«Родині» — 75! Згадуємо історію кінозалу та його працівників

У назві кінотеатру «Родина» наголос потрібно ставити на другий склад. Таким чином, російське слово змінили на українську «сім'ю», не міняючи жодної букви на вивісці.

У середині листопада виконком міськради вирішив преміювати працівників кінотеатру «Родина» з нагоди 75-річчя закладу. У рішенні вказали, що кінозал відзначає свій день народження у грудні. Але без дати. Звернулися до директорки кіно Галини Боднар, щоб це з’ясувати:

— Галина Пилипівна, доброго дня. У грудні «Родина» відзначає своє 75-річчя. А в який день?

— Та якраз сьогодні в нас день народження, 1 грудня, — відповідає Боднар.

— А от 70-річчя кінотеатру відзначали 15 жовтня. Чому дати вирішили змістити? — питає журналіст.

— Тоді була така можливість відзначити раніше. Але наша дата — це 1 грудня. У мене збереглося навіть рішення виконкому з архіву.

— Плануєте святкувати?

— Ні, зараз же «ковід». До 75-річчя показували «Номери» Олега Сенцова. Приїжджала до нас продюсерка. А так в нас розклад сеансів сформований як і зазвичай, — розказує директорка кінотеатру.

«Останній з могікан» — історія художника

Раніше журналісти «20хвилин» розповідали історії працівників кінотеатру «Родина». Тут, зокрема, працює художник, який малює легендарні афіші для кіно.

Василь Воробець, заслужено може вважати себе «зберігачем» традиції. Він — одночасно найвідоміший і найневідоміший художник міста. На його полотна щодня дивились тисячі людей, а слава майстра давно вийшла за межі Вінниці. Хоч він і соромиться про це говорити.

— Сам я із західної України, у нас кажуть, що кожний другий, як не танцює, то співає, — розповідає Василь Воробець. — Дружина навчалась у Вінниці, і я потрапив сюди на роботу. Вона пішла працювати у філармонію, а я приїхав тимчасово у 1985 році та став своїм. Ось вже 40 років, як вінничанин.

Освіти художника у Василя Миколайовича немає: два рази поступав «на художника», але не довчився. 

— Незакінчена спеціалізована: навчався в училищі Труша (Львівський державний коледж декоративного та ужиткового мистецтва імені Івана Труша, — авт.), але з другого курсу забрали грати футбол. Потім пошкодив ногу і знову пішов малювати. При союзі навчався ще в академії імені Крупської, — розповідає чоловік.

Кіноафіші художник малює на великих полотнах, заґрунтованих крейдою. Пише лівою рукою, без будь-яких чернеток, одразу фарбами. На виготовлення однієї афіші йде від одної до двох годин. — Зараз вже практично не роблю помилок. У мене працює, як то кажуть, підсвідома граматика. Але як трапилася помилка, то завжди можна заґрунтувати, — каже майстер.

Читайте також: «Я останній з могікан» - художник, який малює афіші кінотеатру «Родина»

Нежіноча робота

Віра Худик — кіномеханік «Родини». Прийшла в кіно в 1973 році, після закінчення курсів в четвертому училищі. 

— У дитинстві у нас всі «хворіли» кіно. Це було дуже романтично. У парку тоді стояв дерев’яний кінотеатр «Промінь». Починала працювати у кінотеатрі «Росія». У той час у Вінниці було вісім кінотеатрів, побувала у всіх, — розповідає жінка.

За словами Віри Костянтинівни, зарплата кіномеханіків завжди була маленькою, а відповідальність — великою. Жінка починала працювати в кінотеатрі за 62 рублі. Інженер у той час отримував 120. 

— Потрібно добре розбиратись у техніці, знати електрику і нести відповідальність за техніку безпеки, — каже жінка. — Ситуації різні бувають. Плівка горюча. Кіномеханік повинен знати, як себе поводити, щоб у залі не було паніки та люди одне одного не душили.

Читайте також: Інженер кінотеатру «Родина» Віра: Робота кіномеханіка втрачає романтизм.

З «Амбросем» могли бути лише сусідами

Копію рішення про створення кінотеатру Галина Боднар надіслала журналісту «20хвилин». У ньому йдеться, що кінотеатр відкрили у клубі взуттєвої фабрики, який переобладнали під житло.

Цьому передувало рішення обласного виконкому, яким зобов’язали Обллегпром передати обласному відділу кінофікації клуб взуттєвої фабрики, щоб там організувати дитячий кінотеатр та театр кінохроніки. Оскільки приміщення «у теперішній час не використовується взуттєвою фабрикою».

Допомогти у переобладнанні клубу в кінозал мав директор кінотеатру імені Коцюбинського. Голова міськплата мав виділити на опалення приміщення 100 кубометрів дров. А завідувач міськкомунгоспом — був відповідальний за асфальтування подвір’я та проходу до кінотеатру. Всю роботу закінчили у строк до 1 грудня 1945 року.

— Нас помилково вважають «нащадками» одного з перших кінотеатрів у Вінниці — «Амбрось» — який відкрили у 1911 році, — говорить директорка «Родини» Галина Боднар. — У мене є копії рішень виконкому, що наш кінотеатр бере свій початок з 1945 року.

Отож, якби це було можливо — достеменно невідомо скільки років працював перший кінотеатр — то «Родина» з «Амбросем» могли б бути хіба що «сусідами», але точно не «родичами».

Але часи йдуть, і «Родина» змінюється. Протягом 2017-2018 років тут утеплили покрівлю, повністю оновили кінозал та обладнання. Разом з арт-хаусом та фестивальним кіно, кінотеатр став показували популярні прем’єри та 3D-фільми.

Хочете привітати кінотеатр з Днем народження? Завітайте на сеанс. 

Кінотеатр знаходиться на вулиці Оводова, 47. Розклад показів та вартість квитків за посиланням.

На сайті «20хвилин», нагадаємо, є рубрика «Наше минуле».

Тут ми, зокрема, розповідаємо про перший день роботи Вінницького драмтеатру, відреставрований стіл, за яким сидів Симон Петлюра, коротко переказуємо 107 років історії трамваю та про 56 років історії вінницького тролейбуса.

Читайте також:

Тарифи, виплати ФОПам і пенсії. Що зміниться у грудні для вінничан

Дім, який не зміг «поглинути» ТЦ, тепер зносять. Що там буде?

Кондуктори у Вінниці зникли на 107 році служби. Чи потрібно їх повертати?

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.