангу Жибаревим.

При підході до першого причалу, що на виході з озера, щоб не дати СКР-112 вийти із озера, кораблі ЧФ, 112-ї бригади намагалися знятися з причалу щоб не дати вийти СКР-112 з Донузлава. Паралельно з цим команда СКР-112 прослуховували всі радіопереговори оперативного чергового бази і кораблів про те, як швидко вони готуються в погоню за СКР-112.

8:56 — СКР-112 підняв український прапор. Прапор підняв командир відділення сигнальників старшина 2 статті Анатолій Палашов.

Вийшовши з озера Донузлав, команда СКР-112 виявила, що малий десантний корабель на повітряній подушці (МДК-184) і малий протичовновий корабель (МПК-93) вже йдуть за ними. При цьому командир МДК-184, порахувавши, що команда МПК-93 діє заодно з СКР-112, спочатку став перешкоджати йому виходити з озера. Непорозуміння російських кораблів тривало близько 15 хвилин.

9:25 — віце-адмірал Гурінов (начальник штабу флоту) наказав, підняти черговий гідролітак Бе-12 для контролю за діями СКР-112 і встановлення з ним зв'язку. Але зліт був негайно заборонений начальником зміни Київського зонального центру управління польотами підполковником Гриненко. Заборона була підтверджений начальником управління ВПС України генералом Тимошенко.

10:00 — оперативна інформація про несподіваний перехід сторожового корабля СКР-112 в п. Одеса надходить командувачу Військово-Морськими Силами України контр-адміралу Борису Кожину. Він негайно телефонує начальнику штабу Чорноморського флоту віце-адміралу Г.Гурінову і пропонує: «Якщо є воля людей, то хай корабель іде в Одесу». Віце-адмірал Г.Гурінов відповідає: «Якщо буде потрібно, ми застосовуватимемо по ньому зброю».

В цей час з радіообміну команда СКР-112 зрозуміла, що начальник штабу дивізіону капітан 3 рангу С. Тушев, який знаходився на МДК-184, отримав наказ при необхідності застосувати зброю. Останній, оцінивши положення і наслідки своїх дій, віддав наказ вести вогонь з артилерійської установки АК-230 не по кораблю, а попереду нього. Було зроблено 3-4 черги прямо по курсу на дистанції 2 КБТ.
Через декілька хвилин Тушев вийшов на зв'язок з Жибарєвим: «Отримав наказ усіма способами зупинити корабель і повернути СКР-112 на базу». Жибарев дав відповідь: «Я йду під Державним прапором України в її територіальних водах і слідую в український порт Одеса. На провокації відповідати не буду, але готовий себе захищати».

Командувач ВМС України контр-адмірал Б.Кожин на автомобілі відбуває на севастопольське радіо. Звертається до головного редактора місцевого радіо Ірини Котвалюк з проханням надати йому прямий ефір для термінового звернення до севастопольців у зв'язку з імовірним застосуванням зброї командуванням ЧФ проти СКР-112. Бориса Кожина пропускають до оперативного залу для передачі звернення. Ірина Котвалюк припиняє планову радіопередачу і надає радіо ефір командувачу ВМС України контр-адміралу Кожину. Ось ті слова, з якими він звернувся до радіослухачів:

"Шановні севастопольці! До вас звертається командувач Військово-морськими Силами України контр-адмірал Кожин. 20 хвилин тому мені стало відомо, що екіпаж сторожового корабля СКР-112, що дислокується в Донузлаві, підняв Державний прапор України, вийшов в морі і зараз прямує в порт Одеса.

Раніше особовий склад цього корабля на чолі з своїм командиром капітан-лейтенантом Сергієм Настенко прийняв військову присягу на вірність народу України. Корабель з мирною метою вийшов в море, підняв Державний прапор України, йде в її територіальних водах і прямує в український порт Одеса. Коли я звернувся до начальника штабу Чорноморського флоту віце-адміралові Гурінову не протидіяти сторожовому кораблю СКР-112, то отримав відповідь, що по кораблю буде застосовано зброю, а це може призвести до людських жертв. У складі екіпажа цього корабля служать і представники міста Севастополя, ваші діти і внуки.

Тому, дорогі севастопольці, не втрачаючи часу, дзвоніть по всіх телефонах на командний пункт Чорноморського флоту і вимагайте від його командування у жодному випадку не застосовувати проти сторожового корабля СКР-112 зброї. З прибуттям корабля до Одеси компетентною комісією будуть оперативно і всесторонньо вивчені мотиви такого відчайдушного кроку екіпажа, про що ви будете своєчасно проінформовані через всі засоби масової інформації".

10:25 — через годину після того, як літак повинен був злетіти, Бе-12 піднявся в повітря. Але тут же наперехват йому з аеродрому Бельбек стартував український винищувач.

У МДК-184 закінчувалося пальне, тому з КП Чорноморського флоту він отримав наказ: «Йти на таран». Враховуючи те, що МДК йшов на відстані всього 15 метрів від СКР-112, це було великою загрозою для СКР-112, тому йому доводилося раз по раз міняти курс, щоб уникнути зіткнення.

13:00 — за годину після проходження Тарханкутского маяка в МДК-184 закінчилося пальне, про що С. Тушев доповів ОЧ ЧФ і отримав дозвіл на повернення.

Під Тарханкутом підійшов прикордонний катер України і супроводжував СКР-112 в Одесу, проте він тримався осторонь і надавав тільки моральну підтримку.

В повітря були підняті два літаки ЧФ Бе-12. З флотського командного пункту їм поступила команда імітувати торпедні атаки на СКР-112. Відчувши провокацію, командир ланки літаків попросив повторити команду при включеному магнітофоні. Повторної команди не поступило.

В цей же час з Одеси на допомогу СКР-112 вийшли два українські прикордонні кораблі (бортові номери 632 і 626) та вилетів винищувач Су-27, який вислало командування Одеського військового округу. Він відігнав гідролітаки, які повернулись на Качинський аеродром. Надалі Су-27 баражував над СКР-112, охороняючи його від захоплення.

З подальших радіопереговорів команда СКР-112 зрозуміла, що командування ЧФ наказало тим, що вийшли з Севастополю СКР «Разітєльний» (пізніше переданий ВМС України в 1997 році) і ракетному катеру РК-260 переслідувати їх.

Через 30 хвилин Жибарєв побачив справа по борту ракетний катер. Він також намагався небезпечно маневрувати. Жибарев дав команду зіграти на кораблі бойову тривогу. На бойові пости СКР-112 віддана команда: «Боєзапас тримати в готовності до подання на гармати».

На дистанції 100 метрів ракетний катер почав кидати швартові кінці, щоб вони намоталися на гвинти СКР-112, що змусило останнього маневрувати.

17:00 — з'явився СКР «Разітєльний», який переплутав кораблі і замість СКР-112 спочатку пішов до МПК-93. Коли розібралися, то «Разітєльний» і МПК-93 узяли курс на СКР-112, щоб трьома кораблями узяти СКР-112 в лещата і зупинити. «Разітєльний», приспустивши правий якір, почав небезпечне зближення із СКР-112 з метою тарану і висадки групи захоплення, яка розміщувалася на баку, проте цей маневр не вдався.

Під час наближення у МПК-93 вийшов із ладу кермовий прилад, і він пройшов декілька метрів від СКР «Разітєльний» вздовж корми, випадково його не протаранивши. Після цього МПК-93 остаточно відстав і повернувся назад на базу.

Командир «Разітєльного» капітан 1-го рангу Силін вийшов на зв'язок із СКР-112. Жибарев погодився провести переговори. З командиром СКР-112 C. Настенко Жибарев домовився, що якщо через 30 хвилин не повернеться або не вийде на зв'язок на УКХ (ультракоротких хвилях), то йому слід продовжити рухатися в Одесу самостійно. Застопорили хід. СКР-112 передав вимогу, щоб «Разітєльний» не наближався до СКР-112 ближче, ніж на два кабельтових. З «Разітєльного» за Жибаревым вислали шестивесловий ял. В ході переговорів Жибарев пояснив Силіну свою позицію. Останній готувався присягнути Україні і не став перешкоджати Жибареву. Незабаром, коли в конфлікт втрутилися міністр оборони України генерал-полковник К. Морозов і командувач Одеським військовим округом генерал-лейтенант В. Радєцкий, гонитва і переслідування СКР-112 були припинені.

18:50 — корабель зайшов до внутрішньої гавані порту Одеса, пришвартувалися біля потапівського молу на території 18-ї бригади прикордонних кораблів.

21:30 — на корабель прибули командувач ВМС України контр-адмірал Б.Кожин, капітан 2 рангу Ю.Шалит, командир Кримської ВМБ контр-адмірал О.Цубін, офіцери штабу ЧФ капітани 1 рангу Александров і Кучин, від Севастопольської міської держадміністрації М.М'ясоєдов. Пізніше на корабель прибули командувач ОдВО генерал-лейтенант В.Радецький з групою офіцерів і представник Президента України в Одеській області В.Ільїн.

Подальша доля

Після розподілу кораблів ЧФ СРСР, СКР-112 увійшов до складу ВМС України. Однак, вищому керівництву армії та держави були чужими патріотизм та принциповість, проявлена українськими моряками 1992 року.
Громадськість України, багато військових та політичних діячів бачили корабель — як майбутній музей Військово-Морських Сил. У Севастополі члени «Просвіти», Спілки офіцерів України та інших організацій створили комітет із захисту «СКР-112» та направили Міністру оборони десятки звернень і заяв громадськості, але все марно. З Міністерства оборони поступило розпорядження утилізувати корабель. Володимир Безкоровайний виконав цей наказ. Влітку 1996 року корабель було утилізовано та розібрано на металобрухт.
За повідомленнями преси, його планували перегнати до Києва і поставити у столиці на довічну стоянку, зробивши на основі першого корабля відновлених Військово-Морських Сил України відповідний музей, але гору взяли інші міркування. Сторожовик був терміново виключений зі складу Військово-морських сил і буквально за три місяці порізаний на металобрухт. Його командир Сергій Настенко в подальшому був призначений командиром флагману українського флоту «Гетьман Сагайдачний». Звільнився зі служби маючи військове звання капітан 1-го рангу.

За матеріалами Вікіпедії

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.