Як можуть розгорнутися події у разі підписання чи не підписання Президентом закону 1088, що він несе підприємцям та коли розпочнуться перевірки з боку податкової. Ці та інші питання стали темою інтерв`ю з Юрієм Захарчуком, головою Вінницького обласного осередку Асоціації платників податків України, та Євгеном Зільбертом, головою наглядової ради Всеукраїнської громадської організації «Контроль ради справедливості».
- Верховна Рада України прийняла законопроект 1088, яким відтерміновано запровадження касових апаратів для підприємців 2 та 3 груп. Цій події передувала низка акцій протесту підприємців, які, зокрема, виступали за затвердження іншого законопроекту, за номером 1718, яким запровадження апаратів взагалі скасовується. Отже, стисло про основні засади закону 1088.
ЮЗ: - Закон 1088 упорядковує роботу безпосередньо між підприємцями та продавцями та тими організаціями, що обслуговують касові апарати – і це позитивний факт даного законопроекту, - дає можливість не встановлювати касові апарати тим підприємцям, у яких обсяг реалізації за рік не більше одного мільйона гривень. Але він не дає відповіді на низку питань, які ми піднімали, і саме головне не дає можливості безпосередньо працювати без касового апарату практично більшій частині підприємців.
- Щойно Ви згадали, що законопроект 1088, згідно з яким відтерміновано запровадження касових апаратів для підприємців ІІ та ІІІ груп… Прошу нагадати, що це за групи
ЄЗ: Друга група – це підприємці, які мають до десяти найманих працівників і півтора мільйона оборот. Третя група – це вже ближче до юридичних осіб…
ЮЗ: - Третя група не обмежується кількістю найманих працівників, і загальна сума за рік – до 20 мільйонів.
- Якими були основні моменти неприйнятого законопроекту 1718 та яка його подальша доля? І чому цей закон, на вашу думку, не було прийнято?
ЄЗ: - Законопроект 1718 передбачав створення п`ятої групи підприємців спрощеної системи та незастосування касових апаратів для тих, хто залишається у ІІ та ІІІ групах. Тобто фактично це була думка про те, щоб не застосовувати касові апарати для переважної більшості спрощенців. Сьогодні цей законопроект залишається зареєстрованим у Верховній Раді. Коли його розглянуть і чи винесуть на розгляд взагалі – невідомо. Хочу додати, що законопроект 1088 дійсно Верховною Радою прийнятий, але ще не підписаний Президентом, і можна буде говорити про те, що він запроваджується, тільки коли він буде підписаний. А ось якщо він підписаний не буде, як і закон про зменшення єдиного соціального внеску, тоді, можливо, буде повернення до законопроекту 1718.
- Тобто якщо ми візьмемо два сценарії розвитку подій. Верховна Рада прийняла законопроект 1088, якщо його підпише Президент, як розгортатимуться події, тобто якими будуть вимоги підприємців у подальшому? Якщо його Президент заветує – як можуть розгортатися події у цьому випадку?
ЄЗ: - Тут можуть бути два варіанти по кожному з цих двох законопроектів. Президент підписав закон – підприємці починають працювати за цим законом, і до цього треба згадати, що за законом 1088 незастосування касових апаратів – це тільки для підприємців-фізичних осіб, якщо є юридична особа ІІ чи ІІІ групи, незалежно від того, є мільйон чи ні, вона все одно має застосовувати касовий апарат. Друге питання залишилося у повітрі: питання перевірки. Як податкова буде встановлювати, перевищено мільйон чи ні? Вона повинна щось перевірити. Значить, ми автоматично цією дією практично скасовуємо мораторій на перевірки, про який нам розповідали… Перевірки за якою методологією, як будуть проводитися - це теж повинна буде відстежувати підприємницька спільнота. І ще один момент стосовно закону 1088 полягає у тому, що як би там не було, але підприємців-спрощенців знову поділили на нові групи. З`явилася ще одна група підприємців, це фізичні особи, які мають обіг один мільйон. Тобто цей поділ спрощенців фактично веде до їх роз`єднання. Сьогодні, скажімо, людина подивиться: так, я вкладаюся у мільйон, мені не потрібен касовий апарат, про що мені виступати? Те, що до нього все одно будуть приходити із перевірками, він поки що не розуміє. Поки зрозуміє – а перевіряти почнуть із касового апарату, а чим закінчиться – ніхто не знає, методологіє ще немає… Тому закон 1088 має певні підводні камені, і ми повинні чітко розуміти, що ще нічого не закінчилося – все тільки починається.
ЮЗ: - Євген Михайлович вже сказав, що незрозуміло, яким чином будуть проходити перевірки, держава повинна це визначити. Тобто мораторій на перевірки на сьогодні діє, але завдяки цьому закону його можуть якимось чином змінити. Ще один позитивний момент у законі 1088, і це обов`язково повинні знати підприємці, - те, що там є норма про відшкодування витрат на закупівлю касових апаратів. Механізму, яким чином це буде відбуватись, немає. І головне, у мене складається враження, що відтерміновується можливість впровадити цей законопроект, адже він набуде чинності лише після підпису Президента та публікації. Чому? Тому що на сьогодні на третій групі дуже багато підприємців, і вони обов`язково повинні поставити касові апарати. І таксистів теж на третій групі багато знаходиться… Тому якщо у вас є касові апарати на виробництві чи в торгівлі, це означає, що фактична перевірка застосування РРО може бути у будь-який момент. Ви сіли у таксі, і таксист на третій групі вам не видав чек – вже податкова має право накласти штраф. Нагадую, що перший штраф – одна гривня, другий – сто відсотків від суми не виданого чеку, і третій – у п`ятикратному розмірі. Це теж у нас виникає питання, чому такий великий, і з цим питанням ми також виходимо на Державну фіскальну службу, на наших політиків, щоб врегулювати його.
- Ми говоримо про речі, які для підприємців зрозумілі без проблем. Для звичайних людей, які не займаються бізнесом, ці речі в принципі складні. Люди думають: «Чому підприємці виступають проти касових апаратів? Було б простіше, якщо б і в таксі чек давали»…
ЄЗ: - Підприємці не виступають і ніколи в принципі не виступали проти касових апаратів. Підприємці вимагають застосувати методологію відносин між ними та органами державної влади при застосуванні касових апаратів, яка передбачає певний баланс інтересів. Тобто сьогодні підприємці хочуть, наприклад, щоб між ними та органами податкової адміністрації чи фіскальної служби не стояв посередник, щоб вони сплачували за обслуговування касового апарату безпосередньо державному органу. Друге питання, яке має бути обов`язково врегульовано, - це те, що ламається касовий апарат і підприємцю починають виставляти штрафи за те, що він несвоєчасно подав звітність. Підприємець цього не хоче. Це зараз враховано, але як воно буде, звісно, ніхто не знає. Третє питання – якщо ми хочемо, як кажуть, сьогодні за допомогою касових апаратів вивести із тіні тих, хто уникає, ухиляється від сплати податків, треба їх мотивувати – а ми їх змушуємо. А коли людину змушують, вона завжди чинить опір. Це аксіома будь-якої психології. Повинні показати підприємцю, чим буде краще для всіх, коли він буде видавати чек. Ну і, скажімо, ви час від часу їздите у таксі. Скажіть чесно, вам потрібен чек як споживачу? Ні. Коли я купую чоботи, так, мені потрібен чек, бо я не знаю якості, у мене, можливо, будуть претензії, і я повинен буду чек пред`явити. Чек від таксиста вам потрібен, коли ви повинні відшкодувати витрати на таксі; вам потрібно здати його у бухгалтерію, і в цьому випадку будь-який таксист може видати вам чек, якщо він підприємець. Коли ми будемо вимагати у таксиста чеки, і він змушений буде без касового апарату починати писати, тоді він поставить собі касовий апарат, щоб клієнт отримав цей чек. Але якщо касовий апарат не інструмент поліпшення відносин між підприємцем та клієнтом, а інструмент контролю, штрафування підприємця, цього вони (підприємці) бояться і чого вони не хочуть. Сьогодні треба узгодити ці стосунки, тому що підприємець, який ставить апарат, він всі свої кінцеві витрати, які будуть пов`язані із додатковим навантаженням на нього, все одно буде намагатися покласти на пересічного громадянина, на своїх споживачів, позакладати їх у ціну… І ось цього перекосу не хочуть. Саме це показувала Державна регуляторна служба, коли вона місяць тому порахувала загальний баланс інтересів при запровадженні у такому вигляді касових апаратів.
ЮЗ: - Можна ще додати: якщо ми беремо обіг півтора мільйони, 20 відсотків націнка, яка може бути, - це приблизно 300 тисяч на рік. Поділимо на 12 – це дві-дві з половиною тисячі, практично заробітна плата пересічного громадянина нашого у Вінницькій області. І якщо вставити сюди касовий апарат, і на засіданні пані Ляпіна підтвердила наші розрахунки: 70-100 тисяч на рік обслуговування з урахуванням можливих штрафів внаслідок того, що підприємець може навіть не знати, що касовий апарат не працює, але відповідальність лежить на ньому, то ми бачимо, що заробітна плата кожного підприємця-фізичної особи – це вже до двох тисяч. Треба розуміти, що такий підприємець, по-перше, самостійно виконує свої функції як людина, яка забезпечує свою сім`ю грошима, яка створює робочі місця – небагато, але створює, і люди, які працюють на нього, також отримують ці кошти від підприємця, який працює на свій ризик. Тобто якщо підприємець не зможе забезпечити роботу свого невеличкого магазинчика, який не дає такий обіг, як хотілося б, то він його закриє. Що це означає? Він стає на облік у центр зайнятості, і держава платить йому гроші за те, що він не працює, тому що держава повинна забезпечити його робочим місцем. В ринкових умовах, і особливо в умовах кризи це практично нереально. Тому ми стоїмо на тому, що кожен підприємець – це мінімум одне робоче місце, яке створює він сам, на свій власний ризик. І ми не можемо допустити того, щоб ці фізичні особи-підприємці втратили свої робочі місця, а разом із ними втратили і наймані працівники, і сім`ї були на державній дотації. І ще хочу додати: якщо тему касових апаратів ми більш-менш піднімали, у нас на сьогодні є дуже велика проблема із пивом, особливо у літній період, на літніх майданчиках. Цей закон ми також піднімали, але чомусь підприємці, які безпосередньо працюють на літніх майданчиках і в магазинах, які мають невеликий обіг, не дуже активно взяли у цьому участь, і на сьогодні всі, хто торгує пивом, повинні мати касові апарати, тому що це вже є підакцизний товар. І перевірки в них вже почались. Вже є інформація по районах: перевіряють ліцензію, перевіряють касовий апарат і застосування даного апарату. Це теж дуже велика проблема. Ми однозначно за тверезий спосіб життя і не хочемо, аби пиво продавали неповнолітнім, але це теж робочі місця, це теж заробітна плата. І не всі п`ють пиво, аби напитися…
- Пане Євгене, в країнах Заходу малий та середній бізнес наповнює бюджети до 80 відсотків, тобто я маю на увазі, що діалог влади має бути дуже толерантним, дуже виваженим, теплим і дружнім. В нашій країні наповнення бюджету малим та середнім бізнесом – менше 40 відсотків. Чому так важко проходить діалог влади та бізнесу?
ЄЗ: - Якщо ми подивимося сьогодні, на чому базуються відносини бізнеса та влади, друга стаття Конституції каже: кожен має право займатися підприємницькою діяльністю, яка не заборонена чинним законодавством. Право. Якщо порівняти із підходами на Заході, там є таке поняття як свобода підприємницької діяльності. Це трошки інша категорія. Це невід`ємна моя можливість займатися бізнесом у такий спосіб, яким я хочу, а державні органи повинні здійснити відповідне нормативне оформлення тієї свободи діяльності, яка в мене є. Право же передбачає, що мені хтось дає дозвіл, тобто я хочу займатись – я йду і кажу: дайте мені дозвіл. Як, скажімо, у нашому місті, при тому, що я дуже поважаю дії нашої міської ради у створенні комфорту, але ми зараз у рамках американського проекту СІРЕ займаємося аналізом регуляторної діяльності нашого міськвиконкому. І така елементарна річ, просто прикро: встановлюється режим роботи закладів громадського харчування і послуг; постанова Кабінету Міністрів каже, що орган влади ПОГОДЖУЄ підприємцю режим роботи. Він може погодити, може ні – але ПОГОДЖУЄ. Що написано у рішенні міської ради: ВСТАНОВИТИ. І ось різниця між «погодити» і «встановити». Підприємець обгрунтовує, що він хоче працювати стільки-то часу. Виконком вивчає це і каже: «Знаєш, дорогенький, не можна. Бо ти в житловому будинку, ти повинен встановити у себе звукопоглинаюче покриття, щоб ти не турбував людей, які живуть в тому будинку, подивитися, наскільки витримає всі ці децибели, і з цього домовитись». А не сказати: «Ви будете працювати тільки з сьомої по 22, тому що ми так вирішили». Чому вирішили? Бо так міська рада вирішила. Так само і тут. «Ми вам вводимо касові апарати». Навіщо? «Щоб не було тінізації, щоб була реальна конкуренція і так далі». Чим закінчилось? Ввели 1088, знову-таки є підприємці, які можуть не встановлювати касові апарати, знову-таки вони відрізняються за конкурентоздатністю від інших підприємців – в них вона менше. Якщо він не застосовує касовий апарат, його неможливо перевірити. І знову-таки ті ж самі моменти, на підставі яких Рада намагалася обгрунтувати введення касових апаратів, залишилися для тих, хто працює більше, ніж на мільйон. І тепер за допомогою саме цих підприємців нечистоплотні бізнесмени будуть намагатися обійти застосування касових апаратів, ще будуть подрібнювати свій бізнес. Тобто кожна дія, кожні відносини мать бути обгрунтовані. Регулювання має бути обов`язково на підставі балансу інтересів – цього в нас, нажаль, немає. І ось саме це треба застосовувати.
ЮЗ: - Є цікава теза про те, що на сьогодні цей закон дає можливість відшкодувати роботу із касовими апаратами. Але давайте подивимося на тих сумлінних платників податків, які до першого липня поставили касовий апарат. Виходить, що якщо ти почекав прийняття цього закону, ти маєш право на відшкодування, а ті, хто поставили і були сумлінними платниками, стають у неконкурентних відносинах. І я підтверджую думку про те, що все це неврегульоване, зроблене здебільшого без всебічного, грунтовного аналізу, і закон у нас пишеться за принципом «а давайте напишемо». Виходячи з того, що 1088 був зареєстрований і в першому читанні був прийнятий. Пішли шляхом того, щоб трошки його доопрацювати, щоб його можна було прийняти. Він прийнятий, але знову-таки не має юридичної сили. А 1718 досі висить, і немає того зрушення, яке б хотіли ми. Тому прохання до всієї влади: якщо підходити до якогось закону, треба всебічно його вивчити, долучити фахівців, а не писати самим, і головне – вивчити думку ще й підприємців і знайти ту золоту середину, при якій будуть захищені інтереси держави, простого громадянина – у даному випадку покупця, адже підприємці і держслужбовці теж є покупцями, - і щоб не втратив роботу сам підприємець, тому що хто ж буде забезпечувати державний борг, який у нас росте із кожним місяцем, і хто ж буде забезпечувати соціальні виплати, як не підприємці? Адже підприємці із зарплати, яку отримують, теж сплачують податки, і за це утримується державний борг, утримується держава, утримуються держслужбовці і платяться пенсії.
- Поки закон не вступив у дію, що робити підприємцям? Чи має Державна фіскальна служба сьогодні право вимагати від них встановлення касових апаратів?
ЄЗ: - Чесно кажучи, має. Закон (який запроваджує касові апарати) діє. Його поки що ніхто не скасував. І якщо Президент не підпише закон 1088, що це буде означати? У повній мірі діятимуть зміни до Податкового кодексу, які були запроваджені 28 грудня 2014 року. Тому сьогодні, я так розумію, Державна фіскальна служба обережно дивиться, що буде, щоб не сісти у калюжу, але якщо Президент підпише закон, можна прогнозувати одразу досить серйозний сплеск для підприємців йти у глухий кут. Одна справа, що це не викличе великого резонансу, бо третя група і так вже, щонайменше половина, має касові апарати і з ними систематично працює, а інші будуть думати, як це обійти. А от якщо Президент не підпише, то буде значний зойк другої групи. Їх значно більше, вони себе спокійно почували, бо для них цей час настає із першого січня, але якщо Президент закон не підпише, це буде сигнал їм підніматися та відстоювати свої права.
ЮЗ: - На сьогодні ДФС у Вінницькій області завдяки нашій плідній роботі із нею більш спокійно та лояльно ставиться до підприємців, поки із цим законом розбираються. На сьогодні жодної перевірки застосування касового апарату я не знаю, а якщо підприємець не звертається, значить, їх немає. Пиво – так, трошки інше питання, то акциз, тому там перевірки. І якщо це акциз, то застосування РРО обов`язкове. Тому у даному випадку на сьогодні такої жорсткої проблематики немає, але підприємці, коли ми просимо долучатися, щоб допомогти нам, тобто громадським організаціям, які захищають ваші інтереси, працювати та довести свою думку до влади, немає такої активності, як в інших областях. Тому що коли ми приїжджали під Верховну Раду, то з інших областей було три-чотири-п`ять автобусів, а від нас приїхало чоловік сто, не більше. І хочу зазначити, що треба читати закон, який приймається для всіх підприємців, особливо фізичних осіб. Тому що незнання закону не звільняє від відповідальності. А потім сльози, потім «допоможіть». А як ти можеш допомогти, коли сьогодні якщо є порушення, воно одразу реєструється у базі даних і Київ його одразу бачить. Тобто скасування якихось корупційних дій, якщо зареєстроване порушення, практично нереально. Тому яким би не було наше ставлення до ДФС і їхнє толерантне на сьогодні ставлення до нас, все одне перевірки найближчим часом, якщо закон не буде підписано, будуть. ДО 15 червня на реєстрацію касових апаратів у Вінницькій області було подано 14 заяв і 17 касових апаратів усього-навсього. А вже 30 – аншлаг. І коли дуже багато потрібно обробити інформації, не завжди встигає і податкова, і сама система. Тому закликаю усіх читати законодавство і виконувати його трохи раніше, ніж спливає кінцевий термін виконання. Тоді буде легше, тоді можна буде виправити свої помилки, і податкова дає таку можливість.
