У сексуальне рабство продала подругу дитинства. Вінничанку за кордоном визволяли дипломати і поліція

Вінничанку вдалося врятувати з сексуального рабства у чужій країні після дзвінка її матері на телефон довіри - (0800)-75-04-75

Історію Олени журналісту  розповіла Любов Никодим, головний спеціаліст відділу сім’ї, гендерної політики та протидії торгівлі людьми обласного департаменту соціальної та молодіжної політики. Вона безпосередньо спілкується з кожним, хто побував у схожій ситуації, і виявив бажання чи потребу звернутися по допомогу.

-Ця історія дуже свіжа, - каже Любов Никодим. – Але не тільки через це не можу, точніше, не маю права, назвати прізвище постраждалої. Професійна етика забороняє це робити. Письмово зобов’язалася не розголошувати інформацію про жодну людину, яка звернулася по допомогу.

На думку пані Никодим, ця розповідь може стати пересторогою для інших, хто шукає роботу за кордоном

Тут жінку можуть забити камінням

Подруга довго спокушала Олену приїхати до неї. Говорила, що боятися їй нема чого. Мовляв, у мусульманській країні дуже суворі закони, особливо стосовно порушень адюльтера, тобто сімейної зради. Олена вичікувала. Щоразу цікавилася справами подруги. Та переконувала, що почувається  у сто разів краще, ніж раніше дома. Працює офіціанткою, за місяць має не менше як дві тисячі доларів. І це не враховуючи чаєвих. Таку само платню обіцяла Олені.

Одного разу подруга була категорична. Сказала, або ти їдеш, якраз є вільне місце, або я пропоную його іншій людині. Така постановка питання підштовхнула дівчину зібратися в дорогу.

В аеропорту чужої країни вінничанка почувалася, здавалося, на сьомому небі. Все навколо було залито сонцем. Багато людей. Щоправда, всі вони чужі, але ж її міцно обіймає подруга.  

-Олюся, як я рада тебе тут бачити! Нарешті ми знову разом, як колись, пам’ятаєш?   

Вони справді росли разом, навчалися в одній школі, ходили на дискотеки. А потім подруга поїхала на заробітки. Хіба могла Олена бодай на хвилину припустити, що подруга її уже… продала.

З аеропорту їх доставили автомобілем до окремого будинку. «Тут будеш тимчасово перебувати, поки не оформлю документи», - сказала приїжджій.

-Я тебе попереджала, що закони у них надто суворі, - наголошувала подруга. – Без документів на вулицю – ні ногою. Попадешся в руки поліції – одразу відправлять назад додому. Чула таке слово - «депортація»?

Олену насторожила ще одна розповідь. «Тут жінку можуть камінням забити! - говорила землячка. – Так що краще залишайся в будинку, поки не владнаю все з документами. Давай паспорт…»

«Мамо, якщо ти мене не врятуєш, живою не побачиш…»

Навідалася подруга і наступного дня. Принесла трохи харчів. Обнадіяла, що документи уже передала в роботу. Треба чекати.

-Не хвилюйся, зі мною не пропадеш, - заспокоювала гостю. – Одній не скучно?..

Фраза «Одній не скучно?» трохи насторожила Олену. Лукава усмішка в цей час з’явилася на обличчі подруги.  

Увечері, коли Олена залишалася одна, почула, як хтось відчиняє двері. На порозі з’явилося двоє чоловіків. Дівчина злякалася. Вони щось говорили до неї, піднімаючи вгору великий палець. Вона нічого не т розуміла. Тільки раз-по-раз повторювала їм ім’я подруги. Сподівалася, що та прийшла разом з ними і зараз теж з’явиться у будинку, але не так сталося.

Що вона могла вдіяти проти двох чоловіків? Навколішки благала не чіпати її. Вони лише усміхалися у відповідь. Тільки під ранок залишили її у спокої. Вони пішли, а Олена гіркими слізьми умивалася у ванній кімнаті. В цей час вхідні двері будинку  знову відчинилися.

-Олюся, ти де? – почула голос подруги. – Ти  плачеш? Ото біда велика – з чоловіками переспала. А жити ж за щось треба. Хіба я знаю, скільки ще чекати тих документів – місяць, чи два. Та й роблять їх не безкоштовно. Ти гроші маєш? Так що, подруга, не розпускай нюні. Молода, красива, нічого з тобою не станеться.

Увечері ситуація повторилася. Тільки вже прийшов інший чоловік. Не часто випадав день, коли вона залишалася одна на ніч. Дівчина зрозуміла, в яку халепу влипла.

Подруга теж постійно зявлялася. Якось Олена запитала її про гроші. Та відповіла, що витрачає їх на харчі, на шампуні, збирає, щоб заплатити за документи. «Для чого вони тобі, все одно ж навіть за поріг не виходиш».

-Я мамі обіцяла подзвонити, - сказала Олена.

-На, дзвони. Тільки слухай мене уважно. Маєш сказати одне: «У мене все добре».  Або ще щось у цьому плані. Спробуєш говорити щось інше – приб’ю.

Била не подруга. Руки розпускали деякі з клієнтів. Знущалися. Тягали за волосся. Силою заливали в горло спиртне. Бувало, поводилися гірше, ніж з твариною.  

Поки клієнт спав пяний

Однієї ночі незваний гість трохи перебрав алкоголю і заснув. На тумбочці лежав його телефон. Олена зрозуміла, що це її чи не єдиний шанс зателефонувати мамі. Код знала, номер теж. Два рази перед тим дзвонила з телефону подруги.

На другому кінці довго не відповідали. Олена, сховавшись у ванній, тремтіла з переляку. Незнайомий чоловік міг прокинутися у будь-яку мить. Нарешті почула голос мами.

-Якщо ти мене не врятуєш, живою не побачиш! Ти чуєш мамо?

Від таких слів її мама, мабуть, посивіла. Жінка знала місто, в яке поїхала донька. Знала прізвище подруги. Одразу пішла в поліцію.

Поліцейські виламали двері

У поліції маму Олени чекало велике розчарування. Чи то її неправильно зрозуміли. Можливо, з інших причин не стали займатися справою. Адже йшлося про далеку чужу країну. Коли жінка виходила з кабінету, побачила на стенді номер телефону довіри, за яким варто звертатися з питань торгівлі людьми.

-Після дзвінка схвильованої жінки ми одразу запросили її до себе, - каже Любов Никодим. – Вислухали. Сказали написати заяву з проханням визволити дочку і повернути додому. Електронною поштою відправили в консульство нашої країни у місті, де утримували вінничанку.

Любов Никодим наголошує, що дуже ефективно спрацював консул. Він звернувся в тамтешню поліцію. За його зверненням порушили кримінальну справу.

-Вінничанку визволили через три дні після того, як ми відправили заяву, - розповідає пані Любов. – Це дуже короткий час. Поліцейські зуміли розшукати будинок, в якому утримували нашу землячку.

Пізніше дівчина розповідала, що пережила ще один стрес. За її словами, поліцейські виламали двері і увірвалися у будинок зі зброєю.

Тих, хто утримував у сексуальному рабстві вінничанку, судили.  Разом з ними і її подругу. Олена залишалася в чужій країні ще понад півроку.

-Там свої закони, - говорить Любов Никодим. – Тому вінничанку не відпускали на батьківщину, поки тривало розслідування, потім судові засідання. Весь цей час вона перебувала в одному з соціальних гуртожитків.

Після повернення додому дівчина пройшла реабілітацію. Отримала статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми. Держава надала їй матеріальну допомогу. Коли чує, що хтось їде за кордон працювати офіціанткою, у неї це викликає страх і жахливі спогади.

Запам’ятайте телефон лінії довіри

За номером телефону, по якому дзвонила мати дівчини, можна повідомляти не тільки про випадки торгівлі людьми чи їх примусового утримання. Тут приймають дзвінки про домашнє насильство.

-За цим номером можна також проконсультуватися перед поїздкою за кордон, - каже Любов Никодим. – Вам нададуть поради, як уберегтися від того, аби не потрапити у складну ситуацію.

Номер телефону довіри – 0800-75-04-75  

Коментар

Що треба знати перед поїздкою за кордон

Христина Орлова, виконавча директорка організації «Джерело надії»:

- Багато наших земляків їдуть за кордон на заробітки, - каже пані Христина. -  Послуги з працевлаштування за межами держави пропонують немало компаній. Однак треба пам’ятати, що тільки 10% з них працюють офіційно. Договір на роботу варто укладати тут, в Україні. Він має бути не тільки на англійській, а й на держаній мові.

 Найважливіше – нікому не віддавайте свій паспорт, Навіть на кордоні, коли водій автобуса збирає документи,  аби передати їх прикордонникам. Вартові самі зобов’язані підійти до вас з перевіркою. У випадку необхідності, можете самостійно підійти у вказане місце.

Треба мати з собою копію паспорта. Тримати її в окремому місці не з усіма іншими документами.

Обов’язково дізнайтеся номер телефону посольства чи консульства. Ще краще запам’ятати його. Українське МЗС запровадило програму під назвою «Друг». Вона дає можливість зареєструватися у посольстві чи консульстві кожному, хто перебуває у чужій країні. У такому випадку працівники консульства телефонують зареєстрованим, цікавляться, чи все у них гаразд.

Не зайвим буде домовитися з рідними про кодове слово. Якщо раптом з вами щось станеться і вам нададуть можливість сказати, що у вас, нібито все гаразд, повторіть це слово кілька разів, щоб рідні зрозуміли, що ви в небезпеці.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.