Від поліції хоче 3,5 мільйони. Вінничанин обіцяє дійти до Європейського суду

  • Анатолія Семчишина судили за побиття коханої, яка померла в нього на руках.
  • Він спростував звинувачення, вийшов на волю, і правоохоронці більше до нього претензій не мають.
  • Натомість чоловік має питання до них: чому не знімають підписку про невиїзд та арешт з квартири.
  • Він через суд вимагає відшкодувати йому моральні збитки - 3,5 мільйони гривень.  
  • Каже так: «Вони забрали у мене 10 років життя і зараз не дають жити».
Від поліції хоче 3,5 мільйони. Вінничанин обіцяє дійти до Європейського суду

Вінничанин Анатолій Семчишин планує позиватися до Європейського суду з прав людини та відсудити в держави України кілька мільйонів за моральні збитки, завдані йому правоохоронцями. Ще він хоче зібрати спілку із людей, що постраждали, як він. Але перш ніж писати у Страсбург, позивається до поліції і прокуратури. Вимагає 3,5 мільйона гривень відшкодування за пережите в міліцейських стінах та обмеження, які не знімають.

Потерпілим саме від дій міліції в приміщеннях, які тепер є поліцейськими, називає себе Анатолій Семчишин. Історію його судимості RIA/20minut.ua розповідала минулого року, напередодні переатестації колишніх міліціонерів на працівників поліції. Редакція тоді друкувала списки правоохоронців, яких варто було би добре розпитати про їхню роботу.

Список, складений Семчишиним та його адвокатом, дивіться тут – «Нізащо відсидів п’ять років. Список Семчишина для атестації поліцейських».

Одного з правоохоронців з цього списку суд визнав винним у фабрикації документів стовно Семчишина. Яке виніс покарання? Звільнив від такого за закінченням строків давності. Бо ж почалася уся ця історія десять років тому.

Ще у 2007 році під час бійки в центральному парку отримала травми, які врешті призвели до її смерті, кохана Анатолія Семчишина Олена Прищепа. Це був напад грабіжників. Молодій жінці стало зле удома в Анатолія. Швидку викликали запізно. Вона померла в нього на руках.  

Анатолій Семчишин одразу став головним підозрюваним. Каже, з нього вибили зізнання. Перш ніж звинувачення розвалилося в судових інстанціях, чоловіку довелося просидіти за гратами майже шість років. 

– Мене звільнили із зали суду, а справу передали на дорозслідування, – каже він. – Не виправдали, бо тобі б довелося дати комусь по шапці. А так – умили руки…

Про фізичний та психологічний тиск в міліцейських кабінетах вінничанин невдовзі знову буде розказувати у Вінницькому міському суді – взяли до розгляду два його позови. В них Анатолій Семчишин вимагає сплатити йому 2 та 1,5 мільйона гривень. Відповідачі – казначейство, обласне управління Нацполіції та Вінницька місцева прокуратура.

– Я не сподіваюся, що рішення будуть на мою користь, але, щоб звертатися до Європейського суду, треба пройти усі інстанції, – говорить чоловік. – Якщо справи будуть затягувати, то суми позовів будуть зростати. Вони вкрали в мене десять років життя, і зараз теж не дають свободи.

Анатолій Семчишин після звільнення залишається на підписці про невиїзд. На його нерухомість накладений арешт. Кілька років чоловік намагається зняти ці обмеження, а йому і в поліції, і в прокуратурі кажуть, що не можуть нічого вдіяти.

– Мене у справі, яку повернули на дорозслідування, допитали в якості свідка. Кажуть, що більше претензій до мене не мають. Тепер я маю претензії до них, – говорить Анатолій Семчишин. – Я одружився й не можу прописати жінку в своїй квартирі. Не маю права виїхати на заробітки за кордон, бо числюся в базі, яка такий що на підписці. Мене затримають, як втікача. Я взагалі не можу нічого. Мене позбавили всього. Живу, як на ядерній бомбі. В прокуратурі і в поліції, всі відхрещуються.


Неможливо відмінити те, чого не існує

Кримінальна справа про смерть Олени Прищепи після звільнення Анатолія стала кримінальним провадженням: її внести в Єдиний реєстр досудових розслідувань й тепер слідство ведеться за Кримінальним процесуальним кодексом 2012 року.

До цього моменту розслідування керувалося кодексом редакції 1960 року. У ньому ще був такий запобіжний захід, як підписка про невиїзд. Тепер не існує підписки (альтернатива – особисте зобов’язання).

Неможливо відмінити те, чого не існує. Так про підписку про невиїзд, не передбачену чинним законодавство, говорили RIA/20minut в поліцейському слідстві та в прокуратурі.

Слідчій, який допитував Анатолія Семчишина по заново зареєстровану провадженню про смерть Олени Прищепи, дістає восьмий том справи, розказує подробиці, завершує розмову про справу 10-річної давнини песимістичним висновком. 

– Якщо були грабіжники, то їх неможливо встановити через стільки років після події, – говорить слідчий Андрій Стебловський. – А коли Семчишину виносили звинувачення, то внесли в базу «Армор» (база системи МВС, розшифровується як «автоматичне робоче місце оперативного робітника», авт.). Цієї інформації ми не можемо змінити. Хто може? Не знаю… Простіше було б, якби він визнав вину… Ми б подали на зміну запобіжного заходу… І йому б дали умовно…

– Це я образно кажу, – виправляється слідчий, коли кажемо йому, що такий варіант виходу з правової колізії для невинуватого, м’яко кажучи, непідходящий.

Далі звертаємося за роз’ясненням в прокуратуру. Коментував проблему Семичшина заступник керівника Вінницької місцевої прокуратури Володимир Панченко:

– До нього застосовані обмеження по редакції Кримінально-процесуального кодексу 60-го року, – пояснює він. – Справа зайшла в суд, коли діяв старий кодекс, і судом розглядалася до кінця згідно вимог старого КПК. Всі ці обмеження, за перехідними положеннями діючого Кодексу, продовжуються до кінцевого рішення по справі. А кінцеве рішення не прийняте. Розслідування триває. До того підписку про невиїзд і арешт можуть зняти лише за клопотанням зацікавлених осіб до суду. Семчишин чи захисник його можуть звертатися до слідчого судді, щоб припинили дію підписки про невиїзд і зняли арешт з частини будинку. Зараз він не має статусу ні підозрюваного, ні свідка. Він вважається особою, якій пред’являлося збвинувачення згідно з вимогами КПК 60-го року. Отакий у нього дивний статус. Це питання стосується особисто його, тому він управі звертатися до суду.

- Я вже це все пройшов – суд мені відмовив, - відреагував на запропонований прокурорм варіант виходу з ситуації Анатолій Семчишин. – Точніше, узагалі не взяв до розгляду це питання.
 

«Будуть гальмувати та затягувати процес»

Андрій Бабошин, адвокат:

- Людина відбувала покарання за злочин, який вона не вчиняла. Єдиною «провинною» Семичишина було те, що ця загибла дівчина була його подругою та фактично помирала в нього на руках. «Ти єдиний був поряд, значить ти винний», - казали йому і били, катували, довівши до того, що людина визнала тяжкий злочин.

Згодом, завдяки справедливому судочинству, Семчишин вийшов на волю. Однак його страждання не припинилися. Він почав ходити по судам, прокуратурам, органам слідства із проханням знайти справжніх злочинців. Паралельно він постійно намагається покарати тих співробітників міліції, що його катували. А ще - скасувати застосовані до нього запобіжні заходи.

Та куди б він не звертався із скаргами, всі відмовляються брати на себе відповідальність, адже за протиправні дії тих років, хтось мусить понести покарання. Єдина його надія - на Європейський суд, для якого справді Людина - це найвища цінність. Однак, ще пройде багато часу, доки Семчишин подасть позов проти держави Україна. Наші суди будуть усіляко гальмувати та затягувати цей процес.


«Не можливо компенсувати ганьбу»

Сніжана Чубенко, адвокат:

- В переважній більшості от таких от історій наша держава дає малу компенсацію або не надає її взагалі. Довести, що в людини відкрилася язва на фоні нервів, як у Семчишина, складно. Суди, як правило, говорять, що причинно-наслідкового зв’язку хвороби із перебуванням в місцях позбавлення волі немає, що, можливо, це вікові зміни… А якщо все ж присуджують компенсацію, то вона є абсолютно неадекватною. Не можливо компенсувати ганьбу, якої зазнала людина через незаконне притягнення до кримінальної відповідальності, через звинувачення вбивстві, зґвалтування чи іншому тяжкому злочині.

У моїй практиці є рішення по компенсації. Наприклад, по позову на 5 мільйонів задовольнили лишень 250 тисяч за 12 років судової тяганини і повністю втрачене здоров’я. Інший позов, поданий після виправдання засудженого за вбивство зі зґвалтуванням: за 6 років тюрми відшкодувати 50 тисяч. По цій справі вже іде переписка з Євросудом. Очікуємо на позитивне рішення.

Звичайно, Європейський суд присуджує значно більше, ніж національні суди. Він підходять до вирішення питання за європейським стандартам і з позиції гідності людини. Гідність оцінює на вищому рівні з урахування національних можливостей. Я бачила рішення, де призначали до відшкодування суми в Євро, еквівалентні 2-3 мільйонам гривень.
     


Читайте також:

У Вінниці закривали очі на сліпого в'язня. Буде позов до Євросуду
 

Коментарі (2)

Ви не авторизовані

  • Олексій

    Ідеально було би, щоб з бютжету поліції йому виплатили компенсацію, чоловік її заслужив.
  • Кисель Наталия

    До цього моменту розлущування керувалося кодексом редакції 1960 року

    а що  таке розлущування? то в новій поліції тепер такі підрозділи?