Від «німців» до «швейцарців». Як вінницький трамвай прожив свої 105 років

Сторіччя тому в трамваях працювали тільки чоловіки. Вагоновожатий самостійно ладив двигун та ставив вагон на рейки

Вулицями міста в різні роки курсували німецькі, чеські, київські, а нині — швейцарські трамваї. Вони перевозили не тільки людей, а й вугілля, метал та інші великогабаритні вантажі. А кондуктори та водії трамвая повинні були мати силу, щоб за потреби поставити вагон назад на колії.

З чого все почалося

Регулярний рух трамвая почався 28 жовтня 1913 року о 6.40. Маршрут мав довжину 8,6 кілометра. Вагони возили людей Миколаївським проспектом (Соборною) двома залізними мостами через острів Кемпу, а далі Олександрійським шляхом (проспектом Коцюбинського) до залізничного вокзалу.

Тоді на маршрути виходили сім німецьких вагонів MAN, які були розраховані на 32 місця (18 сидячих, 14 стоячих), а у кондуктори та водії трамвая брали тільки чоловіків.

— Ремонтних бригад тоді не було. І вагоновожаті робили таке, за що зараз би звільнили. Якщо обірвався дріт контактної мережі, то водій чи кондуктор мав вийти з вагона, взяти якийсь дерев’яний патичок та закоротити дріт об рейку. І якщо трамвай зійшов з рейок, то поставити його назад мав водій та кондуктор, — розказав екскурсовод Музею трамвая Олег Матюхов.

У 1914 році маршрутна мережа розширюється: прокладають колію до військових казарм на Миколаївському проспекті (нині Замостянська), міська влада закупила ще чотири трамваї MAN.

Плата за проїзд у трамваї була високою, тому ним частіше користувалися заможні люди. Більш доступним засобом пересування трамвай став після зміни влади 1917 року. Квиток на початку 20-х років коштував: на головній вулиці - 8 копійок; на вулиці Ворошилова - 2-4 копійки; пільговий - 4 копійки. Право безкоштовного проїзду мали тільки поліцейські.

Катастрофа №13

Маршрутна мережа та кількість вагонів не змінювалася до 1932 року, поки не проклали лінію від ринку Каліча (нинішня площа Гагаріна - авт.) до «Урожаю».

Вінниця придбала списані вагони з Одеси, Дніпра, де розширяли вузькоколійну колію. Деякі з них переробили на вантажний транспорт, що возив цеглу, вугілля, нафту та інші матеріали. Одна з колій вантажного трамвая була до цегельного заводу і пролягала через Центральний парк.

У 1938 році відбулася трагічна подія, про яку в газетах того часу писали «Трамвайна катастрофа»: 8 травня, о 4-й годині дня, трамвай №13, спускаючись вулицею Леніна (Соборна - авт.), розігнався більше дозволеної швидкості та звалився з мосту до Південного Бугу.

— Слідство тоді встановило, що трамваї були «по-злочинницьки» відремонтовані: ремонтники крали запчастини з діючих вагонів. А вагоновод - винуватець аварії не мав прав керування трамваєм. Під суд потрапили як рядові працівники, так і директор транспортного управління, — розказав екскурсовод Музею трамвая Олег Матюхов.

Під час окупації німцями рух трамваїв був обмеженим одним-двома вагонами. У 1944 році, коли фашисти відступали, то зруйнували трамвайну мережу та електропостачання Вінниці.

Три кілометри колії до лікарні Пирогова та один вагон вдалося відновити до 1 травня 1945 року.

«Секонд хенд» вагони

Уже після війни маршрут «Залізничний вокзал — лікарня Пирогова» продовжили до лікарні імені Ющенка та електромережі. У той час до Вінниці прибувають 20 «нових» трамваїв — списані вагони з Києва.

— Це були трамваї серії С-900, зроблені в Києві, на заводі імені Дзержинського. У Вінниці отримали народну назву — «коробочка», бо були громіздкі, незручні та зроблені з дерева, — розказав Матюхов.

У 1955 році будують лінію до нинішньої вулиці Трамвайної (колишня Революційна - авт.), а в 60-х роках колію довели до Технічного університету, який й відкрився в ті роки.

— У тих же 1960-х до нас привозять німецькі вагони ГОТА з Нюрнберга, зовсім нові. Це була велика партія, 40 «потягів». Таким чином, ми вперше за півсторіччя отримали новенькі вагони, — розказав Матюхов.

У 70-х німецькі та київські трамваї поступово списували, а їм на заміну ставали чеські трамваї Татра-Т4. У порівнянні з іншими вінницькими трамваями, чеські були більш місткі (35 сидячих місць, 58 стоячих - авт.), мали по троє дверей, відрізнялися високим рівнем комфорту. Для нашого міста закупили таких 45 вагонів.

А в той же час в кінці 1970-х прибрали колію на проспекті Коцюбинського. Натомість проклали гілку від залізничного вокзалу вулицею Батозькою (колишня Кірова - авт.) до Хімзаводу.

— Тоді готувалися до Олімпіади-80, розширювали проспект Коцюбинського. А трамвайну колію прибрали для гарної картинки: замість «застарілого» трамвая, як тоді вважали, проспектом мав їздити «прогресивний» тролейбус. Вінницю хотіли показати як успішний, промисловий центр, — розказав екскурсовод Музею трамвая Олег Матюхов.

У 1980-х роках прийшла черга КТ-4 — двосекційних вагонів з «гармошкою», також чеського виробництва. До 1990 року для міста закупили 81 такий вагон.

А в 1992 році продовжили трамвайну гілку на Вишеньку, аж до кінцевої зупинки тролейбусів. Так протяжність трамвайної мережі склала 42,4 кілометра. Зараз по місту є 56,4 кілометра колій.

Швейцарія у Вінниці

Новою віхою в історії вінницького трамвая стала поява швейцарських вагонів на міських вулицях. Протягом 2007-2011 років у Вінницю привезли 116 вагонів з Цюріха. На заміну чеським «Татрам» стали «Міражі» та «Карпфени».

— Ці трамваї, які ми отримували з Цюріха, були виготовлені в 60-70-х роках. Але швейцарці зробили їм капітально-відновлювальний ремонт, що коштує 80% від первісної вартості вагону. Тобто, з заводу вийшов майже новий вагон, — розказав гендиректор «Вінницької транспортної компанії» Михайло Луценко.

Швейцарські вагони не вічні. Їх, рано чи пізно, також доведеться списати. А що замість них? «VinWay» став одним з варіантів вирішення питання. Це колишні чеські КТ-4, від яких залишається тільки рама. Усе інше заміняється та перебирається.

До 105-річниці на маршрути міста вийде вже десятий «VinWay», який зібрали у депо транспортної компанії. Вагон має довжину 31 метр, низькопідлогову вставку та може вмістити до 300 пасажирів.

Майбутнє трамвая — це міський «Інтерсіті»

Майбутній розвиток трамваїв у Вінниці пов'язаний з двома чинниками — це вагони та інфраструктура. Вони взаємопов’язані, казав гендиректор транспортної компанії Михайло Луценко — кращі вагони потребують кращих трамвайних колій.

— У цьому напрямку вже зроблені «оксамитові» колії на площі Гагаріна, на Замостянській, переїзди на Келецькій. Наразі робимо капремонт колії на Янгеля, частково на Стрілецькій. Наступного року плануємо взятися за облаштування нових шляхів на Соборній та Батозькій (колишня Кірова - авт.)

— Чи буде далі розширятися мережа трамваїв та в які райони міста?

— Серйозно зараз обговорюється повернення колії на проспект Коцюбинського. Є й інші плани, але без конкретних проектів та кошторисів — про це немає сенсу говорити, — відповів очільник транспортників.

Ще один аспект, що потребує покращення у колійному господарстві — контактна мережа. Луценко казав, що їм потрібно усунути «слабкі місця»: ділянки мережі, де напруга не досягає необхідних для трамвая 600 вольт.

— Наша мета на наступні роки — збільшення експлуатаційної швидкості. Є цілий комплекс чинників, що впливає на швидкість вагонів по місту. І для її підвищення потрібно зменшити кількість непотрібних зупинок трамвая та переїздів, покращити стан усієї мережі. Зробити такий собі міський «Інтерсіті». А вже після зможемо отримати чергову партію вагонів зі Швейцарії, — сказав Луценко.

Про «нові» вживані вагоні з Цюріха писали раніше: з 2021 року Вінниці планують передати трамваї «Tram 2000». Модель збудована в 1976 році, має низькопідлогову вставку, від 50 сидячих місць. Точна кількість вагонів ще невідома, оскільки угода про передачу трамваїв — досі на стадії обговорення.

Читайте також:

• Які трамваї зі Швейцарії можуть передати у Вінницю в 2021 році
• Змінив прізвище на Він-Вей: як кондуктор став «трамваєм»
• Як зміниться громадський транспорт у Вінниці до 2023 року

Фото в матеріалі: depo.vn.ua, transphoto.ru, vn.20minut.ua, Wikimedia Commons

Автор колажу: Володимир Філатов