«Депортація досі триває». Історії трьох кримських татар, яких вигнали з рідних будинків

• Цього дня, 76 років тому, почалася депортація кримських татар. За два дні з півострова вивезли понад 180 тисяч людей. Спогадами про радянську депортацію та нинішню, російську окупацію, поділилися троє кримчан.

18 травня 1944 року — розпочалася депортація кримських татар. За «масове дизертирство з лав Червоної армії» за два дні з півострову вивозять понад 180 тисяч людей. Не всі змогли пережити депортацію — через голод, хвороби та виснаження загинули понад 30 тисяч людей. І їм дозволили повернутися додому лише в кінці 1960-х. А офіційно тодішній СРСР визнав злочином незаконне переселення кримських татар лише в 1989 році (Український інститут національної пам'яті)

Цей матеріал був опублікований у 2019 році.

У молодіжному центрі «KVADRAT», 13 травня, презентували проект молодіжного театру «Крим. Коли ми повернемося». Водночас, були присутні троє кримських татар, кожен з яких мали свою історію пов’язану як з тодішньою депортацією, так і з нинішньою окупацію півострова.

Родину Зеврі Куртбедінова перевезли з рідного Криму до міста Ленінобада (нині Худжанд, Таджикистан). Але як розказав чоловік, він ніколи з цим не міг змиритися. Люди вимагали на всіх рівнях, писали листи до всіх партійних чиновників, щоб вибити собі дозвіл про повернення на півострів Крим. За таку діяльність чоловік отримав три роки позбавлення волі.

— Під час етапу до мене звертався солдат, йому 19-20 років було. Питав, за якою статею я потрапив за грати. Відповів: «Распространие заведомо ложных утверждений, порочащих советский государственный общественный строй». І він так відверто розлютився і сказав, що «Тебе треба негайно стріляти! А тебе ще везуть!».

Були спроби посадити мене за крадіжку, за шкідництво, за хуліганство. Присилали до мене КДБшників для «виховання». Я їм всім казав — мені потрібно, щоб мій народ жив на Батьківщині, щоб розвивався та будував свою державність. Її я бачу в складі сильної, незалежної України.

Бранець Кремля

Заступник голови кримськотатарського Меджлісу Ільмі Умеров народився вже після депортації його родини з Криму, в Узбекистані. Після розвалу Радянського Союзу Умеров виступав за створення кримськотатарської держави.

Утім, чоловік протягом 20 років був державним службовцем: віце-спікером парламенту, керівником Бахчисарайського району. І, за його словами, був єдиним, хто виступив проти псевдореферендуму.

— Я був єдиний із керівників міст та районів, хто відкрито виступав проти анексії Криму. Всі інші виявилися колаборантами, — сказав Умеров.

За те, що він не мовчав та активно виступав проти анексії Криму, на нього завели кримінальну справу «За екстремізм». Суд призначив йому покарання два роки позбавлення волі.

— Але завдяки втручанню Мустафи Джемілєва, Петра Порошенка, які звернулися до Реджепа Ердогана — турецького президента, який все ще спілкується з Путіним. І Ердоган домовився про звільнення двох кримських татар: Ахтем Чійгоз та я, Ільмі Умеров.

Ахтем реально сидів у тюрмі, а я тільки мав поїхати в колонію. Нас звільнили, про що написали всі росЗМІ як «доброта Путіна». Пізніше у турецьких ЗМІ з'явилася інформація, що двох кримських татар Путін обміняв у Ердогана на двох кілерів, які вбили чеченського журналіста у Стамбулі. Ця людина писала так про Росію, що Путіну це не подобалося. Ми не визнаємо Крим російським. І не змиримося з цим ніколи, — сказав заступник голови Меджлісу Ільмі Умеров.

Двоє дітей народилися на Вінниччині

Іса Акаєв до 2014 року був звичайним підприємцем — продавав метал для будівництва. Після анексії Криму та початку війни на Донбасі забрав родину і переїхав на материкову Україну. Там він об’єднав кримчан у добровольчий батальйон «Крим», воювали в АТО. У 2015-му батальйон «Крим» був розформований через наказ Міністерство оборони.

— Про депортацію 1944-го мені, з власного досвіду, немає чого сказати, бо я народився пізніше. Але пам'ятаю розповіді бабусі, як їй дали 10 хвилин на те, щоб зібратися. Вона встигла одягнути дітей, зібрати ячмінь. Моя мати, на той момент 1-місячне дитя, у бабусі була на руках.

Про російську окупацію йому добре відомо від родичів та знайомих.

— Зараз там щомісяця затримують 14-15 кримських татар за надуманими звинуваченнями. Справи фабрикують моментально, наче в Криму зараз 1937 рік. Ті люди, які мене знають і залишилися в Криму, приховують це. Бо в Росії я в розшуку, по двом статтям, — сказав Акаєв.

Зараз його сім’я живе в селі Нова Гребля.

— У моїй родині 11 дітей. Двоє хлопців народилися на Вінниччині. А загалом в Новій Греблі живе близько 200 кримських татар, тоді як на Вінниччині наша діаспора складає орієнтовно 900 людей. У селі добре живеться, нема питань, але я дуже хочу додому.

Читайте також:

«Сильні духом. Мами» Відкрили фотовиставку, присвячену мамам загиблих воїнів

На Старому місті побудують сквер на честь добровольця Шльоцика

Остання фронтовичка з Клембівки усіх просила зупинити війну на Донбасі

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.