Новий Цивільний кодекс: що змінюють і чому це викликало такий резонанс

Михайло КУРДЮКОВ

Верховна Рада України підтримала у першому читанні законопроєкт №15150 — нову редакцію Цивільного кодексу. «За» проголосували 254 народні депутати, проти — лише двоє.
Документ уже називають однією з наймасштабніших реформ приватного права за роки незалежності, водночас він одразу викликав серйозні дискусії в суспільстві. Чому?

Цивільний кодекс — це один із ключових законів держави, що регулює повсякденне життя громадян і бізнесу. Він визначає правила у сфері майнових відносин, власності, договорів, спадщини, а також сімейних і особистих прав. Фактично це базовий документ, що встановлює, як люди взаємодіють між собою у правовому полі: від купівлі майна до розлучення чи передачі спадку.

Чинний кодекс ухвалили ще у 2003 році. Відтоді його неодноразово змінювали, але системного оновлення не відбувалося. Саме тому ініціатори законопроєкту, зокрема голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук, подає документ як спробу комплексної реформи — так званої рекодифікації, тобто повного переосмислення приватного права.

У парламенті також зазначають, що документ має модернізувати законодавство, позбутися радянських підходів і привести його у відповідність до стандартів Європейського Союзу. Йдеться нібито не про окремі правки, а про фундаментальну зміну підходів.

Новий кодекс пропонується побудувати у вигляді дев’яти книг, що охоплюватимуть усі сфери приватних відносин: від особистих прав до міжнародного приватного права. Також він передбачає об’єднання норм чинного Цивільного та Сімейного кодексів.

Які ключові зміни пропонують

Серед новацій — розширення джерел права: окрім законів, враховуватимуться звичаї (зокрема національних меншин) та локальні акти юридичних осіб. Змінюється підхід до відповідальності, а захист прав стане можливим не лише при їх порушенні, а й за наявності загрози.

Документ також адаптує законодавство до сучасних реалій. Зокрема, пропонується дозволити спадкування цифрових активів (як ось криптовалюти), запровадити можливість заповіту щодо біологічного матеріалу та надати дітям з 6 років право користуватися банківськими картками для дрібних покупок.

Окремо змінюються підходи до майнових відносин, уточнюються права юридичних осіб і впорядковується система їх організаційно-правових форм.

Що було скандального раніше

Попередня версія законопроєкту викликала широкий резонанс через норму про можливість шлюбу з 14 років. Після критики її вилучили. Водночас, за словами критиків, це не вирішило всіх проблем, оскільки загальна концепція документа залишилася подібною.

Найбільш дискусійний блок — сімейне право

Саме цей розділ викликає найбільше суперечок, адже безпосередньо стосується життя кожної людини.

«Треба розуміти, що це дуже великий, об'ємний законопроєкт, який покриває дуже широкий спектр питань. Той блок, на який я особливо дивилася — це питання, які стосуються сімейного права», — в етері «Суспільного» розповіла народна депутатка Інна Совсун.

За її словами, проблема полягає не лише в окремих положеннях, а у підході до регулювання сімейних відносин загалом. Вона наголошує, що навіть після вилучення найбільш резонансних норм частина концептуальних речей залишилася.

У громадській організації «Марш жінок» заявляють, що документ може звужувати права жінок і містить норми, які, на їхню думку, не відповідають євроінтеграційним зобов’язанням України.

Зокрема, там наголошують, що, за їхньою оцінкою, у проєкті «зберігаються норми, що дозволяють: затягувати розлучення через “примирення”, оцінювати поведінку жінки як “аморальну”, обмежувати доступ до аліментів, звужувати репродуктивні права, утримувати жінок у шлюбах як заручниць через вагітність, вимагати з жінок грошову компенсацію за рішення закінчити стосунки після заручин».

Адвокатка Оксана Гузь пише, що чоловік зможе зобов'язати колишню дружину повернути дівоче прізвище, якщо вважатиме, що вона поводилася у шлюбі «негідно» або вчинила «аморальний вчинок».

Суттєва частина критики, зокрема від «Національного ЛГБТІ-консорціуму» стосується відсутності норм про юридичне визнання одностатевих пар. Правозахисні організації наголошують, що це може суперечити європейським стандартам прав людини.