Студенти вчаться, розважаються будують плани на майбутнє

Поряд із вінничанами проживають іноземці. Більшість із них студенти. Через кілька років вони повернуться на батьківщину. Та як вони поживають цей час у нас?
Ахмет Абед-Алмути народився у Єрусалимі і жив там до п'ятнадцяти років, потім сім'я переїхала у Єгипет. Звідти він поїхав навчатися лікарській справі в Англію, а тепер уже півроку живе у Вінниці, вчиться в аспірантурі медуніверситету. Хоче стати гарним хірургом. Основна причина, чому він приїхав у наше місто, а не залишився проходити аспірантуру в Англії - ціна на навчання. Тут вона значно дешевша, але рівень викладання досить високий.
Ахмед Юсеф приїхав сюди також здобувати професію лікаря. Тут же вчиться його сестра. Їх батьківщина - Ірак. Там вони жили у Багдаді. Тому Вінниця здалась їм зовсім маленькою, але затишною.

Різні традиції

- У вас зовсім інші традиції, релігія. Та я вже давно поїхав з дому, тому мені не так важко, як 18-річним людям, які вперше виїхали з батьківського дому, - каже Ахмед Абед-Алмути.
Головна незручність для іноземців з теплих країв - холод. Особливо потерпають від холоду студенти, що приїхали з Африканських країн. Вони стараються менше виходити на вулицю, гріються біля обігрівачів.
- Люди у вас добрі, щоправда не всі. Часто до нас не дуже добре ставляться. Я не знаю чому, але нас не люблять, - каже Ахмед Юсеф. - Часто виникають проблеми з хлопцями.
Його ж сестра розповіла, що до неї всі приязно ставляться і не виникає ніяких конфліктів.
- Українці іноді просто цікавляться, звідки я, хочуть поспілкуватися, але ніяких проблем за чотири роки не виникало, - каже вона.

Мовний бар'єр

Великою проблемою для іноземців стає мовний бар'єр. Крім рідної мови вони знають англійську. Та щоб навчатись у нас їм доводить вчити російську.
- Спочатку було дуже важко. Півроку, по вісім годин у день я вчив мову, - каже Ахмед Абед-Алмути.
Зате зараз він говорить російською дуже добре. Українську розуміє, та не розмовляє нею.
- Я можу сказати українською, але виходить якось смішно. А взагалі українська мова на слух сприймається не дуже гарно. Вона, як на мене, занадто м'яка, незвична.
Ахмед Юсеф мову особливо не учив, просто постійно спілкувався з російськомовними студентами.

Дівчата зводять з розуму

- Дуже вразили мене ваші дівчата. Дуже багато моїх співвітчизників приїжджають сюди і забувають про свою релігію, хто вони і звідки. Я дуже цього боюсь, - каже Ахмед Абед-Алмути, - Тут багато спокус. У вас дуже гарні дівчата. Але часто вони курять, носять короткі спідниці. Коли я приїхав і побачив це - жах! Я ніколи не думав, що таке побачу коли-небудь. Я віруюча людина, мені на можна дивитися так на жінок. Вони дуже вродливі і я боюсь не втриматися.
Він дуже хотів би зустріти дівчину, зовні гарну, як усі наші дівчата, але щоб всередині вона була, як арабські жінки.
Головне для арабських жінок - сім'я. У Ахмеда, як за нашими мірками, просто величезна сім'я. Він має десять сестер та два брата. Та каже, що у них звичайна родина. Найменша сім'я у його країні - 7 чоловік: батьки та п'ятеро дітей.
- Менше ні в кого немає, - каже він.

Кохання та калим

Дуже дивує мусульман велика кількість розлучень у нас.
- У вас дуже швидко проходить кохання, - каже Ахмед
На його ж Батьківщині одруження дуже серйозний і недешевий крок. За дівчину родині жениха доведеться заплатити калим у 20 тисяч доларів. Якщо ж рахувати витрати на весілля, вийде усі 50 тисяч.
Ахмед Юсеф не мріє про кохання. Воно у нього вже є. Він два роки зустрічається з українською дівчиною. Кілька разів їздив до неї додому у село. Каже, що ні його, ні її рідня не проти їх союзу.
- Вона дуже гарна і хороша. За два роки вона ніколи не дала приводу про неї погано подумати, - каже він, - із нею я планую одружитися.

Навчання, робота, дозвілля

Ахмед з Іраку поки що вчиться на педіатра та має власний бізнес. Разом із друзями вони тримають арабський ресторан. Що робитиме після навчання - він поки що не вирішив. Можливо поїде додому, в Ірак, а можливо й залишиться тут. Його сестра - майбутній кардіолог. Вона точно знає, що буде гарним лікарем, але де буде жити, ще теж не вирішила.
Своїх побратимів, що тільки приїхали, іноземці підтримують, допомагають.
- У нас на батьківщині усі живуть дуже дружно. Мене дивує, коли тут часто не знають сусідів. У нас, якщо готуєш щось смачненьке, обов'язково потрібно пригостити сусідів, - каже Ахмед Абед-Алмути.
Ахмед дуже серйозно ставиться до навчання, він хоче стати гарним хірургом, щоб у себе на Батьківщині, у Палестині, лікувати дітей. Та вільний час все-таки є. Його він проводить з друзями. Вони люблять гуляти містом. Іноді їздять у Київ.
- Київ дуже класне місто, - каже Ахмед. - Він як Лондон. Тут, у Вінниці, є бідні середні і багаті люди, а там - тільки багаті.
Вінниця іноземцям подобається. Вона тиха і спокійна, тут є де погуляти.
- Тут мало іноземців, і це добре, - каже Ахмед.  - Тому що іноземці теж різні і коли нас багато, і хтось зробить щось недобре, ви будете думати, що ми всі такі, і це буде для нас погано.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.