Вінничанин Андрій Слюсарчук за вісім місяців опанував шахи настільки, що переміг комп’ютерну гру. „Рибка 4” до того вважалася непереможною. Тепер вчений, нейрохірург та психоаналітик планує виїхати за кордон. На батьківщині йому погрожують та звинувачують в шахрайстві.
Аукціон на генія
Три тисячі книжок про шахи Андрій Слюсарчук перечитав за вісім місяців, це і стало його головною підготовкою у боротьбі проти комп’ютерної гри „Рибка 4”. Майстри шахового спорту України тепер не визнають цей рекорд – і запевняють, що Слюсарчук махлював, щоправда, як саме - невідомо.
Андрій Слюсарчук зробив ряд відкриттів у нейрохірургії. Коли він приїжджав до Парижа на з’їзд вчених, йому аплодували стоячи. Та в Україні геній не може здобути визнання і знайти шлях для свого подальшого розвитку. Не вистачає ні технічних засобів, ні елементарного зацікавлення у цьому держави.
Тепер ображений геній планує виїхати з України за кордон назавжди. І незабаром він подасть себе на „аукціон”, де усі охочі країни, що зацікавлені його дослідженнями і талантом, зможуть виставити свої запрошення.
Приборкуючи пам’ять
Вивчаючи властивості мозку, Андрій ставив досліди на самому собі. Він довів, що пам’ять людини не аналізує, а впізнає.
- Коли людина дивиться на кішку, вона розуміє, що це кішка, - пояснює Андрій. - Так само у шахах – просто потрібно цей процес довести до автоматизму. Дивлячись на дошку з певною комбінацією фігур, мозок відразу повинен видавати результат.
На кроликах, на собі, а потім на своєму другові Андрій довів, що при електромагнітній стимуляції, з рядом препаратів та калієм можна прискорити обмін інформацією між мозком та очима. Андрій переконує, що цього можна навчитися, працюючи за певною методикою, і його учні зможуть обіграти в шахи будь-якого іменитого майстра.
„Моя особливість - це трагедія”
Андрій Слюсарчук закінчив Московську медичну академію, хоча завжди мріяв навчатись у Вінницькому медичному університеті. Та тоді в наш вуз його не прийняли. А відмовили – через… геніальність дитини.
Своє дитинство Андрій згадує з сумом. В сім років він залишився сиротою. Його батьки, медики за професією, загинули в автокатастрофі під Калинівкою. Родичі відібрали житло, а його вигнали до притулку. З того часу генія в Андрієві… лікували.
- Коли я прийшов до вчителя і розповів про математичні розрахунки, які виникали в моїй голові, - розповідає Андрій, – а це були миттєві піднесення числа до п’ятого ступеня – мене просто відправили до психлікарні. Лікарі поставили мені діагноз «шизофренія» і лікували галоперидолом. Після того я не те що рахувати, а ходити не міг.
Таке «лікування» довело хлопця до втечі. Дізнавшись, що медики планують назавжди закрити його в психлікарні, хлопець уночі втік.
Та це лише додало йому сил для боротьби у майбутньому. Андрій закінчив Московську медичну академію з фаху «нейрохірургія» у 18 років. Свою другу вищу освіту юнак здобув зі спеціальності «психоаналіз».
- Я пішов вчитися вдруге лише для себе, щоб урятувати себе від людей, - розповідає Андрій. – А також - від самого себе. Мене не сприймають таким, яким я є – і це для мене боляче. У мене часто виникають думки про суїцид. Аби розібратися в цьому, я вивчав психоаналіз. Але це моя розплата за той розум, який я маю. Недарма кажуть: „горе от ума”. Я нещаслива людина. Я не сплю ночами, після зіграної партії у моїй голові продовжують створюватися різні комбінації та можливі ходи, які б довели партію до кінця. Це моя розплата…
№ 16 від 16 квітня 2025
Читати номер
Anonymous
Anonymous
Anonymous
Anonymous