Інженер кінотеатру «Родина» Віра: Робота кіномеханіка втрачає романтизм

— Працювати в кіно прийшла у 1973 році, після закінчення курсів кіномеханіків у четвертому училищі, — розповідає Віра Худик. — У дитинстві у нас всі «хворіли» кіно. Це було дуже романтично. У парку тоді стояв дерев’яний кінотеатр «Промінь».
Починала працювати у кінотеатрі «Росія». У той час у Вінниці було вісім кінотеатрів, побувала у всіх.

За словами Віри Костянтинівни, зарплата кіномеханіків завжди була маленькою, а відповідальність — великою. Жінка починала працювати в кінотеатрі за 62 рублі. Інженер у той час отримував 120.

— Потрібно добре розбиратись у техніці, знати електрику і нести відповідальність за техніку безпеки, — каже жінка. — Ситуації різні бувають. Плівка горюча. Кіномеханік повинен знати, як себе поводити, щоб у залі не було паніки і люди одне одного не душили.

За словами жінки, зараз фільми на плівці привозять рідко.

— Останнього разу показували українського «Поводиря»,  — розповідає пані Віра. — Тепер картини більш у цифровому форматі йдуть. Робота кіномеханіка, як такого, втрачає романтизм. Усе простіше стало: натиснув кнопку — комп’ютер сам показує. Великого розуму не треба, хоча теж є свої нюанси.

За 44 роки роботи у сфері кіно Віра Худик передивилася майже всі фільми, які показував кінотеатр.

— Зараз стало важче знайти якогось цікавого режисера-новатора, — каже жінка. Дивишся фільми і бачиш старі картини, з яких вони скопійовані. Спецефекти стали кращі, але авторських задумок поменшало.

Серед улюблених фільмів Віра Костянтинівна називає «Політ над гніздом зозулі», трилогію «На кілька доларів більше» та «Тіні забутих предків».

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.