Перечитуючи міфи і легенди стародавньої Греції, історичні довідки про зародження олімпійських ігор, вкотре для себе відзначила, що греки – мудрі люди. Вироблені ними правила ігор стверджували в першу чергу духовну, а потім вже фізичну міць. Вони пропагували чесність і миролюбство, людську гідність і силу волі.
Так, кожен атлет, що приймав участь в олімпіаді, давав клятву, що не заплямував себе жодним злочином, добросовісно готувався до змагань і не буде використовувати жодних недозволених прийомів. Перед початком олімпійських змагань герольд запитував у глядачів,чи знають вони що-небудь негативне про атлета. Учасник давногрецьких Олімпійських ігор, передусім, мав бути гідним громадянином, а потім уже спортсменом. Вигуки «Axios, Axios, Axios» означали, що спортсмен гідний.
Тільки вдуматись, для глядачів спортивний результат був не головним, головним – гідність і репутація громадянина.
Інший приклад, що заслуговує на повагу до древніх греків. В одному з джерел сповіщається, що «у 884 р. до н.е. правителі Еліди Іфіт, Спарти Лікург та Піси Клейстен, стурбовані постійними війнами між своїми народами, уклали угоду про перемир’я. На честь цієї події було вирішено провести Олімпійські ігри. Іфіт, Лікург та Клейстен виробили статут священного перемир’я. Найголовніша умова складеної угоди – заборона усіх військових дій. Порушників ухвалили карати великими грошовими штрафами, їх не допускали до змагань. У ті часи це вважалося найбільшим приниженням. Ізольованих від суперництва на аренах сторонились навіть найближчі друзі.»
Як видно, політика багато чого запозичила в спорті. Ну а чому б сучасним політикам не запозичити ще й повагу до суперника, чесність у грі, гідний фінал. І потиснути після поєдинку один одному руки на знак подяки, обійнятися і спокійно розійтись, як роблять спортсмени. Як заповідали мудрі греки.
