Пожежник мав пишні вуса і 144 карбованці на рік. Історія пожежної охорони у Вінниці

Фото в матеріалі ілюстративні, з відкритих джерел

• До Дня рятівника згадуємо про те, як Вінниця переживала масштабні пожежі 200 років тому, яку особливу ознаку мали вогнеборці та чому без мурованого каміна не допускали на місцеві вибори.

Цей матеріал був вперше опублікований у 2020 році

У давнину для кожного міста пожежа була катастрофою. Через це Вінниця в минулому двічі змінювала своє місце розташування. 

— Чому так багато біди приносили пожежі? Усе дуже просто — Вінниця до початку 19 сторіччя була переважно дерев’яною. Кам’яних, мурованих з цегли будинків було дуже мало, — зазначив директор «Музею Вінниці» Олександр Федоришен. — Ба більше, найдавніша дерев’яна церква Вінниці — Миколаївський храм, що на Старому місті — це вже третя споруда, адже попередні дві церкви, що були на цьому місці, згоріли.

Як у Вінниці виховували колективну безпеку проти пожеж, дає уявлення «Ординація 1790 року» — конституція міста, де записані права і правила, що діяли у нас. Через небезпеку займання в місті діяла заборона на паління тютюну:

— Ніхто, ні місцевий мешканець, ні подорожуючий не повинен наважуватися ходити по вулиці з вогнем без ліхтаря чи накриття. А тим паче - з люлькою, — цитує документ історик.

Про такі випадки повідомляли президента Вінниці (міського голову), порушника судили. До того ж, бути в мерії могли ті вінничани, що в своєму домі мали «мурований комин, що виведений понад дах»

— Без цього міщанин не тільки не може бути допущений до участі в голосуванні, а й не може висувати свою кандидатуру на будь-який міський уряд, — говорить Федоришен.

Вуса і бороди були фільтром

Якщо до 18 століття пожежниками ставали виключно на добровільних засадах, то в 19 столітті — з’являється професійна пожежна охорона.

— Однією з точок відліку пожежної охорони вважають червень 1814 року. У районі теперішньої пожежної частини на вулиці Нансена існувало поліційне відділення, при якому був створений так званий пожежний сарай. В документах є згадка про те, що при поліцейському управлінні перебували «вогнегасні інструменти», — каже історик Олександр Федоришен.

У 1867 році в місті було 14 рядових пожежників, два унтерофіцери. Вони працювали з 5-ї ранку, понад 15 годин на добу. У «озброєнні» мали брезентову куртку, шолом і… пишні вуса!

— За однією з версій, пишні вуса і борода, які мали більшість пожежників, були своєрідним фільтром, які допомагали пожежнику не задихнутися димом, коли він витягував людей з палаючого дому. Перед цим пожежнику потрібно було свої довгі вуса змочити у роті, закрутити та запхати собі глибоко у ніс. Наскільки це було ефективно — важко сказати. Але тоді не існувало протигазів, взагалі, — розказав Федоришен.

Крім того, чергові пожежники в частині не мали право знімати форму. Навіть лягали спати в чоботах, щоб в разі пожежі одразу прибути на місце. Зарплата вогнеборців того часу була невеликою. У начальника становила 180 карбованців в рік, у звичайних пожежних – 144 карбованці.

Були й поштарями, і музикантами

На початку 20 сторіччя міський голова Микола Оводов будує нове пожежне депо, яке збереглося дотепер — це пожежна частина №2 на Нансена. За згодою з міською владою пожежна команда займалася миттям вулиць, відловлювала тварин, перевозила пошту. І ще грала у власному духовому оркестрі.

— Команда чекала вихідних, коли можна одягнути начищені до блиску шоломи, випрасувану форму і грати вальси, марші для вдячної вінницької публіки у міському парку, — розповів історик Олександр Федоришен.

Вінницькі пожежники мали свої номери телефонів. За номером 22 можна було викликати міську пожежну команду. За номером 97 на виклики відповідали добровольці — вільне пожежне товариство.

У 1912 році збудували вінницьку Вежу — найвищу на той час споруду. Тож, на її вершині був оглядовий майданчик, з якої вдивлявся у місто черговий пожежник. Якщо він помічав дим чи полум’я, то у дзвін сповіщав пожежне депо. Прибрали спостережний пункт на башті аж у 1957 році, бо міська рада визнала його недоцільним, враховуючи «систематичну відсутність бійців».

Подвиги вогнеборців

У 1983 році сталася перша висотна пожежа — на висоті 230 метрів палала радіотелевізійна щогла на вулиці Максимовича. Її загальна висота 354 метри. Там загорілися кабелі, ліфт не працював. Тому пожежники піднімалися по сходах за допомогою вогнегасників.

Через три роки після того трапиться найстрашніша трагедія 20 століття — аварія на Чорнобильській АЕС.

— Чорнобиль — це один з найважливіших символів для українських пожежників. Вінницький загін пожежної охорони потрапив на передову в боротьбі з «мирним» атомом в травні 1986 року. Головною задачею їх було гасіння лісових пожеж, гасіння торф’яників. Але такі, найбільш героїчні моменти вінничан, це гасіння пожеж у кабельному тунелі атомної станції та відкачування з реактору забрудненої води. Вінницькі пожежники витягували ту пожежну техніку, яка приїхала першою з Прип’яті, з Чорнобилю, боротися з вогнем, — говорив директор «Музею Вінниці» Олександр Федоришен.

Повністю лекцію, яка триває одну годину, можна подивитися тут.

Читайте також:

На дзвонах вибили напис: «Мала Ростівка…» Родина фермера відновила храм, якому 244 роки

Назад в минуле. Гуляємо по центру Вінниці у 1992 році

Кросворд: Історія Вінниці від заснування міста до наших часів

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.