Війна в Україні триває вже три роки. І більшість українців з Донецької, Луганської та Кримської областей вже давно інтегрувалася на новому місці. Але механізми голосування внутрішньо переміщених осіб ще й досі не врегульовані. Законопроект 6240 "Про внесення змін до деяких законів України (щодо виборчих прав внутрішньо переміщених осіб та інших мобільних всередині країни громадян)", зареєстрований 27 вересня 2016 року — вже четверта спроба повернути право голосу переселенцям. За даними мінсоцполітики, в Україні майже 1,6 мільйони громадян, які не можуть реалізувати виборче право на місцевих виборах, гарантоване Конституцією України.

Під час публічного обговорення законопроекту у Вінницькому прес-клубі 12 липня Денис Ковриженко, старший радник з правових питань Міжнародної фундації виборчих систем, розповів, що цей проект закону, на відміну від трьох попередніх, має три ключові нововведення.

1. Універсальність підходу.

“Майбутній закон діятиме на всі категорії виборців, які є мобільними всередині країни. Тут враховуються проблеми не лише внутрішньо переміщених осіб, але і більш широких верств населення, які теж стикаються зі схожими проблемами в план реалізації їх права голосу на парламентських виборах та на місцевих виборах. Тобто це усі виборці, які живуть у громаді, користуються послугами, але не мають права голосу, тому що місце проживання їх віднесено до іншої адміністратовно-територіальної одиниці”.

2. Компроміс між заявним принципом(виборчу адресу можна змінити лиш за заявкою - авт.) і ускладненою процедурою зміни виборчої адреси, яка закріплена в законодавстві.

“Змінити місце проживання і виборчу адресу за законом багатьом виборцям складно, бо немає підтверджуючих документів. Наприклад, договорів оренди квартири(які у більшості випадків є єдиним документом, який міг би підтвердити фактично місце проживання того чи іншого громадянина). Тому виникла потреба визначити перелік документів, який би з одного боку був більш демократичним порівняно з тим, що ми маємо зараз".

3. Вирішена проблема виборчого туризму.

"Під час виборів виникає проблема так званого виборчого туризму, коли виборець чи несумлінні кандидати незадовго до проведення голосування реєструють виборців у вигідних їм місцевостях, приписують їх до певного округу, і тоді виборець голосує на підтримку цього кандидата в цьому окрузі. Для того, щоб цього не було, встановлено запобіжники: заява про зміну адреси подається виборцем у будь-який час, але не пізніше, ніж за п’ять днів після початку виборчого процесу. Також для того, аби ці заяви не подавалися щодня одним і тим самим виборцем, встановлюється обмеження, що подати заяву про зміну виборчої адреси виборець може раз на 180 днів".

— Попередні 3 спроби законопроектів не пройшли через певну заполітизованість підходу. Багато політичних сил хотіли на цій проблемі отримати свої дивіденти. Результат - нульовий. Нинішня спроба - спроба такого собі соціально-політичного компромісу. Звичайно, застереження про заполітизованість залишається, - розповів Володимир Кіпень, голова Інституту соціальних досліджень і політичного аналізу.

— Зараз цей законопроект на розгляді у Комітеті з питань правової політики та правосуддя у Руслана Князевича. Законопроекти, які потрапляють до нього в комітет, швидко не розглядаються. Але хоча б до 2020 року ми маємо врегулювати питання голосування внутрішньо переміщених осіб на виборах, - додав наприкінці обговорення Денис Ковриженко.

Нагадаємо, із серпня 2015 року в ВРУ знаходиться три законопроекти, що стосуються голосування внутрішньо переміщених осіб на місцевих виборах. Законопроект 2501а (В.Хомутиннік, В.Бондар) вирішує проблему голосування переселенців шляхом тимчасової зміни місця голосування без зміни виборчої адреси. Альтернативні законопроекти 2501а-1 (С.Тарута, авторський колектив) та 2501а-2  (Ю.Льовочкіна) обидва у різний спосіб забезпечують участь переселенців у місцевих виборах шляхом зміни виборчої адреси.