32-гий блокпост. Не вінничани здали, а здали вінничан

Цю фотографію хлопці зробили на початку жовтня, коли приїхали на 32-гий блокпост. Більшість з них з Вінницької області. На щастя - ніхто з тих, хто є на світлині не загинув. Але бойвики вбили кілька солдатів, що везли нашим на оточений блокпост припаси

32-й блок-пост знаходився біля села Сміле Слов'яносербського району на Луганщині. Понад три тижні його захисники знаходилися в оточенні. Останнім часом залишилися без води і харчів. Бойовики замінували всі підходи. Збільшили кількість живої сили і техніки. Від військового командування щодня надходив один і той само наказ: «Тримайтеся!».  А в понеділок бойовики пред’явили  ультиматум.

«Феесбешники» і бойовики

- Здача блок-поста – це ще одна безславна поразка наших доблесних генералів, -  розповів у телефонній  розмові  журналісту RІА нацгвардієць на ім’я Валерій. -  Три тижні вони повторювали нам один і той самий наказ: «Тримайтеся!» Закінчилося все тим, що бойовики підтягнули значні сили і техніку, і нам не залишалося нічого іншого, як прийняти їхні умови. Мені особисто невідомі подробиці переговорів з бойовиками, але знаю, що вони поставили умову:  якщо ми залишаємо блок-пост уночі 27 жовтня,  тоді вони дають можливість забрати техніку і зброю, а якщо відмовляємося, то на ранок буде вже зовсім інша розмова. О восьмій вечора у понеділок нашому підрозділу надійшла команда готуватися до виходу.

Співрозмовник каже, що бойовики супроводжували їхній  відхід. Валерій йшов останнім у колоні. Поруч знаходилися двоє. За його словами, один  російський «феесбешник», другий – представник так званої ЛНР.  

- Було страшно, тому що в пам’яті зберігається картина подій в Іловайську, - продовжує нацгвардієць. – Там теж нашим військовим надали коридор, а потім розстріляли, як у тирі. На блок-посту бойовики переважали нас і в живій силі, і в техніці. Ми  бачили довкола новенькі російські танки, бачили, як вони мінують територію. Про те, що у нас закінчилася вода і їжа, знає вся країна.  Навіть Порошенко давав вказівку доставити нам воду. Як її підвозили і скільки часу – то тема окремої розмови.  На жаль, не обійшлося без жертв. По дорозі до нас, яка прострілювалася ворогом, загинули майже десять бійців.

За словами Валерія, допомогу, яку їм зібрали наші рідні у Вінниці, бойовики перехопили і забрали весь теплий одяг, більшість продуктів.

- Нам залишили трохи картоплі, цибулі, макаронів і води, - каже він. -  Її ми розподіляли між собою, як в аптеці, по краплинах. Ми сиділи, як ті щурі. Від командування чули одне: «Тримайтеся!»

10 км "дороги смерті"

На запитання, чому саме біля 32-го блок-поста противник згрупував багато техніки і живої сили, боєць відповідає, що це стратегічний об’єкт.  

- Пост на трасі Кривий Ріг - Луганськ, - уточнює пан Валерій. – Тепер її контролюють бойовики. До того ж,  поряд проходить нафтопровід.

Як стверджує співрозмовник, йому вдалося поспілкуватися із супроводжуючими, коли йшов замикаючим у колоні.  

- Що почув? – перепитує він. - Та  співали відому нам пісню про те, що  ЛНР не потрібна Москві, а Києву вони не збираються підпорядковуватися. Хочуть бути окремою територією і жити за своїми законами. Ще казали, що їм не потрібні наші смерті, так само, як нам їхні. Але я не вірю жодному їхньому слову.

Супровід бойовики припинили біля 31-го блок-поста.  Він знаходиться на відстані десяти кілометрів від 32-го. За словами співрозмовника, цю дорогу назвали дорогою смерті. На ній бойовики знищили декілька одиниць нашої бронетехніки і автомобілів. Там загинули приблизно десять  бійців – з батальйону  «Айдар» і 95-ї бригади, які намагалися прорватися до 32-го. З 31-го поста  колона, що вийшла з оточення, рушила далі. Загалом протягом ночі здолала понад сто кілометрів. У вівторок, 28 жовтня, у першій половині дня, нацгвардійці  розклали намети у новому місці розташування.

- У нас ні в кого нема зимового взуття, - наголошує Валерій. – Щоб не замерзнути, ноги замотуємо, хто чим може. Я, наприклад, взутий у черевики, їх сам купував, коли прийшов добровольцем. Не мороз нас лякає.

Найчастіше бійці говорять про те, чи не здадуть так само коридор у Крим. Найбільше боїться зими Путін, бо з її настанням перестане працювати переправа на півострів. Росія буде «пробивати» коридор  суходолом. Саме цим, на думку Валерія і його побратимів, викликана зараз активність росіян, які перекидають на територію нашої держави все більше техніки.

Військові продовжують брехати

Про те, що 32-й блок-пост в оточенні, бійці повідомили своїм рідним понад три тижні тому. Але військове начальство заперечувало таку інформацію. Навіть Верховний Головнокомандувач не повірив у те, що бойовики взяли наших у кільце. Порошенко з  екрана телевізора сказав, що  після перевірки одного з  дзвінків про оточення, встановили, що насправді дзвонили не з блок-поста, а з Донецька.

Тим часом бійці продовжували просити допомоги. У них закінчилися продукти, вода. У суботу, 25.10, Порошенку доповіли, що воду завезли. Дружина Валерія пані Катерина зраділа, коли дізналася про новину з Інтернету.  Однак після розмови з чоловіком настрій її погіршився.

- Кому я вірю, запитував Валерій по телефону, - каже пані Катерина. - Тим, які безсоромно брешуть людям, чи своєму чоловікові, який немає чим не те що вмитися, а й напитися.

У неділю, у день виборів, в твітері Порошенка написали, що він особисто розпорядився доставити на пост воду. Пізніше у той же день повідомив, що бійці таки отримали воду. У цей же день на виборчій дільниці у Вінниці, де голосував екс-мер, а тепер віце-прем’єр Гройсман, до нього підійшли з плакатами дві жінки, які просили врятувати їхніх чоловіків з 32-го блок-поста. Журналіст RІА спілкувався з жінками. Вони сказали, що Гройсман пообіцяв їм, що особисто говоритиме з військовим керівництвом. Пізніше з’явилася інформація, що нібито військових з прізвищами, які називали жінки, нема на 32-му.

У понеділок матері і дружини нацгвардійців уже пікетували облдержадміністрацію з плакатами «Врятуйте наших чоловіків і батьків!»

- Думаю, якби не розголос людей, про 32-й блок-пост і його захисників ніхто б і не згадував, - каже дружина бійця пані Катерина. – Могло повторитися те, що було під Іловайськом. Вірити військовому начальству, як бачимо, не можна. І допомогли бійцям не військові тиловики. Допомогу вони отримали від своїх рідних, близьких і волонтерів.

Допомогу з Вінниці на 32-й пост забрали собі сепаратисти. "Варвари, що скажеш"

- У нас ні в кого нема зимового взуття, ноги обмотуємо, хто чим може, цигарки робимо з чайної заварки, воду ділимо буквально по краплинах, - так описав ситуацію на 32-му у понеділок нацгвардієць Валерій. Я, наприклад, взутий у літні черевики, які купив за свої гроші, коли йшов служити добровольцем. Вночі вже мінусова температура. Серед нас є застуджені. Теплий одяг і взуття вкрай потрібні.

Співрозмовник розповів, як бойовики перехопили допомогу, яку їм передали рідні з Вінниці. Шофера, який віз її, закрили у підвал, а з посилок витрусили  і забрали все, що вважали за потрібне.

- Навіть якщо залишили якусь банку, то розбили її, щоб нам нічого не дісталося, - продовжує співрозмовник. – До нас довезли трохи картоплі, цибулі, макаронів і  води.  Її дуже мало, тому ділили, як кажуть, по краплинах. Весь теплий одяг забрали, мішки і пакети порізали, порвали. Варвари, що скажеш.

Машину відпустили тільки тоді, коли бойовики понапивалися і понаїдалися. Так пояснює співрозмовник. За його словами, після цього бойовики вийшли на зв'язок з нашими вартовими і сказали, що можемо забрати  гуманітарку. Шофер, який нарешті довіз її, розповів, що його тримали в підвалі протягом двох днів.

Бійці з Вінницької частини 3008, не зважаючи на ситуацію, сповнені бажання продовжувати захищати рідну землю. Вони кажуть, нікому ні на що не скаржаться. Їх не лякають морози. Найбільше, чим переймаються, що змушені були поступитися бойовикам. Що здали їм ще одну завойовану раніше територію.

Кажуть, морально важко усвідомлювати, що після Іловайська наші зазнали поразки під селом Сміле. Їм хотілося б знати, а що відчувають у цей момент ті, хто носить на погонах генеральські зірки? Ті, хто за три тижні оточення не розробив жодного стратегічного плану з деблокації поста? В останні дні Росія продовжує активно перекидати на Донбас свої війська.

- У Смілому багато важкої техніки, ми бачили новенькі танки, артилерію, стоять «Гради», туди прийшло підкріплення у живій силі чеченців, донських козаків, - каже нацгвардієць Валерій. - Куди вони спрямують цю армаду? Нітрохи не сумніваємося, що одним з напрямків  для них є дорога суходолом на Крим.  Добровольці і рядові готові битися до останнього. А чи здатні щось протиставити ворогу наші «доблесні» генерали, ми в цьому не впевнені.