«Чому стоїмо?» - «А ми звідки знаємо?» Тролейбусний «хвіст» від Соборної до «Пироговки»

Сьогодні, 7 лютого, тролейбуси стояли від повороту із Соборної на Пирогова і до обласної лікарні. Затор стався після 18-ї вечора, коли вінничани поверталися з роботи. Частина трамваїв також зупинилася. На щастя, цього разу непередбачувана зупинка тривала не дуже довго. «Хвіст» почав ворушитися незадовго до 19-ї години. Більшість пасажирів з розумінням поставилися до ситуації – місто накрила заметіль, а це не виключає непередбачених ситуацій.

Незрозумілим залишалося одне: на запитання до водіїв, чому і скільки будемо стояти, звучала однакова відповідь: «А ми звідки знаємо».

-Ми з хлопцями їхали з Київської третім тролейбусом, - розповідає парубок, який разом з компанією втиснувся у маршрутку «Київська-Вишенька» на зупинці вище Центрального універмагу. – Після повороту із Соборної на Пирогова тролейбус ще трохи проїхав і на підйомі раптом зупинився. Запитали водія, скільки будемо стояти, а він каже, не знаю, бачите, попереду теж тролейбуси стоять. Ми вийшли і пішли на зупинку біля «пожарки». Там побачили, що тролейбуси стояли аж до лікарні Пирогова.

-Мова не йде про те, чому зупинився електротранспорт, - долучається до розмови ще один пасажир, який вимушений був також тиснутися у маршрутку. – За такої погоди не приходиться дивуватися. А ось чому пасажирам ніколи не говорять, скільки часу триватиме зупинка, про це варто б запитати у начальства нашого ТТУ. Зараз усі водії з мобільними. Тобто проблем із зв’язком нема. Я думаю, що саме через мобільний вони повідомляють диспетчеру, чи кому там, про те, що сталася поломка, чи непередбачувана зупинка. І щось їм кажуть на це у відповідь. Але пасажир, з’ясовується, про це не повинен знати. Він для них – ніхто. Хоче - нехай сидить, не хоче – виходить і добирається іншим транспортом. По-моєму, це елементарна неповага до пасажира.

Напередодні нового року, під час першого великого снігопаду, автор публікації добирався трамваєм із залізничного вокзалу до центру міста. Після зупинки «Хімпром» трамвай проїхав ще трохи і зупинився. У тому місці вийти з вагона було непросто. По-перше, високо. По-друге, сніг не менше, як по коліно. Скільки не намагалися пасажири допитатися у водія про причину зупинки і чи довго будемо стояти, він повторював одне: «Не знаю, бачите, перед нами стоять, і ми стоїмо». Найбільш дивно, що слідом за нами під’їжджали ще вагони, що йшли з вокзалу. Пасажири, що їхали у них, також опинялися у пастці. Точніше кажучи, диспетчери ТТУ, які відправляли вагони з вокзалу, свідомо заганяли їх у цю пастку. Невже й справді у них не було інформації про те, що на лінії аварія? Про те, що сталася аварія, дізналися пізніше. Її усували понад годину.

-Нащо було ці вагони пускати? - обурювалися пасажири. – Люди могли б добиратися з вокзалу тролейбусами чи маршрутками, а так змушені тепер сидіти.

Не раз доводиться чути про те, що пасажири мають поважати працю водія трамвая чи тролейбуса. І це дуже правильно. У них, водіїв, надзвичайно відповідальна і складна робота. Вони відповідають за пасажирів.

Так само хотілося б, щоб вони і їхнє начальство з ТТУ, поважали пасажирів.

Чи не так, пане Михайле Луценко?

Просимо, повідомте, будь ласка, редакцію сайту «20 хвилин», чи будете надалі інформувати пасажирів у час вимушених непередбачених зупинок про те, наскільки часу зупинився транспортний засіб. Не до хвилини, звичайно. Хоча б приблизно. Тоді пасажири самі визначатимуться, як їм бути – чекати, чи шукати іншу можливість їхати далі. Про вибачення перед пасажирами у таких випадках я вже мовчу. Ні ви, ні ваші підлеглі не винні в тому, що трамвай чи тролейбус зламався, правда?..

-Шановні пасажири, вибачте за непередбачувану зупинку. Приблизний час усунення причини – 20-30 хвилин.

Поки що такі оголошення у наших трамвая і тролейбусах – уявні. Невже й справді складно повідомляти пасажирам хоча б таку інформацію, а не тримати їх, повторюю, як кота у мішку?