До Дня Незалежності: Бандерівці… на Вінниччині

Можливо, це звучить певною мірою і сенсаційно, бо ж, мовляв, наші краї – це не західні терени, але це правда.

Час од часу в роки минулої війни і після неї на Вінниччину заходили із Західної України рейдові загони Української Повстанської Армії (УПА), здійснювали незначні диверсії і терористичні акти, поширювали свої агітаційні матеріали – книги, листівки, газети, в яких зверталися не лише до корінного українського населення і, що цікаво, тексти цих листівок актуальні досі, ніби вчора складені. «Свобода народам и человеку! За национальные государства порабощенных народов!

Грузины и другие народы Кавказа, Узбеки, Казахи, Туркмены, Таджики, Башкиры, Татары, народы Урала, Волги и Сибири, народы Азии!

Война, в которую вовлекла вас Москва, ведется за империалистические интересы. Москва и Берлин спорят между собой об этом, кому из них вас грабить. Империалистическая Москва целыми веками грабила у вас ваш хлеб, ваше железо, ваш уголь, ваш скот, ваш хлопок, а во время войны брала у вас – подать крови: ваших отцов и сыновей на фронт.

Вам же за это присылала своих чиновников, которые издевались над народом, презирали вашу культуру, смеялись над вашим язиком.

Народы восточной Европы и Азии! Сегодня все народы стоят перед задачей перестройки мира на национальных началах. В основание его будет положено существование самостоятельных национальных государств народов Европы и Азии. Осуществить эту цель можно только ведя борьбу против империалистов Берлина и Москвы…

На территории Украины борьбу с империалистами подняла Украинская Повстанческая Армия. УПА ведет борьбу под  лозунгом: «Свобода народам, свобода человеку! За самостоятельные государства народов Европы и Азии!»

         Порабощенные народы восточной Европы и Азии! Входите в связь с УПА!

         Переходите с оружием на сторону повстанцев!..

         Долой гитлеровский и сталинский империализм – да здравствует свобода народов!..

         ГЛАВНАЯ КОМАНДА УКРАИНСКОЙ ПОВСТАНЧЕСКОЙ АРМИИ».

Оперативні працівники відділу по боротьбі з бандитизмом (ОББ) УНКДБ Вінницької області наполегливо розшукували боївку УПА Омеляна Грабця – «Батька», «Богуна», що діяла в плавнях Літинського району. Нарешті його вистежили і вбили. Та до середини 50 – х років у спецзведеннях УМДБ згадується «появление оуновских бандгрупп» на Вінниччині. 30 серпня 1952 року полковник Касаткін схвалив звинувачувальний висновок по справі «задержаного с оружием в руках и арестованного руководителя бандподполья ОУН» Демчука Йосипа Васильовича на псевдо «Луговий». По цій справі також проходили захоплені зі зброєю в руках Левко Григорій Іванович на псевдо «Шепель» і Триндяк Григорій Миколайович – «Мирон».

Слідством було з’ясовано, що «обвиняемые… являясь учасниками организации украинских буржуазных националистов (ОУН) и будучи враждебно настроенными к советской власти, вели против нее активную вооруженную борьбу за создание так называемой «Самостийной Украины»…

Територія оперативного обслуговування Вінницького райвідділу УМДБ (начальник – майор Остапенко) майже всуціль поросла лісами, найбільший з яких – Чорний ліс, він тягнувся через кілька областей аж до Карпат. Тому його і облюбували бандерівські загони із Західної України, що увесь час рейдували, рятуючись від каральних операцій МДБ. До Чорного лісу вони проникали через Барський, Літинський і Мурованокуриловецький райони. Уздовж своїх маршрутів облаштовували явочні квартири і склади зброї, боєприпасів, агітаційних матеріалів, організовували підпільні друкарні…

Після загибелі в бою з бійцями УНКДБ Омеляна Грабця – «Батька» в лісах був створений новий крайовий провід ОУН «Поділля», що охоплював, крім Вінницької, Тернопільську і Кам’янець – Подільську області. Ясна річ, місця ці були під постійною пильною увагою територіальних відділів управління МДБ. Захоплення Демчука стало початком широкомасштабної операції УМДБ, що її проводила спеціально створена міжобласна група контррозвідників. Як результат, ліквідували мережу конспіративних квартир, конфіскували 1206 книжок і брошур, 4071 листівку. 7 жовтоблакитних прапорів (у звіті: «националистических»!), велику кількість архівних документів і арештували решту соратників Демчука і Грабця – «Батька».

Як тоді писали у звітах, «оуновскому подполью на Винниччине был нанесен сокрушительный удар».

Аналіз кримінальних справ, порушених за одними і тими ж статтями Кримінального кодексу УРСР 54 – 1 «а», 54 – 8 і 54 – 11, свідчать, що всіх «українських буржуазних націоналістів» за одні й ті ж злочини: збройну боротьбу проти радянської влади за незалежну Україну, зберігання «націоналістичного жовто – блакитного прапора і носіння «бандерівського» тризуба – головних атрибутів нашої теперішньої держави. І це, на мою думку, слід би обов’язково враховувати при кінцевому розгляді елементарного, але такого важливого для всіх питання: за ЩО і проти КОГО воювали члени ОУН – УПА в роки другої світової війни і аж до 1953 року (а подекуди – і до 1959 – го!). Матеріали ці є незаперечним і найкозирнішим доказом того, що люди ці, в переважній більшості, проливали кров за ті святі символи, що ними тепер пишається наша держава і по яких Україну пізнають у Світі, а ми з вами носимо їх на демонстраціях і в петлицях, навіть не задумуючись, що колись за це вбивали і засуджували… На жаль, в нашій обивательській свідомості глибоко засіло лише вичитане колись про цих, ще зрідка живих людей, з книг Я. Галана і П. Шапети (свідомість наших дітей від цього вже чиста!), але на державному рівні слід користуватися лише чомусь сором’язливо замовчуваними фактами, що їх в архівах – безліч! Фактів, проти яких нічим не заперечиш.

Якщо ми з вами живемо в державі, головними символами якої є жовто – блакитний стяг і золотий тризуб, то справжніми ветеранами ОУН – УПА, постраждалими за цю нашу Державу, нам слід пишатися так само, як колись, за більшовицької доби, пишалися ми (ніде правди діти!) червоними комісарами… Смішно дивитися, коли найзапекліші противники цього – депутати парламенту від Комуністичної партії України – вперто не носять на лацканах жакетів затверджених законодавством однотипних жовто – блакитних депутатських прапорців, але в день зарплати спокійно беруть до рук з парламентської каси грошові символи Держави, на яких – той самий «бандерівський» тризуб! І він не пропалює їм чомусь кишень і не обпікає рук. Дива! 

Вадим Вітковський. Головний редактор журналу «Вінницький край». Заступник голови Вінницької обласної організації Національної спілки письменників України. Експерт з питань історії у сучасності. 

Читайте також:
До Дня Незалежності: історія вояка УПА Михайла Климчука 
До 23-річчя Незалежності: Вінниця в окупації 1918р.
До 23-річчя Незалежності: Вінниця наприкінці 1917 року
До 23-річчя Незалежності: з історії «Ямпільської республіки» 
До 23-річниці Незалежності: доля Нарушевичів

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.