Вінниця прощається із полеглим воїном-добровольцем Олександром Михальнюком

• Своє життя за нашу свободу віддав вінничанин Олександр Михайлюк. Він встав на захист країни з перших днів повномасштабного вторгнення.
• Сьогодні, 19 травня, воїна проводять в останню путь. Вінничан закликають утворити живий коридор та гідно вшанувати пам'ять Героя. Просять нести тільки живі квіти.

Працював до війни на елеваторі

Олександр Михальнюк народився 17 серпня 1971 року у Вінниці. Тут закінчив школу № 13 та вище професійне училище № 4.

У 18 років проходив службу у тоді ще радянській армії. У десантних військах прослужив два роки. Мав понад сотню стрибків із парашутом. У цивільному житті освоїв кілька професій — зв'язківця, електромонтера. Останні чотири роки, до великої війни, працював оператором на вінницькому елеваторі.

«Він був дуже доброю та вмілою людиною. І за яку би роботу не брався – завжди виконував її на відмінно», — згадує подруга сім'ї Олена.

Доброволець

Повномасштабне вторгнення росії застало Олександра у Вінниці. І вже наступного дня він був у військкоматі.

«Він пішов добровольцем 25 лютого, зранку. Завжди казав мені: «А хіба були інші варіанти? Я б себе не поважав, якби не став на захист сім'ї та країни. І ти б мене не поважала», — згадує слова Олександра дружина Ірина.

Олександр вступив до лав 120 бригади територіальної оборони ЗСУ. Був командиром відділення у стрілецькому батальйоні. Мав позивний «Мехаль».

«Він пішов на службу у званні молодшого сержанта. Так ним і залишився. Він ніколи не прагнув якогось звання, чи посади. Завжди пропонував до нагородження інших, молодших. А всім казав, що ви мене й так любите, без усяких посад», — розповідає дружина полеглого Героя.

Прийняв не один бій

Разом із побратимами Олександр Михальнюк тримав оборону Донеччини, а під час контрнаступальних дій у 2022 році — звільняли Харківщину. Свій останній бій чоловік також прийняв на цьому напрямку.

«Мій чоловік разом із побратимами першими зустріли травневий наступ на Харківщину. Їхній батальйон продовжував боротьбу. Вони не покинули позиції і продовжували відбивати наступ ворога», — говорить Ірина Михальнюк.

Не кинув побратимів

Олександр загинув 13 травня під час ворожого мінометного обстрілу.

«В останньому бою він був контужений. Але відмовився від евакуації. Навпаки, допомагав з евакуацією побратимів, — із сумом говорить дружина. — Він до останнього подиху виборював нашу свободу. Він мріяв про вільну Україну. Він дуже любив свою сім'ю. Хвилювався за нас, завжди заспокоював, і навіть вибачався за мої страждання. І я навіть зараз відчуваю його підтримку. Я відчуваю, що він зараз зі мною».

Думав про інших, а не про себе

Олександру Михальнюку назавжди 52 роки... У Героя залишилися мати, дружина, син та двоє сестер.

«Він був нашою «душею». У нього було неймовірно гостре почуття гумору. Завжди веселив нас навіть звідти, з фронту. Він увесь час думав більше про інших, ніж про себе. Підтримував усю нашу родину», — говорить сестра оборонця Людмила.

Прощання

19 травня об 11.30 «живий коридор» — від приміщення міської ради по вулиці Соборній до Спасо-Преображенського кафедрального собору.

О 12.00 у Соборі відбудуться церемонія прощання та відспівування.

Поховають воїна о 13.00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища. 

Співчуття рідним та близьким. Вічна пам'ять полеглим Захисникам та Захисницям України!

Редакція RIA/20 хвилин, нагадаємо, має проєкт «‎Героям Слава!»‎. Розповідаємо вінничанам про наших неймовірних бійців, щоб слава про них та їхню мужність летіли далеко за межі України! Нам є ким пишатися!

Також ми часто пишемо про волонтерів та організації, які допомагають армії та постраждалим від війни. Всі історії зібрали у рубриці «Герої тилу». Почитати їх ви можете за посиланням.

Читайте також:

Максим Гребельський з Літина отримав медаль «Захиснику України» від Головкома ЗСУ

Солдат із Гайсинщини Володимир Гунька отримав «Залізний хрест» від Головкома ЗСУ

Захисник з Козятинщини отримав «Золотий Хрест» від Головнокомандувача ЗСУ

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.