Таємниця сарматського меча

Ми не перші на цій землі. І у нас, як в американців, були свої індіанці. Тільки звали їх не  могікани й гурони, а сармати, скіфи та половці. Лише "переваривши" їх, ми, як співається в нашому гімні, "запанували у своїй сторонці".  Начальник відділу охорони пам'яток історії та культури обласного краєзнавчого музею Михайло Потупчик вважає, що територія Вінниччини мало досліджена, тоді як тут є що вивчати. Окремі розкопки нічого не дають. Потрібно мати програму дослідження. Наш край завжди був місцем стику багатьох культур. Спочатку тут  жили кіммерійці. Потім їх турнули легендарні скіфи, які нині в багатьох викликають розчулення. Головне, завдяки золоту з розкопаних курганів древніх степових царів. Менше відомо, що "класичні" скіфи пили кров убитих ворогів, здирали з їх голів скальпи, якими прикрашали своїх коней, оточували царські кургани охороною з  мерців та... курили коноплю. Потім, в ІІ столітті до н.е., скіфів надовго прогнали сармати, і сама Україна тоді називалася Сарматією. Там, де через півтора тисячоліття проїде по Дикому полю Тарас Бульба із синами, шастали загони сарматських вершників, які тримали в страху народи від Кавказу до кордонів Римської імперії. З часом вони стали вступати в шлюби із слов'янками, і ця сарматська домішка досі дається взнаки в крові українців - і в зовнішньому вигляді, і в упертості жінок (пережитки матріархату!), і навіть у такому запозиченому в степовиків предметі, як штани. Обійтися без них при їзді верхи, самі розумієте, було проблематично - зітреш ноги до крові об кінські боки.   Сарматські здобутки археологів ще цінніші скіфських. Унікальною вважається знайдена у 1984 році в Ямпільському районі могила сарматського царя. Усі знахідки з цього поховання нині знаходяться в обласному краєзнавчому музеї. Їх показували у низці регіонів України. До них міг долучитися ще один експонат - унікальний меч сарматського воїна, але...  Несуть тим, хто платить  Михайло Потупчик тримав цю знахідку у своїх руках і не мав жодного сумніву, що ця зброя належала сарматському воїну, бо вже згадуваний  меч сарматського царя відкопали у нього на очах. Нині в музей знайдені історичні речі приносять з однією метою - дізнатися, скільки вони можуть коштувати. Для чого? Щоб не продешевити, пропонуючи їх колекціонерам. Ті непогано платять. А в музеї можуть хіба що подякувати. Так було й з цією знахідкою: меч приніс у музей, як кажуть, "пан ніхто",  дістав із сумки, показав історикам, але не відповів на жодне їхнє запитання. - Етика археолога, - продовжує пан Потупчик, - забороняє оцінювати археологічну річ, яку мають намір продати у приватну колекцію. Але цінність зброї, про яку йдеться, уже в тому, що вона рідкісна. Повірте, коштує вона немалих грошей... Для довідки. Балансова вартість подібного меча для страхування - близько 50 тис. доларів. Буші не менше п'яти тисяч років?Втім, не сарматами та скіфами єдиними цікава Вінниччина. На території  заповідника "Буша" у тому ж  Ямпільському районі  археологи відкопали залишки трипільського житла,  що датується четвертим-третім тисячоліттями до н.е.Як стверджує М.Потупчик, а він також був учасником цієї експедиції, знайдене помешкання буде музеєфіковане. Для нього виготовлять надійний дах, який захищатиме об'єкт від зовнішніх руйнувань, і воно слугуватиме оглядовим експонатом для туристів.Назва трипільської культури походить від села Трипілля Київської області, де було знайдено перші вироби трипільців. Найунікальнішим  винаходом трипільців історики вважають  технологію будівництва житла, каркас якого зводили з дерев'яних стовпів, які обплітали лозою і обмазували глиною. За цим методом у нас будували житло аж до другої половини 20-го століття. Нині серед колекціонерів особливо ціняться  старовинні речі,  виготовлені руками трипільців. Купують їх не лише заради  унікальності. Такі речі вважаються оберегами, що захищають дім чи квартиру від злих сил. Майстри-гончарі переконані в тому, що глина має велику енергетику: чим давніша, тим більше в ній енергетичної сили. До речі, саме в поселеннях трипільської культури, що існували в епоху неоліту (близько пяти-семи тисяч років тому) знайдені найдревніше колесо й скульптурне зображення... неандертальця, який ще не був Homo sapіens. Тобто можливо, що вони жили в один час із трипільцями, людьми сучасного типу. А головний висновок археологічної експедиції очевидний - у Буші знайдено археологічне підтвердження  безперервності життя його населення упродовж не менше як п'ять тисяч років.  Щоправда, офіційно такий поважний вік цього населеного  пункту вчені ще не підтвердили. Можливо, це станеться після завершення звіту про останні археологічні знахідки у Буші.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.