Тисячі людей у Томашполі чекають, щоб попрощатися з відважним десантником

У ці хвилини  (18.00, 11 липня) у центрі Томашполя тисячі людей з райцентру і навколишніх сіл зібралися на площі, щоб попрощатися  із своїм мужнім земляком – 21-річним Віктором  Саванчуком.

- Спочатку повідомили, що труну з тілом мають доставити з Гавришівки в обідню пору, - розповіла журналісту RIA  голова Томашпілььскої районної ради Лариса Нароган. – На адмінбудівлях райцентру приспущені державні  прапори з траурними стрічками. Люди створили живий коридор, через який пронесуть труну. Незважаючи на те, що час змінився, людей менше не стало, навпаки, по закінченні робочого дня їх додалося ще більше.

Віктор Саванчук служив у десантній бригаді, що дислокується у Хмельницькому. Його життя обірвалося на території Луганської області. Тієї ночі під час обстрілу бойовиками одного з наших блокпостів, загинули троє військовослужбовців, майже тридцять бійців отримали поранення, повідомила прес-служби АТО. Серед загиблих і Віктор Саванчук.

- Напередодні увечері дев’ятого липня я листувалася з Віктором ВКонтакті, - розповіла журналісту RIA  його однокласниця Юля. – Спілкувалися недовго. Закінчили майже о 20-й годині. Тоді я ще не знала, що більше ніколи не почую голос Віті. Запитала його, коли додому. Він відповів: а хто його знає.

Дівчина пригадує, як саме з Віктором на випускному танцювала прощальний шкільний вальс.

- Вітя був дуже сором’язливий, - розповідає Юля. – Коли розмовляв з дівчатами, часто червонів. Дотепер уявляю його рум’янець під час нашого вальсу. Він мав дуже чуйне і добре серце. Не можу уявити, що його нема серед нас. Не віриться в це – і край.

У школу Віктор ходив з однокласником-сусідом Максимом. Хлопець каже, що зустрічалися з ним у травні, коли Віктор приїжджав у гості до батьків на декілька днів.

-Про війну він нічого не говорив, - продовжує Максим. – Казав, не можна про це навіть згадувати. Зате дуже хотів, щоб ми зібралися усім класом десь на природі.  Ось закінчиться війна і тоді точно зберемося і це буде один з найкращих моїх днів, так він тоді сказав мені. Не судилося. Дуже боляче, що його вже нема серед нас.

У загиблого десантника скромна і працьовита родина. Батько нині безробітний, на обліку у центрі зайнятості, мати працює дояркою у сільгосппідприємстві «Поділля». За словами сільського голови  Миколи Савчука, це підприємство  взяло на себе всі витрати на поховання солдата. Без роботи поки що і молодший 20-річний брат Віктора.

Поховають десантника завтра, 12 липня, у його рідному селі Яланець.

Співчуття родині висловив голова облдержадміністрації земляк загиблого бійця Анатолій Олійник.