Інну Осипенко-Радомську зустріли юні веслувальники

 На веслувальній базі спортшколи імені Юлії Рябчинської срібну призерку Лондонської Олімпіади зустрічали близько 50 юних веслувальників. Усі вони знають Інну не з телевізора, чи за сторінками газет. Для них вона не просто олімпійська чемпіонка, а й добрий друг, порадник, а інколи й тренер.
- Вона тренувалася на наших очах, - каже веслувальниця Світлана Римкевич. - Часто давала нам поради. Дуже щира і відкрита людина. Ми всі тримали за неї кулачки на Олімпіаді і дуже раді що вона першим ділом приїхала до нас і показала свої медалі. Я тримала їх у руках, важкі, і їй вони далися не легко. Ми знаємо, як вона до них ішла і скільки сил вкладала.

Умови для чемпіонки
Першим на базу о 10 ранку приїхав її чоловік і тренер Дмитро Радомський. Вітань йому було не менше, ніж самій Інні, адже в її нагородах є і Дмитрові заслуги. Поки Інна була в дорозі - тренер веслувальної бази розповів про її підготовку та показав умови, в яких доводилися тренуватися олімпійській чемпіонці.
Кімната 3Х6, а в ній з п’ять спеціальних тренажерів. Місця, щоб між ними пройти, немає взагалі.
- Це зараз ще можна миритися, - каже тренер Сергій Бутенко. - А взимку тут повна кімнатка дітей і до того ж, заходять групками. Тобто під дверима стоїть велика черга. А тренажер тут Інни. До того ж, якби не вона, то нас би звідси вигнали моржі ще минулого року. Вона заступилася, і зараз ми хоч дах над головою маємо. На перший погляд, важко повірити, що в таких умовах тренується Інна і більше того - добивається таких висот. Та й наші діти намагаються їй наслідувати. У них є мотивація. І нічого, що у нас роздягальня в кімнатці три на три і розділена на дві половинки трухлявою шафкою. Діти приходять щодня, бо більше займатися ніде.

Дочекалися...
На вулиці тільки й чути про Інну. І діти, і тренери чекають на неї як на зірку. Хоча для них вона друг. І тут просто вибух аплодисментів, у декого навіть сльози на очах - на майданчик заїжджає її білосніжний автомобіль з трьома байдарками зверху і стікерами Олімпійських ігор. Одразу видно - авто олімпійки. Тільки Інна разом з донечкою Уляною вийшли з авто, як усі рвонули до неї з квітами, привітаннями та обіймами. Найприємнішим сюрпризом для Інни Осиппенко-Радомської став подарунок від її маленької похресниці Анночки. Вони з мамою (також веслувальницею) зліпили з пластиліну велику фігурку Інну в байдарці з веслом та двома медалями. Також срібній призерці Лондона зробили величезний олімпійський торт. Точніше це були п’ять різних тортів, викладених і розмальованих у формі олімпійського знамення. І окремо торт з двома медалями.
- Мені дуже приємно, - каже Інна Осипенко-Радомська. - Я дуже втомилася, медалі давалися важко, а шлях до них був ще важчий. Рада всіх бачити. Я відчувала вашу підтримку і дуже вам вдячна. На старті, коли ти відчуваєш, що за тебе тримають кулаки і тебе підтримують - це мотивує і рухає вперед.
Відразу після того, як прийняла всі привітання, Інна взялася роздавати юним веслярам торт. От тут і почалося справжнє свято. Діти, як і Інна, по лікті в солодкому тортику. Не обділили нікого, роздали все до останнього. Смакують, спілкуються - діти розказують про свої звершення та успіх, Інна розказує за Олімпіаду.
- Приємно, ось так просто поспілкуватися з близькими, - каже Інна Осипенко Радомська. - Ми тут як одна сім’я. Всі знаємо одне одного. Я рада, що вони мене так підтримували. Мені це допомогло.


Дмитро Радомський приїхав першим.Вітань йому було не менше, ніж самій Інні