• Наталія ГОНЧАРУК
• access_time
• more_horiz

  • close
• share 3 chat_bubble 32 visibility 10803

З мільйона чоловіків, які підпадають під третю хвилю часткової мобілізації, державі потрібні менше 100 тисяч. Це означає, що повістка може прийде кожному десятому військовозобов’язаному. Пронесе, не пронесе? Буде твій чоловік одним з дев’яти чи стане десятим «щасливчиком»?

Журналістку Галину, яка покинула роботу у Вінниці і поїхала будувати нову долю у столицю з коханим чоловіком, не пронесло. Він родом з району Вінницької області і днями звідти подзовнили.

- Знаєте, підле відчуття десь у животі, ніби стоїш на чомусь високому, хилитаєшся і дивишся вниз? Ото в мене таке ж з’явилось, коли моєму чоловікові подзвонили батьки і сказали, що прийшла повістка – каже Галина. - З того часу навіть дихати важко. Бо страшно…

Її цивільний чоловік Василь новини про повістку чекав ще під час першої-другої черги мобілізації. Він у запасі МВД. У військовому квитку написано “стрілець” і “зв’язківець”. Має звання єфрейтора.

- Він відразу налаштувався їхати, - каже Галина. - Зателефонував на роботу. Його там оформлять поки за власний рахунок, а коли прийде вже бойова повістка (на навчальні збори - авт.), отримуватиме свої офіційні 1300 гривень. Насправді зарплатня в шість разів більша. Добре, що ми кредитів не брали. Але квартиру знімаємо.

Галина цього року віддає дочку в перший клас. Сама ще толком не влаштувалася на новому місці. Стажується на роботі. Шукала надійне робоче місце й тут – на тобі. Повістка.

Зламати ногу чи руку?
- Нам почали дзвонити родичі з пропозиціями: вивезти за кордон, покласти в лікарню з чимось хронічно невиліковним, зламати ногу чи руку, в кінці кінців, - розповідає, як є, Галина, а в самої очі на мокрому місці. - Йому шкода тих хлопців, що вже там загинули, молодших за нього. Каже: «Як не я, то хто? Ті, хто ноги ламають і за кордон тікають?». Хоча раніше ми говорили про цю ситуацію, й він казав, що не бачить, за кого воювати: «Вони самі винні, що в них війна. Не можна бігати по Україні з російським прапором і кричати, що це - Росія. Спакував чемодани і вперед. Але ж ні…» А батьки його плачуть навзрид. І збирають гроші на бронежилет. Він же, наївний, думає, що видадуть. Батьки не наївні, хочуть хоч якось захистити. І я не наївна, знаю, що нашим «політикам» наплювати на тих хлопців, яких там убивають. Наплювати! Бо коли їх призивають – бронежилети і каски купують рідні і волонтери. Коли стріляють і калічать – лікують рідні і волонтери. Коли наші сидять в окопах - доносять «куданадо», а коли не доносять – то сидять хлопці без їжі, патронів і чітких наказів. От таке лайно ця українська мобілізація.

“Молюся, щоб повернувся”
- Тепер я думаю, коли поїде - більше не буде того життя, до якого ми звикли, - продовжує Галина. - Навіть коли він повернеться. Навіть коли здоровий. Але я так багато чула від знайомих, що там чоловік загинув, там брат у лікарні. І дуже страшно, і стримую сльози, щоб сам не плакав, бо йому теж страшно. Лишаюся чекати, з дитиною, яка йде в перший клас. І буду молитись, щоб усе це закінчилось, зараз же. І щоб повернувся.

В соціальних мережах вінничанки починають писати про повістки їхнім чоловікам. Переживають усі так, як Галя. І кажуть журналістам, що їм не до коментарів зараз.

- Зі співчуттям дивлюся сюжети, як жінки перекривають дороги, мітингують, аби їхніх хлопців вивезли із зони бойових дій, - говорить вінничанка Валентина Ковальчук. – Жаль бере, навіть коли тебе це не стосується. Зараз розумію: шансів, що мій чоловік туди теж не потрапить, мало. Вже кілька днів сиджу на голках. Від кожного дзвінка здригаюся, чи не про повістку новина прийде. Надіюся на те, що мобілізація – часткова, і мого чоловіка мине. І мої подруги так само до останнього хочуть вірити, що їхні сім’ї не спіткає таке нещастя.

“Саботаж неприпустимий”
В попередньому номері RIA писала, що третя черга мобілізації точно не торкнеться студентів, які навчаються на денній формі навчання. Ще редакція друкувала дані тих, хто може були мобілізований, і тих, кому повістка не загрожує ні в якому випадку. Чіткого переліку віськовозобов’язаних, які потраплять в третю хвилю мобілізації, обласний комісаріат не дає. Каже, призвуть тих, в кому є необхідність. А точна кількість мобілізаційної потреби – таємниця.

Як сказав у інтерв’ю на телебаченні речник Ради нацбезпеки і оборони Андрій Лисенко, в Україні є мільйон чоловіків, які можуть бути призвані в найближчий місяці. Але мобілізація часткова. І державі потрібні менше, ніж 100 тисяч з них. Виходить, прогнозована минулого тижня вінницька цифра (ходили чутки про півтори тисячі призовників) значно менше від реальної.

- Почалися протести, пікетування батьків з вимогами ротації, тому й проводиться зараз тертя черга мобілізації. Але з’являються протизаконні вимоги, щоб не проводити її, - каже вінницький обласний комісар Геннадій Долгашов. - Є указ президента, всенародно обраного, і зараз саботувати мобілізацію і провокувати протести недопустимо. Вінниця завжди славилася патріотами, і в нас такого не повинно бути.

На питання, чи будуть призивати біженців, обласний комісар сказав так: це можна зробити тільки у тому випадку, коли переселенець став на облік за новим місцем проживання. Не став - призвати немає можливості.     

Хто хоче служити
Як уточнив Геннадій Долгашов, ця мобілізація покликана укріпити сили для охорони державних кордонів, відновити втрати і сформувати надійний тил. Нагадаємо, що в більшості мобілізують людей тилових спеціальностей, і так само, як під час перших двох черг, надають пріоритет добровольцям.

Зараз поновлюють на обліку військовозобов’язаних солдатів і сержантів до 60 років і офіцерів до 65 років. Минулої мобілізації такого віку добровольцям відмовляли. Тепер – ні.  

- Враховується в першу чергу бажання самих чоловіків іти служити, - каже обласний комісар. – А в добровольці в нас приходили й за 70 років, і держава дає можливість громадянам у старшому віці виконати свій обов’язок. У мене приклад є: генерал-майор Дісяк, колишній обласний військовий комісар, хоче бути призваним в 64 роки. Призвемо, якщо посада буде відповідати його рівню підготовки і званню.

Редакції відомі кілька фактів, коли під час першої мобілізації людина рвалася в бій, а дійшло діло до реальної служби – дала задні. І таких історій більшало через проблеми з одягом, взуттям, бронежилетами, касками. Патріотичні настрої тьмяніють перед загрозою глупої смерті, коли держава бійцеві нічого не дає.

І зараз обласний комісар не приховує, що вінницький батальйон територіальної оборони, сформований з військовозобов’язаних під час другої черги мобілізації, одягли з миру по нитці. У бійців, які з 12 червня в АТО, є бронежилети четвертого класу захисту, каски та весь необхідний одяг і харчі. Не держава забезпечила. Люди допомагали.

З миру по нитці
Обійшлося зібрати батальйон для відправки на схід, за словами Геннадія Долгашова, приблизно в 100 тисяч благочинних гривень. Державні тільки щомісячні виплати разом з винагородами за участь в АТО.

- З грошовим забезпеченням проблем немає ніяких. Отримують у повному обсязі, - каже комісар. – І засобів захисту, які купувала громада і органи місцевої влади, на сьогодні вистачає. Але ми все одно тендер проводимо, і коли його закінчимо (згідно з вимогами чинного законодавства, бо інакше не можемо) закупимо бронежилети, які закривають і пах, і шию, і доставимо їх до нашого батальйону територіальної оборони.

Що ж видають призваним зараз, під час третьої черги мобілізації? 26-річний вінничанин, розповів, що йому видали форму, берці, пасок, казан, флягу, рюкзак, нижню білизну і носки. Все інше - обіцяли буде пізніше.  

- Я доброволець, раніше не служив. Зараз проходжу підготовку в одній із військових частин у Вінниці. На ніч відпускають додому. Коли направлять в зону АТО, не знаю, - каже призовник, з якого готують санітара, хоча він немає медичної освіти. - Мене направлять на службу до польового шпиталю. Що платитимуть? Не знаю. Це для мене не пріоритет.

Нагадаємо, в рамках третьої хвилі мобілізації планується створити 15 військових частин і 44 частини бойового забезпечення з тиловиків. А на базі комісаріатів вже діють роти і загони охорони, в які підібрали офіцерів і рядових. З цими людьми підписали контракти. Вони служитимуть на місці без відряджень.

Прийшла повістка, що далі?
Повістку з датою й часом першої явки у військкомат вручають особисто в руки військовозобов’язаному. Працівник комісаріату може принести повістку за місцем проживання, а може викликати до себе по телефону. В другому випадку за неявку покарати не зможуть. Так само, як і коли у цілях економії часу посильний лишає повістку-оповіщення на родичів.

Призовнику, який з’явиться у встановлений час до військкомату, дадуть направлення на медичний огляд (військово-лікарську комісію, яка проводиться на місці). Якщо мобілізований має скарги, його направлять на поглиблене обстеження у госпіталь. Напишуть «придатний» після перевірки психоневрологічного диспансеру та правоохоронних органів.

Далі – практичний призов, тобто друга повістка. Бойова. Така інакше, як особисто в руки, не лишається. Після бойової повістки ставлять відмітку у військовому квитку та відправляють на підготовку, бойове злагодження не більше, ніж на місяць. Батальйон територіальної оборони, який зараз в АТО, навчали 2,5 тижні. А відпрацьовували навички бійці там – на місці бойового призначення.