Після голосування в Раді законів від 16 вересня пішла ціла хвиля пропаганди, аналітики і усіляких міксів із цих двох складових. Додам ще свої п’ять копійок на тему інтересів та ролі США у врегулюванні конфлікту на Сході України.
Спочатку, я б виділив три ключові факти, і від них відштовхувався. Перший – Росія прагне сформувати якомога більшу зону впливу біля своїх кордонів і використовує для цього ідею «русского мира» та створення «керованих конфліктів». Другий – Україна прагне вирватись із зони впливу Росії. Третій – США зацікавлені у тому, щоб обмежити вплив Російської Федерації, і цим послабити зростання російського, китайського та німецького впливу у світі (не дати використати об’єднані ресурси – технологічні німецькі, природні російські та людські китайські).
Звідси виходить, що Україна не може розраховувати на підтримку ключових країн Європи (у першу чергу Німеччини) оскільки вони залежні від російських природних ресурсів, і може сподіватись на свого природного союзника у західному світі – Сполучені Штати Америки.
А США має два варіанти, як зупинити просування Росії далі. Перший – військовий. Другий – економічний.
Перший варіант було застосовано, наприклад, для зупинки іракської агресії в Кувейті. З точки зору воєнної ефективності, все вдалося блискуче. Під час операції «Буря в пустелі» об’єднані сили антиіракської коаліції за півтора місяці втратили менше 400 солдат, а повністю розбитий Ірак поніс втрати на рівні близько 100 тисяч осіб. Тільки наслідки цієї перемоги не дуже добре відобразилися на міжнародному іміджу Сполучених Штатів, що були ключовою країною багатонаціональної коаліції.
Дещо м’якший варіант було використано для підтримки хорватів проти сербської агресії. Серби прагнули зробити на Балканах, щось подібне до того, що сьогодні намагається робити Росія на значно більшій території Центрально-східної Європи. І сербська армія була зупинена. Перші кілька днів, як казав в одному з інтерв’ю Олексій Арестович, хорвати поливали сербську армію кип’ятком та відстрілювались із берданок, але вже невдовзі розстрілювали кадрову армію із високоточної зброї абсолютно не балканського походження. Але, такий сценарій теж є неоднозначним із точки зору іміджу. Були трупи, а це, в основному, для іміджу недобре.
А от другий варіант виглядає набагато привабливішим і був частково апробований для розвалу Радянського Союзу (тоді американський Президент Рональд Рейган домовився із арабськими експортерами нафти про зниження цін і радянська економіка цього не витримала). Сьогодні також, якщо знизити ціну на нафту, то розвалиться російська держава, оскільки російський бюджет базується на продажу енергоресурсів. Чому розвалиться? Та тому що все соціальне незадоволення виллється на владу і її, елементарно, повалять. (Детальніше про це писав у пості «Арабська весна» в Росії?» від 2 квітня 2014 року.)
Якщо подивитися рух цін на нафту протягом останніх місяців, дуже схоже на те, що саме до такого сценарію «м’якого» придушення Росії вдаються Сполучені Штати Америки. Якщо це дійсно так, то це, напевне, оптимальний варіант для України – і без крові і без Росії.
Автор: Олександр Неприцький
