Дядько Віти Заверухи розказав про подробиці її затримання та обшук

Розмова з Леонідом відбулася біля воріт сільського будинку його матері. Спершу чоловік не погоджувався підтримувати розмову. Скаржився на хворобу. По тому, як повільно спускався по східцях будинку і йшов до воріт, було видно, що ноги погано слухаються.. Каже, це наслідок інсульту. За його словами,  перебрався в село після того, як мама пішла з життя. Раніше проживав у Вінниці. Працював завідувачем відділу податкової інспекції. Не уточнює, якої саме. У цьому ж будинку мешкає його рідна сестра Ольга разом з донькою Вікторією. Тут Вікторія виросла, закінчила школу. Недавно до них повернувся батько дівчини. До того Ольга одна виховувала доньку.  

Операцію «Сокола» загальмувала похоронна процесія

- Повернеться  Ольга з Києва, з нею говоріть, вона мама, вона більше знає, - неохоче промовляє чоловік. – Я  дотепер не можу відійти від  шоу в масках. Налетіли, як круки, давай ламати ворота. Я сидів на стільчику біля дверей. Пройшла похоронна процесія,  недалеко від нас померла бабка. Назустріч процесії якийсь «бус» виїхав. Пізніше я зрозумів, хто в ньому був. Вони дочекалися, поки пройдуть люди, і налетіли на ворота. Кажу їм, хлопці, не ламайте, бо тут нема кому ремонтувати. Дістаньте засув і вони відчиняться.  Бачу, у них за спинами Оля з чоловіком. Запитує, що тут робиться, хоче доступитися на подвір’я. Вони запитують, хто така. Каже, я хазяйка, пропустіть додому. Вікторія в цей час знаходилася в хаті.

Співрозмовник каже, що здоровенні хлопці в масках, які висипали з «буса»,  залетіли в будинок. Один залишився на сходах біля нього. Чоловік скаржиться, що притиснув його щитом до стіни, наставив зброю і кричить: «Де гранати, дєда? Кажи швидше!»

- За 56 років, відколи живу на світі, ніхто ще на мене не наставляв зброю, - продовжує Леонід. – Бачить же, що чоловік хворий, не може піднятися із стільця і тичить в груди зброєю. Відпустив тільки тоді, коли на подвір’я слідом стали заходити люди в цивільному одязі. Вони вилазили з усіх кутків. Чоловік зо тридцять назбиралося.

Обшук проводили два дні

Поки у будинку «хазяйнували» люди в масках, у хату Леоніда не пропускали. За його словами, він не бачив, що вони там робили. Перекидали все у кімнатах. Обшук вели також у хліві. Там на горищі стеля провисла. Леонід попередив, щоб на горище піднімався хтось з невеликою вагою, бо завалить до решти. Просив, щоб сіно згорнули. «Маски» не стали слухати. Все, що було на горищі, перемішали в купу.

Про те, що у кімнаті Вікторії знайшли два патрони, Леонід дізнався тоді, коли її вивели з будинку. Наручники не одягали. Патрони знайшли на комп’ютерному столику. Вони лежали серед ручок, олівців, там ще й якась помада була.

-Один з тих, хто був у цивільному, керував усіма, - згадує Леонід. – Я запитав його, хто це і що тут робиться? Він каже, а ви що телевізор не дивитися? Не чули, що в Києві вбили двох міліціонерів? Пояснив, що обшук проводить  вінницький спецпідрозділ «Сокіл». Сказав, що Віту затримують, бо знайшли патрони. Куди везуть?  Пояснив, що вона буде у Вінниці, тут з нею працюватимуть слідчі з Києва. Вони вирішуватимуть, утримувати її у Вінниці, чи доправляти до Києва.

Наступного дня після затримання рідні дізналися, що вночі Вікторію перевезли до Києва.

- Про це нам сказав слідчий, який прибув з постановою суду на проведення обшуку, - каже Леонід. – Цього разу обшук проводили тільки двоє. Я запитував, хто вони і звідки. Відповідали коротко: слідче управління. Кажу, яке слідче управління - міліції, прокуратури, СБУ? Аж тоді пояснили, що вони з УМВС у місті Києві. Від них ми дізналися, що Віту доставили до слідчого управління Дніпровського райвідділу міліції у Києві. Оля зібралася і поїхала в Київ. Телефонувала звідти. Запитував, чи бачила Віту, як вона? Каже, не бачила, бо її там нема. Через адвоката дізналася, що її перевели у слідче управління міністерства.

Як стверджує співрозмовник, під час повторного обшуку слідчі поводилися чемно. У Віти кімната маленька. Залишився тільки комп’ютерний стіл. У неї був ноутбук, мама подарувала, але залишила його в штабі Самооборони. Коли повернулася з «Айдару», кажуть, десь пропав. Так і не знайшла. Слідчі зраділи, коли побачили ноутбук в іншій кімнаті. Леонід пояснив, що це не її, а батька. Вони не стали забирати. Вилучили тільки ті речі, які належать Віті.

Найбільше Леоніда здивувало те, що під час обшуку наступного дня слідчі знайшли ще вісім патронів. Точніше, здивувало місце їх знаходження. Чоловік каже, що йому пояснили, що знаходилися вони на тому ж столику, серед уже згаданих ручок і олівців та губної помади. А восьмий патрон, нібито, лежав під столом на підлозі.

-Я їх запитував, як так могло статися, що вчора, тут знайшли тільки два патрони, а решту не побачили? – говорить Леонід – Там кімнатка маленька. Запрошені двоє понятих стояли у коридорі, бо всі не могли вміститися. Але що ми можемо довести.

У день вбивства міліціонерів Віта була у Вінниці

Дядько Віти, згаданий Леонід, на сто  відсотків запевняє, що у ніч розстрілу міліціонерів його племінниця була дома.

-Перед тим вона повернулася з Києва, - пояснює чоловік. – Але в ніч, коли загинули міліціонери, ночувала у батьківській хаті. І її шкода, і тих людей, які загинули, жаль, в одного залишилося двоє дітей, у другого – троє. Скільки горя!

Суд встановив заставу за підозрювану Заве руху. На запитання, чи не збирають гроші, Леонід усміхнувся: «Звідки у нас такі гроші? Хто їх може дати? За регіонала Єфремова і то менше запросили, а тут…» Каже, якби міліція так оперативно розслідувала вбивство Небесної Сотні, але з тим, чомусь, не спішать, а тут відразу підняли всіх на ноги. Так само дивується з того, що допускають таких молодих, як Віта, у батальйони, вчать їх стріляти.

Комбат «Айдару» до матері: «Навіщо відпустили дитину на війну?»

- Вона втекла в «Айдар», - каже Леонід. - Нам подзвонила вже з батальйону. Тільки тоді дізналися, де вона. Спочатку вона рвалася на Майдан у Київ. Категорично заборонили. Вона послухалася. Тільки щоразу дорікала. Казала, як ми можемо залишатися дома, коли в країні таке робиться. Одного разу каже: а може, ви за Яника, тому сидите тихенько? З Вінницького майдану не виходила. Якось допізна не прийшла додому. По телефону пояснила, що знаходиться на залізничному  вокзалі. Оля вночі полетіла шукати. Віта дійсно була на вокзалі.  Пояснила, що чергує, щоб «тітушки»  на Київ не їхали.

Коли мати дізналася, що дочка в «Айдарі», місця собі не знаходила. По декілька разів на день телефонувала. Щоб заспокоїти маму, віта під час однієї розмови дала телефон командиру. Тоді батальйоном керував Сергій Мельничук. Дочка сказала мамі, що командир її земляк, теж з Вінниці. Запевнила, що вона під надійною опікою. Сподівалася, що комбат те саме скаже мамі. А він взяв слухавку і «відчитав» маму. Леонід стояв поруч, коли сестра розмовляла по телефону з комбатом. Той кричав у трубку: «Як ви могли дитину відпустити туди, де стріляють, де гинуть люди? Хіба тут її місце?» Ольга теж відповіла підвищеним тоном: «А вона мене запитувала? Чи може говорила, куди їде?». Тоді ж Мельничук запитав маму, чи не заперечує, якщо дочку повернуть додому. Ольга сказала, що буде вдячна за це на все життя. На цьому зв'язок раптово перервався. Віка різко відібрала слухавку в комбата. Про це дядько й мати дізналися пізніше, коли Мельничук приїздив у Вінницю і Ольга зустрічалася з ним.

«Мамо, здається, я вийшла заміж»

Дядько Віти не може зрозуміти, звідки раптом у племінниці взялося таке глибоке почуття патріотизму. Каже, виростала спокійною. Не проявляла лідерських якостей. Любила малювати. Особливо портрети людей з уяви. І раптом під час Майдану дитина змінилася невпізнанно. Про те, що Віта не була лідером у школі, журналісту RIA розповів її однокласник Олег (прізвище хлопець не став називати).

- Віта була, як всі, - каже Олег. – Нічим особливо не виділялася. Не верховодила в класі. Запам’яталася тим, що гарно малювала. Тому їй доручали на свята писати плакати, чи випускати стінгазету. А так звичайна дівчина. Про те, що вона в була в «Айдарі», дізнався з Інтернету. Останнім часом не бачилися.

- Це раніше вона була спокійна, а тепер стала приносити нам сюрпризи, - продовжує дядько. – Якось телефонує Олі і каже, мамо, здається, я вийшла заміж. Вийди на вокзал, буде проїжджати поїзд, познайомлю тебе зі своїм чоловіком, він їде на фронт. Ось так у вагоні поїзда Оля познайомилася із зятем. Каже, на перший погляд, хороший хлопець. Справив гарне враження під час розмови. Зрозуміло. Розмова була коротка. Бо скільки там поїзд стоїть у Вінниці? Декілька хвилин… Звати його Ігор. Він боєць батальйону «Азов». Повертався на службу з Києва. Чоловіка Ольги звати Ігор, і зятя має з таким само ім’ям.

Читайте також:
Затримані за вбивство міліціонерів у Києві приїхали із Вінниці

В київських „беркутів” стріляли вінничани. Терористи вони чи месники?

Третя версія вбивства міліціонерів в Києві: спочатку була сварка

Віту Заверуху в соцмережах називають героїнею і плюються

Геращенко хочет публикации текста подозрений к Вите Заверухе

Опубліковано текст підозри до "спільника" Віти Завірухи

Вбивство беркутовців у Києві: З'явилося відео погоні... на якому нічого не видно

Маму неповнолітнього Андрія Романюка судили за те, що відпустила сина на війну

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.