«Мій Торо продовжує бій»: у пам’ять про сина батько створив Благодійний фонд, кошти передає на фронт
- Сергій Плотиця, боєць батальйону спецпризначення на позивний «Торо», загинув за кожного з нас.
- Його батько, волонтер Іван Плотиця, каже, що небайдужі люди донатять не йому, а сину, отож, він продовжує бій.
- Що нового з’явилося у роботі активного волонтера?
Щоб донатів стало більше, Іван Плотиця разом зі ще двома волонтерками —Тетяною Трохимчук та Ольгою Франчук відкрили Благодійний фонд імені Сергія Плотиці. Головою фонду є Іван Плотиця. Юридичну базу сформував Олександр Кубряк.
Презентацію фонду провели у Хмільнику. У залі зібралося багато небайдужих — військові, вчителі, учні, чорні хустини на головах декого з жінок символізували важку втрату. Іван Плотиця бачив людей, чиї сини, як він каже, нині між небом і землею. Це ті, хто у списках зниклих безвісти.
Сімдесят чотири тисячі гривень задонатили присутні, поки тривала презентація. Зібрані кошти, точніше, 70 тисяч гривень, передали священику місцевого римо-католицького костелу Пресвятої Трійці Олександру. Зробили це Іван Плотиця та Ольга Франчук, які завітали до костелу. За їхніми словами, кошти витратили на придбання зарядних станцій для 59-ї бригади. Про таку допомогу священика просили воїни.
Гроші самі по собі не падають на рахунки. Аби небайдужі люди ділилися донатами, Іван Плотиця майже щодня вирушає в дорогу.
Пережита втрата сина, щоденні тривоги волонтерства — все це позначилося на здоров’ї чоловіка. Його серце рятували медики у Вінницькому регіональному клінічному центрі серцево-судинної патології. Чоловік вдячний лікарям за порятунок. Каже, ще має воювати, допомагати військовим. Ще вірить у те, що побачить нашу Перемогу. Для її наближення не перестає їздити до людей у колективи, зустрічатися у селах, у Хмільнику на ринку, чи інших місцях. Щоразу бере з собою портрет сина Сергія, Каже, це йому люди донатять кошти.
Фонду ще не було, а волонтери вже працювали
Іван Плотиця розповів журналісту «20 хвилин», для чого необхідно було створювати фонд, якщо він ще з початку війни.
—Завдяки фонду буде можливість залучати до збору коштів не тільки окремих людей, — каже Іван Плотиця. — Я вам наведу декілька прикладів. До мене зверталися керівники підприємств, знайомі підприємці з пропозицією переказати кошти. Казали: «Давайте рахунок — надішлемо гроші». При цьому уточнювали, що на особисту банківську картку не можуть переказати. Якби була юридична особа — фонд, чи інша благодійна організація, жодних питань не виникало б. Тепер, маючи фонд, переходимо на новий, вищий рівень у нашій волонтерській роботі.
—Фонду ще не було, а ми вже працювали, — продовжує Іван Плотиця. — Пригадую, як все починалося. На початку війни першими впряглися у цю справу сім’я Федоришиних. До речі, їхня донька Тетяна є засновницею нашого фонду. Роман Федоришин з перших днів повномасштабного нападу росіян почав регулярно їздити на фронт, доставляти бійцям гуманітарну допомогу, яку збирали у селах громади. Його дружина Світлана активно включилася у виготовлення маскувальних сіток. Донька Тетяна організовувала збори допомоги і коштів. Насамперед для свого чоловіка, який уже був на війні, і його побратимів. До них доєдналася моя старша сестра Людмила з чоловіком Миколою. Їм допомагала навіть їхня внучка Катруся. Знаю, що разом вони виготовили десять тисяч окопних свічок. Молодша донька Олеся допомагає знаходити парафін…
Я кидався на всі сторони шукав, як виконати замовлення для хлопців з фронту. Коли син Сергій пішов на війну, максимально почав займатися допомогою для ЗСУ.
Після його загибелі допомога для війська стала для мене справою честі. Тому я впевнено можу сказати, навіть тоді, коли ще фонду не було, волонтерська команда у нас уже сформувалася і працювала. І я точно знаю, що формувалася ця команда тільки за покликом серця.
Ми з вами купували автомобілі, дрони, РЕБи, акумулятори, генератори, причепи, квадро цикли і багато-багато інших речей, що їх просили хлопці з фронту. Але без підтримки небайдужих людей наша робота нічого не вартує.
Допоможіть помститися за всіх синів і доньок, полеглих на війні
Після презентації Благодійного фонду імені Сергія Плотиці його батько звернувся до небайдужих людей з проханням. Ось що він написав на своїй сторінці у Фейсбуці.
—Дорогі друзі, допоможіть мені помститися ворогам за мого сина, за всіх синів і доньок України, яких позбавили життя російські варвари, — читаємо у дописі. — По всій нашій Україні таких синів, як мій Сергій, тисячі, сотні тисяч, які віддали свої молоді серця заради нашої Перемоги. Благодійний фонд створено у пам’ять про всіх них. Він носить ім’я мого сина, але основна суть від цього не змінюється.
Цей фонд у пам’ять усіх синів і доньок полеглих на війні. Це рішення продовжити боротьбу там, де зупинилися наші Герої. Хтось зараз на «нулі» чекає дрон, чи турнікет, і це для них шанс вижити, повернутися живими. Саме для того, щоб їм допомагати, створили фонд.
Скажу простіше: сьогодні донат це не благодійність, це участь у боротьбі за врятування держави. А кожна гривня є ще одним кроком до нашої Перемоги.
Тому повторюю ще раз: діяльність Благодійного фонду імені Сергія Плотиці спрямована на підтримку Збройних Сил України та збір допомоги для наших захисників. Його створено з вірою в силу єдності та небайдужості людей. Наша місія — об’єднати всіх, хто готовий підтримувати наших військових і робити свій внесок у спільну справу захисту України.
Реквізити засновників фонду:
5168745688699310 Іван Плотиця); 4731219658652106 (Тетяна Трохимчук).
Читайте також:
«КамАЗи завантажені, люди стривожені»: як село тікало від радіації Чорнобиля
Подякуй журналісту гривнею
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
