Скромно відзначили ювілей талановитого земляка майстра мініатюр Михайла Маслюка, роботи якого відомі у багатьох країнах світу. На честь сотого дня народження відкрили виставку в Історичному музеї Жмеринки. Прийшла його донька пані Клавдія, яка вчителює у Жмеринці, з Вінниці приїхав внук Сергій Тєтєрін, зібралися шанувальники таланту. Місцеву владу представляв заступник міського голови Жмеринки з питань культури Володимир Дудік. Працівники музею привезли частину робіт з фондів обласного краєзнавчого музею.
-Скільки б разів не дивився на роботи Михайла Маслюка, ніколи не можу стримати захоплення, - каже Сергій Тєтєрін. - Про це я чув від присутніх на виставці. Мене так само вони вражають. Хоча вже й сам цим займаюся, опанував непросту техніку мініатюри.
Михайло Маслюк виготовляв свої роботи під мікроскопом. Так само під мікроскопом можна розгледіти їх.
На одній з таких робіт зумів розмістити 70 предметів. І це на площі в один міліметр. Світову славу нашому земляку принесла робота, на якій зображено паровоз, що у 20 мільйонів разів менший макової зернини. Вона занесена у Книгу рекордів Гіннеса. Сталося це у 1968 році.
Крім мініатюр, Маслюка захоплювали годинники. Він по-своєму удосконалював їх. Наприклад, звичайний секундомір радянського часу дообладнав боєм московських курантів. В одному з настінних так припасував маятник, що він «ходить» окремо від годинника. Цікавився музичними інструментами. Ремонтував їх. Деякі також удосконалював.
До наших днів збереглася так звана «гібридна» гітара. Вона знаходиться у Жмеринці в музеї. Маслюк зробив з неї три інструменти в одному – гітара, домра і мандоліна.
Сергій Тєтєрін розповів про два документальні фільми про діда. Один знято у 1962 році. Там добре видно колекцію годинників Маслюка. Другий датований 1975 роком. У ньому розповідається про поїздку Маслюка у Чехословаччину.
-З цією поїздкою пов’язана дуже хвилююча історія, - каже пан Сергій. – Дід був там під час війни. Після звільнення одного з містечок від фашистів залишив у подарунок місцевій дівчині тексти російських пісень. Навряд чи думав тоді, що та зустріч може мати продовження. Але вона відбулася через 30 років.
Про мініатюри Маслюка багато писали. У тодішньому Радянському Союзі не було жодної з центральних газет, журналісти якої не побували б у Жмеринці. Одна з публікацій з’явилася у Чехословаччині. По фотографії чешка упізнала солдата, який подарував їй пісні. Написала листа. Запросила в гості. Так дід уперше повіз свою виставку за кордон.
Михайла Маслюка називали майстром, який зумів підкувати блоху. Такою є одна з його робіт. Він не тільки підкував, а й зв’язав ніжки золотим ланцюжком та ще й замкнув ланцюжок на замочок. Ще одну роботу - томик поезій Пушкіна – фахівці назвали книгою-пилинкою. А золоте яйце у маковій зернині! 13 його робіт зберігаються у Москві у Політехнічному музеї.
У нашій області найбільше їх залишилося у Жмеринці, частина є в обласному краєзнавчому музеї, а також у палаці Потоцьких у Тульчині.
Внук шкодує, що захопився справою, якій присвятив життя його дід, уже після того, коли майстра не стало. Втім, уже також досяг чималих успіхів.
Відома його мініатюра – на волосині зумів написати слова «Слава Україні!». Нині його роботи представлено на виставці у США, що діє у місті Сент-Огастин у штаті Флорида. Молодому майстру замовляють мініатюри з різних міст нашої держави, а також інших країн.
-Прикро, що на сторічний ювілей Михайла Маслюка так мало було інформації, - каже Сергій. – Бо заслужив на кращу пам'ять. Не тому, що це мій дід. Мав непересічний талант.
№ 13 від 26 березня 2025
Читати номер