У «Дев’ятки» проста філософія — не брехати солдатам. Офіцер з Могилів-Подільського вивів з оточення 20 воїнів

• Коли росіяни прийшли на нашу землю, могилівчанин Віктор Арнатовський вісім місяців зупиняв ворога на «нулі».
• Його бойовий шлях розпочався ще у 2014-му у добровольчому батальйоні «Донбас-Україна».
• Яким правилом користується офіцер у стосунках з підлеглими? Кого несподівано зустрів на війні?

У добровольчому батальйоні «Донбас-Україна» була штурмова рота. Саме у цьому підрозділі, у першій штурмовій, розпочинав бойовий шлях Віктор Арнатовський. Було це у 2014-му. Він дотепер боронить країну. За ці роки отримав звання офіцера. Нині на посаді командира роти 41-ї окремої механізованої бригади. У бригаду прийшов у 2023-му. Розпочав з посади стрільця в кулеметному взводі, і крок за кроком, через бої та досвід, дійшов до посади командира роти.

«Золотий Хрест» — це нагорода ще й тих, хто не повернувся з бою

У їхньому підрозділі військові знають правило ротного, якого він дотримується у стосунках з підлеглими. Воно звучить просто: ніколи не брехати своїм солдатам.

— Коли солдат вірить командиру, а командир — солдату, тоді підрозділ стає монолітним, — розповідає офіцер Арнатовський. — Я завжди намагаюся пояснити підлеглим ситуацію. Навіть тоді, коли вона непроста чи дуже складна. Як би не було важко, маємо робити свою роботу. Я сам пройшов шлях від простого стрільця, тому знаю ціну кожному слову командира.

Довіра згуртовує командира зі своїми підлеглими. «Дев’ятка» переконувався в цьому не раз.

У районі Новобахмутівки на Покровському напрямку перед ним стояло відповідальне завдання. З ризиком для життя. Треба було штурмом прорвати ворожу позицію і витягти з оточення наших воїнів. Підлеглі знали, що не кожен може повернутися з такого завдання. Попри це погодилися йти зі своїм командиром. Завдання виконували семеро: командир і шестеро солдатів.

Вони зуміли вивести з оточення понад 20 наших воїнів. «Дев’ятка» зазнав у бою поранення. За виконання завдання його нагородили нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий Хрест».

— Ця висока нагорода належить не тільки мені одному, — говорить командир роти. — Її заслужили також мої побратими, які не повернулися з того штурму.

Вісім місяців на «нулі»

Повномасштабне вторгнення росіян на нашу земля «Дев’ятка» зустрів на Херсонщині. Каже, то був дуже важкий час: вісім місяців — на «нулі». До того ж, безвилазно. Під щоденними обстрілами. Били майже з усіх видів озброєння. Бетонні труби під мостом залишалися місцем для укриття.

— Але ми трималися, — згадує військовий. — Підтримували один одного. Без такої підтримки не вистояли б.

Одного дня до них на «нуль» прибув новий боєць з позивним «Бой». Віктор почав знайомитися ближче і, зрештою, на радощах обійняв побратима. З’ясувалося вони з одного міста, та ще й в одній школі навчалися.

— Війна і спільний окоп нарешті познайомили нас і зробили справжніми братами. З моменту тієї зустрічі й до сьогодні ми з «Боєм» воюємо разом пліч-о-пліч, — каже Арнатовський. — Такі люди — це і є той фундамент, на якому тримається наша оборона.

Офіцер пригадує як із побратимами тримав позиції в лісі, які ворог штурмував щодня, з усіх боків:

— То була виснажлива оборона, але ми розуміли: ці позиції мають дуже важливе значення. Їх треба було втримати, щоб ворог не зайшов у тил іншим підрозділам. Життя людини — це найдорожче, що в нас є, і завдання командира — берегти свій особовий склад. Але ми також розуміли, що не маємо права рятувати себе ціною життів сусідніх підрозділів, бо всі робимо одну справу.

Відгук земляків

Про Віктора Арнатовського розповів міський голова Могилева-Подільського Геннадій Глухманюк. Свою розповідь розмістив на Фейсбук-сторінці міськради.

— Друзі, сьогодні на сторінці 41-ї окремої механізованої бригади ЗСУ прочитав публікацію про нашого земляка Віктора Арнатовського, — написав Геннадій Глухманюк. — Почитайте і ви. Наших героїв маємо знати в обличчя! Честь!

Пишаємось нашими мужніми земляками і дякуємо кожному за захист!
 

Читайте також:

«Мій Торо продовжує бій»: у пам’ять про сина батько створив Благодійний фонд, кошти передає на фронт

«КамАЗи завантажені, люди стривожені»: як село тікало від радіації Чорнобиля

«Ти не будеш одна — люди допоможуть»: трьом дітям полеглого воїна потрібна школа і дитячий садок

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.