Вінничанин отримав від посла Узбекистану елітних голубів з короткими дзьобами

- Голуби з короткими дзьобами не можуть годувати своє потомство, - пояснив журналісту «20 хвилин» Володимир Грабовенко. – Через малу довжину дзьоба і його крючкоподібну форму. Потрібно тримати ще й птахів-годувальників. Тому короткодзьобими мало хто займається. Крім мене, в нашій області знаю ще одного такого чоловіка. Загалом в Україні нас не більше десяти.

Пару голубів узбецької породи, яку привезли з Узбекистану на прохання колишнього посла цієї держави в Україні співрозмовник називає окрасою своєї колекції. 

-В Узбекистані птахи такої породи є національним надбанням, - уточнює пан Володимир. – Вивезти їх за межі державі не так просто і не кожному це дозволяється. Подарунок справді королівський. Отримав його вісім років тому. Радів так само, як і двом першим голубам, що їх принесли  мені, коли був ще зовсім малим. У п’ять років подарували на день народження.

«Будуть погані оцінки – випустимо голубів на волю»

Перших голубів 5-річному Володі подарував їхній сусід, військовий за фахом і великий любитель голубів. Він мав велику колекцію птахів. Було це в Уманському районі, звідки родом Грабовенко. Нині пану Володимиру уже минуло 60, а він, як і в дитинстві, годинами може пропадати у голуб’ятні.

- Батьки були здивовані таким подарунком, але не могли заперечити, щоб не образити гостя, - згадує співрозмовник. – Той чоловік знав, що в мого дідуся є голуби. Дідусь проживав не з нами, а в іншому районі. Саме в нього я вперше захопився цими птахами. Звичайно, мріяв про них. І раптом такий подарунок!...

Батько хлопчика трохи сердився, бо ж змушений був у всьому допомагати малому. Казав, що весь час цього робити не буде. Коли Володимир став школярем, йому доручили самотужки займатися птахами. Ще й наголошували: «Будуть погані оцінки – випустимо голубів на волю».

До самого закінчення школи він доглядав голубів. Поступив в інституту - цей клопіт перейшов на руки матері. Володимир опановував фах ветеринарного лікаря. На жаль, під час кожного приїзду на канікули, дізнавався, що голубів ставало все менше й менше. Згодом у голуб’ятні не залишилося жодного крилатого птаха.

Крилаті  «узбеки»

Другий подарунок Володимир Грабовенко отримав значно пізніше. Якщо точніше, рівно через 50 років. Це була пара голубів елітної узбецької породи. Та ще й рідкісної у нас. Був це подарунок від тодішнього посла Узбекистану в нашій державі. До того часу пан Володимир міг лише мріяти про заняття голубами. Після закінчення Білоцерківського сільськогосподарського інституту його направили на роботу до Вінниці. Зайнятість не давала можливості навіть згадувати про голуби. Його життя різко змінила аварія на Чорнобильській атомній. Фахівця-ветеринара відправили у відрядження в радіоактивну зону. Шість місяців провів там. Очолював ветеринарно-санітарну лабораторію.

Перебування в Чорнобилі закінчилося складною операцією. У 50 років Володимира Грабовенка відправили на пенсію за станом здоров’я. Сталося це 13 років тому. Саме тоді він знову взявся за голубів.

- Мій близький товариш, такий само фанат голубів, Ян Семенович, багато в чому допоміг відновити заняття птахами - розповідає пан Володимир. – Хоча першу пару я придбав сам за власні кошти. Коли з Яном їздили на виставки в Київ, він спочатку поспішав у посольство Узбекистану в Україні, а вже потім долучався до виставкового павільйону. Одного разу Ян повертався з Києва з двома парами узбецьких голубів. Подарував їх посол. Фельд’єгерською поштою птахів доставили до Києва, а звідти вже Ян забирав в Умань, він проживав у цьому місті. На знак нашої дружби пару «узбеків» передав мені. Це був другий подарунок птахів – перший раз отримав пару у 5 років, другий – у 55. На жаль, мій товариш уже не з нами. Торік провели його в останню путь. А птахи тішать серце, милують око , звичайно, нагадують про нашу тісну дружбу.

80 відтінків кольорів

Голуб’ятня у Грабовенка у дачному масиві «Поляна», що одразу за Вінницею по дорозі до села Шкуринці. Каже, його птахи мають будиночок на два поверхи. На першому – годувальники. Це голуби, яких називає «іранці», «бакинці», є декілька поштових птахів. Але вони мало цікавлять чоловіка. Справжня красота – на другому поверсі. Там еліта – «узбеки» й «армавіри». Так  по-простому голубівники називають ці дві породи. Голубівник показує «посольську» пару. Вони мармурового кольору, цей колір називають челкарі, у цієї породи є 80 відтінків кольорів. У них маленька граційна голівка, зате великі очі, які відсвічують голубизною, передній чубчик піднятий догори, навколо очей великі віки, а біля лап – лохми, ніби птахи взуті в чоботи.

-Як таких птахів можна не любити! – казав колись покійний Ян. – І я тепер так само повторюю його слова.

Як стверджує співрозмовник, його «узбеки» відповідають усім стандартам елітної птиці. Звертає увагу на їх характерний політ. Коли набирають висоту, б’ють крильми і перевертаються, роблячи своєрідне сальто. Так, граючись, піднімаються вище і вище. Якщо постійно тренувати, можуть підніматися за хмари. Однак тренувати (голубівники кажуть «ганяти»)  небезпечно. На голубів чатують яструби. Короткодзьоба птиця цінується тим, що красива, горда. Навіть за відсутності високих льотних якостей, на виставці отримує найвищі бали за красоту.

-Торік ганяв молодняк, - згадує пан Володимир. – За хвилину  яструб став переслідувати. Тут ліс поруч. Вони день і ніч чатують, коли голуби опиняться на волі. Голуб вище, яструб за ним, той ще більшу висоту набирає, і той так само. А тоді, дивлюся, голуб каменем як шугоне вниз - прямісінько до голуб’ятні. І яструб невдовзі слідом. Не завжди птахові вдається втекти.

Чужі годувальники

Голуби бакинської й іранської породи пан Володимир утримує у ролі годувальників. До речі, у них льотні якості значно кращі. Ці птахи можуть залітати за хмари, перетворюватися, як кажуть, у точку, яку розгледиш тільки через бінокль. Незважаючи на це, господареві вони менше подобаються. Використовує їх для того, щоб годували потомство «узбеків» й «армавірів». Коли ті вилуплюються з яйця, підсаджує пташенят до довгодзьобих самок, а їхніх забирає й викидає.

-Жорстоко, розумію, - зазнається, - але, що зробиш, це природний відбір. Перші 7-8 днів самки годують зобним молочком. А далі зригують кашоподібну масу, яка утворюється у волові. Годувати може не тільки самка, а й самець. Так само, вони по черзі висиджують яйця. Переважно самка сидить на гнізді вночі, а вдень їй на зміну приходить самець, щоб та могла розім’яти крила, прийняти корми.

Сильніший самець відбирає у слабшого пару

У голуб’ятні звернув увагу, як голуб «витанцьовував» перед голубкою. Пан Володимир пояснив, що це він так залицяється. Якщо голубка зреагує на його залицяння, то вважайте, що її голуб залишиться сам, бо цей відіб’є подругу. У даному разі голубка жодним чином не зреагувала на активне воркотіння і розпушування пір’я залицяльником.

- Коли нема пари, намагаюся підшукувати, - каже голубівник. – Не завжди це вдається. Спостерігаю декілька днів за підібраною парою. Коли залишаються у різних кутках, значить, хтось комусь не підійшов. І навпаки, якщо голубка починає дзьобом теребити пір’ячко на шиї голуба – значить, будуть разом.  

- Для чого  мені всі ці клопоти? – перепитує чоловік. – А їх дійсно багато. Бо птахи хворіють, їм треба робити вакцинацію. Заробити на голубах не вдасться. Так, елітні можуть коштувати до ста доларів. Але ж я не тільки продаю, а й купую. Компенсувати витрати частково можна на медпрепарати чи корми. Насправді голуби в мене – для насолоди. Годинами можу спостерігати за ними. Зрозуміє мене тільки той, хто так само любить цих птахів. 

Стережіться голубів на площах – вони розносять хвороби

Орнітолог Олександр Матвійчук, кандидат біологічних наук:

-У нашій області є всі п’ять видів диких голубів, - каже Олександр Матвійчук. – Частина людей ставиться до них з любов’ю, називають птахами миру, але я належу до інших – тих, хто застерігає від спілкування з такими птахами. Особливо це стосується дітей. Бо саме дикі голуби є джерелом поширення різних інфекційних хвороб. Заразитися від них можна навіть під час годівлі з руки.

Найбільш поширені у нас сизий голуб і садова горлиця. Якщо сизий голуб адаптований у наших краях ще з часів Київської Русі, то садова горлиця з’явилася порівняно недавно, після другої світової війни. Суттєво збільшилася кількість голуба припутеня – за 10 останніх років у п’ять разів. А ось такий вид, як голуб-синяк, зникає. Його вже можна побачити дуже рідко.

Що треба знати при будівництві голуб’ятні? Скільки коштують птахи?

Поради від Володимира Грабовенка тим, хто має бажання зайнятися розведенням голубів.

- Типові проекти голуб’ятень можна знайти в Інтернеті, або в спеціальних книгах для голубівників, - каже Володимир Грабовенко. – Ідеальний варіант – використання деревини, хоча б усередині приміщення. Бо це зменшує вологість, а вона сприяє захворюванню птахів. Можна пристосувати під голуб’ятню причеп від автомобілів. Але знову ж таки треба підняти таку споруду над землею, щоб менше було вологості.

Утримувати в одній голуб’ятні найкраще 10-15 пар. Більша кількість сприятиме поширенню хвороб.

Вартість голубів залежить від багатьох показників. Дорого коштують чистокровні породи. У 3-4 рази може збільшитися вартість, коли птах демонструє у польоті так звані сальто.

- Зараз мені пропонують пару «узбеків» за 1200 гривень, недавно купив в Умані голуба такої ж породи, тільки безчубого, за 800 гривень, за одного «армавіра» заплатив 900 грн. Загалом вартість голубів може становити від ста гривень і до ста доларів. Одне можу сказати безпомилково – бізнес на голубах зробити не вдасться. Якщо душа не лежить до птахів, марно починати справу.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.