Кондуктори у Вінниці зникли на 107 році служби. Чи потрібно їх повертати?

Кондуктори «вимерли» навесні 2020 року, їх замінили валідатори. Однак в 60-х професія вже це пережила: людей тоді замінили на компостери

До 24 річниці з дня відновлення роботи кондукторів у вінницькому транспорті (це сталося 26 листопада 1996 року) на сайті Музею трамвая опублікували історію цієї професії.

З тексту дізналися, що ця служба з’явилася в місті ще в 1913 році, за кілька місяців до появи трамвая. Тільки кондуктор міг у вагоні відкривати вікна, а за потреби ставив трамвай на рейки. А ще ця професія вже переживала свою повну ліквідацію — у 1960-х, після появи компостерів. А потім була відроджена з небуття. 

Спочатку брали тільки чоловіків

Валерій Старжинський та Олег Матюхов з Музею вінницького трамвая розповідають, що кондуктор у транспорті Вінниці з’явився ще до запуску трамвая — навесні 1913 року.

«Людина, яка хотіла влаштуватися на роботу кондуктором, мала внести завдаток у розмірі понад 100 рублів грошима або процентними паперами. Однак охочих все одно було багато», — йдеться в матеріалі.

За півтора місяця до старту трамвайного руху прийняли на роботу 13 кондукторів. 

У 1913 році на маршрути виходили сім німецьких вагонів MAN, які були розраховані на 32 місця (18 сидячих, 14 стоячих), а у кондуктори та водії трамвая брали тільки чоловіків.

— Ремонтних бригад тоді не було. І вагоновожаті робили таке, за що зараз би звільнили. Якщо обірвався дріт контактної мережі, то водій чи кондуктор мав вийти з вагона, взяти якийсь дерев’яний патичок та закоротити дріт об рейку. І якщо трамвай зійшов з рейок, то поставити його назад мав водій та кондуктор, — розказував журналісту екскурсовод Музею трамвая Олег Матюхов.

За перші чотири місяці роботи трамваю, кондуктори заробили для міста понад 27 тисяч рублів чистого прибутку. Їхня зарплата сягала 25 рублів на місяць.

«Проїзд у трамваї був досить дорогим задоволенням, тому ним частіше користувалися заможні люди. Більш доступним засобом пересування для більшості жителів, трамвай став після 1920 року. Так, наприклад, тариф за проїзд в трамваї на початку 20-х років становив: по головній вулиці — 8 копійок, до Казарм — 4 копійки», — йдеться в тексті.

У Музеї трамваї розповідають, що на 1916 рік в трамвайному управлінні працювало 17 кондукторів.

У наступні 20 років, їхня кількість кондукторів зросла в декілька разів. На роботу стали брати жінок, але про роботу кондукторок відомо мало.

Людей замінили на компостери

Після Другої світової війни трамвайну мережу було зруйновано. Три кілометри колії до лікарні Пирогова та один вагон вдалося відновити до 1 травня 1945 року.

Кондуктори також повертаються у вагони, і за «Правилами користування трамваєм у Вінниці», у їхні обов’язки входить: брати плату за проїзд, слідкувати за порядком у салоні, контролювати вхід та вихід пасажирів, озвучувати голосно зупинки транспорту. Також тільки кондуктор мав право відчиняти / закривати вікна у вагоні.

Однак в другій половині 60-х кондуктори стали «зникати» з транспорту: встановлювали компостери, касові апарати, а на зупинках — кіоски з продажу квитків на транспорт. Штат кондукторів розпустили. Причина цьому, в ТТУ хотіли зекономити на зарплаті кондукторам, а їх планували працевлаштувати на роботу з більшим окладом — на заводах та фабриках.

Система з компостерами проіснувала майже 30 років. А після розпаду СРСР, 26 листопада 1996 року, кондуктори повернулися в громадський транспорт.

«Робота була незнайомою, спілкування з людьми та цілий день на ногах, тому здебільшого влаштовувалися люди, які прийшли з ринку та безробітні. Перший час водії допомагали кондукторам видавати квитки, тому що не всі сприймали кондукторів. Заробітна плата кондуктора у 96-му році була 70-80 купонів», — йдеться в матеріалі на сайті Вінницький трамвай.

Розквіт професії та валідатори

«Золотий час» кондукторів, як згадують автори матеріалу, припав на перше десятиліття 2000-х. Штат кондукторів був майже 500 людей, зарплата та умови роботи задовільні, лікарняні оплачувало ТТУ. Друга «десятирічка» ознаменувала і такий же стрімкий «занепад» професії.

«Місто анонсувало запуск електронного квитка. Це стало поштовхом для кондукторів шукати нову роботу. Тому всього за пару років кількість кондукторів скоротилася вдвічі, навесні 2017-го на вулицях міста з’явився транспорт з табличкою «Без кондуктора», — йдеться в матеріалі.

У 2018 році у «Вінницькій транспортній компанії» оголосили, що припиняють пошук людей на професію «кондуктор»: люди не хочуть йти на цю роботу, недобір складав біля 260 людей.

На заміну їм поступово запускають валідатори. Транспортна компанія та міська влада домовилася і про запуск альтернативних систем оплати проїзду — QR-коди (опікується ПриватБанк) та SMS-квитки (вперше запустили з «Київстаром»).

На завантажених маршрутах кондуктори працюють до травня 2020 року. З цього моменту кондуктори остаточно «зникають» з транспорту, бо більшість з них — передпенсійного віку та «ризикують захворіти на коронавірус». Тих, хто залишився, перевчили на водіїв та контролерів. Перед цим кондукторів «викреслили» з правил громадського транспорту

«Кондуктор — професія, що зникала і знову з’являлась. Залишається питання, коли наступний раз, зайшовши до трамваю чи тролейбусу, ми почуємо речення: «Розраховуємось за проїзд», — підсумовують автори тексту на сайті Вінницький трамвай.

На сайті «20хвилин», нагадаємо, є рубрика «Наше минуле». Тут ми, зокрема, розповідаємо про перший день роботи Вінницького драмтеатру, відреставрований стіл, за яким сидів Симон Петлюра, коротко переказуємо 107 років історії трамваю та про 56 років історії вінницького тролейбуса.

Читайте також:

Вінниця була курортом сто років тому. Які плюси та мінуси побачили туристи

Пожежник мав пишні вуса і 144 карбованці на рік. Історія пожежної охорони у Вінниці

Назад в минуле. Гуляємо по центру Вінниці у 1992 році

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.