Від «Калічі» до сучасних ринків : як змінювалися базари Вінниці та що тепер на їхньому місці
- Історія базарів Вінниці налічує кілька століть і є дзеркалом розвитку самого міста — від невеликого повітового містечка з ярмарками до сучасного обласного центру.
- За цей час торгові майданчики неодноразово змінювали свої локації, архітектурний вигляд та асортимент.
- Розповідаємо історію вінницьких базарів, показуємо старі фото.
Торговельна мапа Вінниці формувалася понад три століття, переміщуючись від гамірних ярмарків на берегах Південного Бугу та Калічі до сучасних павільйонів. Деякі легендарні торжища назавжди поступилися місцем універмагам і скверам, тоді як інші успішно адаптувалися та залишаються головними центрами життя міста.
У XVIII–XIX століттях базари у Вінниці були не просто місцем купівлі-продажу, а головним суспільним простором, де укладали угоди та обговорювали міські новини.
У середині XIX століття в місті влаштовували чотири великі семиденні ярмарки на рік, а ближче до ХХ століття їх замінили одинадцять одноденних торгів. Основні торгові ряди розгорталися біля оборонних Мурів, на Замості та вздовж головних магістралей.
Ринкова площа на Єрусалимці (XVIII – кінець XIX ст.)

Саме з цього базару почало формуватися економічне життя правобережної Вінниці. Головний міський ринок розташовувався в самому серці єврейського кварталу Єрусалимка — у трикутнику між сучасними вулицями Соборною, Магістратською (на Казанській, або Базарній площі).
У місцевих крамничках і просто з возів продавали ремісничі вироби, тканини, галантерею, свіжу рибу та домашню випічку.
Кожна торгова площа мала свою спеціалізацію. Біля костелу продавали хутряні вироби, біля Свято-Преображенського собору — сукно й трикотаж, а на Хлібній та Кінній площах купували зерно, худобу, ремісничий реманент і городину.
Наприкінці XIX століття середмістя активно розбудовувалося. Базар створював величезну тісняву, шум і антисанітарію (на площі накопичувалося сміття та відходи від гужового транспорту й худоби). У 1885 році міська влада ухвалила рішення винести торгівлю за межі тодішнього центру. Згодом, на місці частини забудови звели кінотеатр «Росія».
Базар Каліча (1885 – 1960-ті роки)

З Казанської площі ринок переїхав на Хлібну площу — в низину біля струмка (річки) Каліча, на роздоріжжі шляхів на Літин та село Вишня. Місцевість була болотистою і важкопрохідною, тож назва «Каліча» миттєво закріпилася за новим базаром.
Базар мав форму трикутника між сучасними вулицями Пирогова, Хмельницьким шосе та старим кладовищем. Він поділявся на дві частини: у верхній торгували прямо з селянських підвід і возів, а в нижній стояли стаціонарні дерев'яні ятки та ряди. Сюди ходили майже щодня — не лише по хліб, сало чи городину, а й заради спілкування. Каліча була місцем зустрічей вінницької інтелігенції та містян, де обговорювали всі міські плітки й новини.

Попри колорит, поруч із базаром десятиліттями зберігалася антисанітарія — за торговими рядами складали кінський гній, а неподалік був міський смітник. У 1960-х роках під час масштабної реконструкції площі (її назвали площею Гагаріна, а згодом повернули історичну назву Калічанська) старий базар остаточно знесли. На його місці звели Вінницький універмаг, а сам ринок перенесли вище по вулиці Пирогова — так у 1960-х роках з’явився критий ринок «Урожай».
Як виник «Урожай»: переїзд із «Калічі»

До 1960-х років головним торговим майданчиком правобережної Вінниці був Калічанський ринок. Коли міська влада вирішила реконструювати площу (назвавши її площею Гагаріна) та збудувати там Вінницький універмаг, старий стихійний базар ліквідували.
Торгівлю перенесли вище по вулиці Пирогова, де на ділянці площею близько 1,05 гектара звели окремий критий павільйон та відкриті торгові ряди. Новий ринок отримав назву «Урожай» і швидко став головним джерелом свіжих продуктів для мешканців нових мікрорайонів, зокрема Вишеньки.
У перше десятиліття незалежності «Урожай» пережив справжній торговельний бум і втратив свою суто продуктову спеціалізацію. Як згадують очевидці та архівні відео, наприкінці 1990-х поняття «товарного сусідства» тут не існувало. Поруч із квашеною капустою, рибою, цукерками та кавою на мурованих прилавках продавали зошити, одяг, взуття, білизну та шкарпетки.

Продавцям бракувало місця в павільйоні, тому товар розкладали на ящиках та розвішували просто на металевому паркані навколо ринку.
Наприкінці 1990-х біля ринку розпочали масштабне будівництво підземного переходу через вулицю Пирогова, яке тривало кілька років і стало важливою транспортною розв'язкою району. Сьогодні ринок повернувся до свого первісного формату та залишається важливим торговим осередком Вінниці.
Лівобережний велетень: Ніконовський (Центральний) ринок

Поки «Каліча» обслуговувала правий берег, на початку XX століття на лівому березі Південного Бугу, у робітничому районі Замостя, відкрили Ніконовський ринок.
Цей ринок був значно просторішим і дешевшим за «Калічу». Якщо на останній ходили за дрібними щоденними покупками, то на Замостя їхали «на великі закупи» — коли готувалися до весілля, хрестин чи великих родинних свят. Крім того, площа перед ринком у 1920-х роках часто слугувала місцем для масових мітингів і зборів громади.
За радянських часів базар перейменували на Центральний. Завдяки близькості до залізничного вокзалу він розрісся у найбільший продовольчо-речовий ринок міста, який працює і сьогодні.
У післявоєнний період та протягом 1960–1980-х років Центральний ринок зазнав масштабної реконструкції та впорядкування. На його території збудували два окремі капітальні криті павільйони — м'ясний та молочний, хоча в теплу пору року м'ясом і салом продовжували торгувати й на відкритих прилавках під навісами. За спогадами старожилів, у центрі ринкової площі працював фонтан.

Окрему частину ринку займали так звані «барахолка», де продавали пухові хустки, хутрові вироби та пташиний сектор, де у вихідні дні продавали домашніх тварин, голубів, акваріумних рибок, вживаний одяг, запчастини до велосипедів та дефіцитні в державних магазинах господарські дрібниці.
Саме в такому вигляді ринок проіснував до кінця 1980-х років, перш ніж у 1990-х перетворитися на гігантський речовий комплекс, який вийшов далеко за межі своєї історичної території на проспект Коцюбинського та прилеглі вулиці.
Привокзальний ринок

Привокзальний ринок виник як зручний перевалочний пункт для жителів приміських сіл, які приїжджали електричками продавати домашнє молоко, сир, ягоди та городину прямо біля колій.
У XIX столітті територія навколо залізничного вокзалу вважалася далекою міською околицею в кінці Олександрівської дороги, яка нині є проспектом Коцюбинського. Поступово район навколо колій почав розбудовуватися промисловими підприємствами та військовими казармами, а вже у 1899 році неподалік вокзалу відбулася перша велика сільськогосподарська виставка та ярмарок, окремі будівлі якої збереглися поблизу сучасного торгового центру «Епіцентр». Проте сам Привокзальний ринок у тому вигляді, в якому його знають вінничани, сформувався значно пізніше — у буремні 1990-ті роки.
З часом стихійні ряди впорядкували, а сам торговий комплекс розрісся на площу понад півтора гектара та розділився на дві основні частини — «Привокзальний-1» і «Привокзальний-2». Поруч із роздрібними рядами сформувався потужний гуртовий майданчик, куди фурами та вантажівками почали звозити овочі й фрукти з усієї області та південних регіонів України
Епоха 1990-х: «Юність» та поява «Муніципального»

Кінець XX століття перетворив Вінницю на суцільний торговий майданчик. Після закриття заводів тисячі містян пішли торгувати, щоб вижити.
Ринок «Юність». На початку 1990-х на однойменному проспекті у спальному районі Вишенька з'явилися знамениті сині металеві павільйони («ракушки»). Там продавали дефіцитний турецький та польський одяг, взуття, касети, побутову техніку та продукти. У 2000-х роках старі ряди демонтували, а на їхньому місці збудували сучасний ТРЦ Магігранд.
Стихійний ринок на Коцюбинського та «Муніципальний». У 90-х та на початку 2000-х проспект Коцюбинського був щільно заставлений тисячами металевих контейнерів. У 2007 році міська влада очистила вулицю, перенісши близько 2500 торгових точок на територію колишнього яблуневого саду біля «Хімпрому». Так виник ринок «Муніципальний» , де сьогодні продовжують торгувати одягом, взуттям та господарчими товарами.
«Товчок» в Тяжилові
У мікрорайоні Тяжилів у Вінниці розташований відомий господарсько-будівельний ринок «Володимир», який є головним торговельним майданчиком цього району.
Цей ринок тривалий час залишається ключовою точкою для мешканців східної частини міста, яким потрібні товари для дому та ремонту без поїздок у центр.
У 1990-х роках на цьому місці діяв один із найпопулярніших у Вінниці речових базарів, куди везли імпортний одяг, взуття та косметику, аудіо та відео касети. У часи дефіциту вінницькі підприємці «човники» першими протоптали шлях до Польщі та почали привозити сюди імпорт. Цей ринок був головним центром шопінгу для вінницьких модників та мешканців усього міста. Згодом торговий майданчик перепрофілювали під будівельно-господарський формат, а частину території почали забудовувати житловими багатоповерхівками
Читайте також:
Смак Поділля у кожному шматочку: як крафтові солодощі Вінниччини підкорюють гурманів
Екзотичні делікатеси: як на Вінниччині вирощують королівські креветки, равлики та раки
Хліб з душею: як крафтова випічка підкорює Вінниччину та повертає смак традицій
Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google