Життя людей під загрозою телефонного стовпа.

В районі П’ятничан, починаючи від кладовища, декілька років тому взагалі не було телефонних стовпів. І зі стаціонарними телефонами існувала проблема.
- Ми з сусідами скинулися по дві з половиною тисячі, та домовилися з робітниками від «Укртелекому», щоб вони нам поставили стовпи та провели лінію, – розповідає Олександр Андрійченко, що мешкає на вулиці Ольги Кобилянської. - Хлопці приїхали на вихідні та й зробили роботу. Спасибі їм велике. Правда паперів, щоб довести це, у нас немає. Зате є телефони. А ще є стовп, що схилився під тягарем своїх обов’язків.
Район П’ятничан та Корея взагалі славляться своїми телефонними стовпами. Вздовж вуличок висять кілометри кабелів. Місцями на рівні очей дорослої людини. Коли вже зовсім опускаються, приїздять ремонтники підв’язують їх один до одного та й виходить така собі кишка.

Будинок пана Олександра кутовий. І стовп, звісно, теж. На собі витримує численні кабелі, що проходять центральною вулицею, а також ті, що проведені вулицею, яка спускається до низу. Можна було б розтягнути лінії ще в протилежний напрямок, тоді за рахунок самих лише кабелів стовп якось би тримався. Але там кладовище, і навряд чи мешканцям цього затишного куточка необхідні стаціонарні телефони.
За словами Олександра, протягом останніх п’яти років на славнозвісному стовпі з’явилися нові телефонні лінії, що чорними стрічками тягнуться від будинку до будинку. І від «Укртелекому», і від «Хорс телекому», і ще якісь. Не витримуючи такого навантаження, він поступово змінює кут нахилу.

Впродовж цих років пан Олександр неодноразово звертався до представників телефонних компаній. Не письмово, а людяно пояснював, що потрібно щось робити.
- І ніби не відмовляють, говорять, закріпимо ми його, хай лише тільки земля розмерзнеться, - розповідає вінничанин. - Уже майже вересень, п’ятий вересень з мого першого звернення. Та земля, мабуть, так і не розмерзлася. Зате змінилися відповіді на моє прохання.
Хлопці з «Хорс телекому» приїздять до будинку пана Олександра чи не щотижня. Там у них стоїть розподільна коробка, згодом поставили розпірку.
- Вони там щось колупаються цілий день, - говорить вінничанин. - Три хлопчики зі стрем’янкою, та їх майстер. Я до нього і так, і сяк. Кажу, там трохи нижче є цілком пристойні опори, закопайте їх, закріпіть стовп і натягніть ці кабелі.
А мені у відповідь: „Це стовпи «Укртелекому», хай вони і займаються”. На «Укртелекомі» кажуть: „Стовпи - так, але телефонні лінії понавішували не тільки ми, тож які претензії”.
- Так і кивають одне на одного, без кінця.
Поряд із будинком Олександра знаходиться зупинка маршруток, він зробив невеликий козирок, і люди, що очікують транспорт ховаються під ним від дощу.
- Якщо вітер сильний повіє, мені півхати знесе, - каже Олександр. - Та це півбіди, будинок застрахований, мені втрачати нічого, хоч і шкода. А що як накриє когось. Штука здоровенна вбити може на «раз».
В абонентському відділі, коли сплачую за послуги зв’язку постійно говорю, щоб хтось під’їхав, закріпив той клятий стовп. Поки не допомагає.
Врешті-решт Олександр написав заяву в «Укртелеком», хотів поспілкуватися з начальством. Але воно доки у відпустці.
- А секретар, чи то помічниця начальника сказала, що навряд чи мені зможуть допомогти.
На гарячій лінії 15-60 зареєстрували цей випадок, сказали, що розберуться. Час іде, стовп гнеться.
- Мені говорять, не будь дурним, візьми та зріж його від гріха подалі, - розповідає вінничанин. - А ті, хто поначіплював кабелів, хай потім розбираються.
Можливо, це справді вихід із ситуації, тоді як тим компаніям треба - вони встановлять новий.
Та хоч і встановлював Олександр цей стовп за свої кошти, не відомо, як таку акцію розцінять власники телефонних ліній. Шкідництво? Чи відчайдушна спроба запобігти нещасному випадку?