«Пасажири лежали під палаючим літаком»: про 14 сумних подій, які пережили вінничани за останні 100 років

Вінницька трагедія (1937-1938)

Впродовж кількох років жертвами сталінського терору, за різними оцінками, стали від 9,5 до 20 тисяч мирних жителів міста.

Найбільш кривавими і масовими були розправи НКВСників нам вінничанами у 1937-1938 роках, хоча розстріли тривали до відступу Червоної армії у 1941 році.

Під час нацистської окупації Вінниці, німцями було виявлено понад 90 поховань й ексгумовано 9 439 тіл. 

На світлинах «Центру історії Вінниці» показані результати розкопок. Видно натягнуті між деревами мотузки, що на них розвішані знайдені особисті речі і документи репресованих.

Серед загиблих вінничани впізнали, за різними даними, від 468 до 679 своїх родичів. 

Застерігаємо, що у фотогалереї зображені рештки ексгумованих тіл, що може бути неприйнятним для деяких читачів.

Трамвайна катастрофа (1938)

Саме так у тогочасній пресі охрестили цю подію: «8 травня, о 4-й годині дня, трамвай №13, спускаючись вулицею Леніна (Соборна — авт.), розігнався більше дозволеної швидкості та звалився з мосту до Південного Бугу».

Слідство встановило, що під виглядом відремонтованих трамваїв Вінницьке трамвайне управління дозволяло виходити на лінію несправним машинам.

Крім того, більшість вагоноводів не знали правил керування вагонами, але все одно допускалися до водіння.

Халатність керівництва управління і вагоновода забрала життя двох містян. Винні притягнуті до відповідальності. 

Авіакатастрофа військового літака (1961)

Нам не вдалося знайти офіційного підтвердження цієї авіакатастрофи, втім, з відкритих джерел дізнаємося, що така, ймовірно, сталася на «Авіабазі Калинівка». 

Тоді військовий літак сідав на цьому аеродромі, однак не зміг вчасно загальмувати, минув злітну смугу, опинився на проїжджій частині та зіштовхнувся з вантажівкою, яка перевозила жителів села Писарівка.

На сайті видання «33 канал» знаходимо присвячену цій події публікацію. У ній є коментар Наталії Кухар, яка представлена свідкою аварії. 

«Шофера та юнака, який сидів поруч із ним у кабіні, порубало на шматки. Загинули усі люди, які сиділи у першому ряду. Всього загинуло шість людей.

Решта отримали важкі травми та каліцтва. Мені розрубало суглоби на руці та нозі. У 16 років я стала інвалідом другої групи, бо на роботу вже не могла вийти. Люди усе життя без рук, без ніг, на паличках та милицях шкандибали…».

Авіакатастрофа АН-24 (1971)

Трагедія сталася 12 листопада в аеропорту нашого міста. Під час заходу на друге коло для посадки, пасажирський літак, який слідував рейсом «Київ — Вінниця», врізався у землю, після чого вибухнув і згорів. Усі 43 пасажири і п’ять членів екіпажу загинули на місці. 

Тодішній директор аеропорту Віталій Коларж, коментував авіакатастрофу так: «Поруч з палаючою машиною сидів хлопець — голова його безсило опустились на оголені груди — від сильного удару з нього зірвало весь одяг.

Більшість пасажирів разом із відірваними кріслами лежали один на одному під палаючим крилом літака. Багато з них сильно обгоріли. «Навряд чи хто залишився живий», — пам'ятаю, подумав».

Остаточних висновків щодо причин аварії, слідство так і не дійшло. 

Зіткнення електропоїзда з вантажним (1973)

У вересні того року неподалік Козятина сталася найбільша за всю історію області аварія на залізниці. На великій швидкості зіштовхнулися електричка з вантажним потягом.

Внаслідок трагедії, за різними даними, загинуло від кількох десятків до двох сотень людей. 

Точної причини радянська влада так і не назвала, тому в народі побутують лише припущення.

За одним із них, машиніст вантажного потяга проїхав на червоний колір світлофора і врізався локомотивом у головний вагон електропоїзда.

За іншим, помилилася диспетчерка, яка пустила два потяги назустріч одне одному.

Пожежа в тролейбусі (1977)

Через ожеледицю тролейбус занесло і він зіштовхнувся з вантажівкою, сталося займання. За лічені секунди вогонь охопив кабіну водійки тролейбуса Зої Ткаченко.

Жінка могла врятуватися сама, проте натомість почала рятувати пасажирів, яких в салоні було багато. 

Зоя дотягнулася до тумблера і відчинила передні і середні двері, на відкриття задніх часу не вистачило. Усі пасажири відбулися переляком, а Зоя Ткаченко згоріла заживо.

Їй було 33 роки, вона мала двох маленьких дітей. На честь цієї хоробної жінки названо одну із зупинок міста. 

Аварія на Сабарівській ГЕС (1984)

Одного серпневого ранку вінничани виявили, що Буг, як би це дивно не виглядало, зник. На місці, де ще ввечері протікала повноводна річка, були одні лише калюжі.

Хтось перелякався, а хтось, користуючись нагодою, поспішав збирати рибу і досліджувати дно.

Згодом стало відомо, що причиною всьому стала аварія на ГЕС. Там полопалось старе кріплення, що утримувало один із восьми щитів.

Через аварію зійшло два мільйони кубів води, що дорівнює 15 кілометрам річки. Винним визнали одного з майстрів. 

Пробоїну вдалося закрити того самого дня, а невдовзі і Південний Буг повернувся у Вінницю. 

Некеровані вагони (1991)

Одним літнім ранком на станцію «Жмеринка» прибув потяг із 42 завантаженими вугіллям вагонами. Через те, що сигналіст станції не закріпив склад гальмівними башмаками, вагони почали рухатися у бік Вінниці.

Повідомлення про це було передано на інші станції, однак зупинити склад, який рухався з великою швидкістю, не вдавалося. 

В цей же час, тією самою колією, назустріч некерованим вагонам рухався пасажирський потяг сполученням «Москва — Белград».

Начальник поїзда отримав повідомлення про екстрене гальмування і термінове повернення на станцію «Гнівань». 

Перед станцією «Гнівань» встановили гальмівні башмаки і направили назустріч некерованим вагонам завантажений залізобетонними шпалами і опорами локомотив з п’ятьма вагонами.

Однак перший вагон некерованого складу не зміг увійти у стрілку на станції і перекинувся, за ним послідували й інші. 

На зустріч тепер уже купі некерованого металу, яка змітає все, що їй трапляється на шляху, рухається тепловоз зі шпалами і опорами.

Машиніст встигає вистрибнути з кабіни, а за мить від тепловоза залишається лише купа брухту. 

У тій катастрофі загинув чоловік, який встиг встановити гальмівні башмаки, але не встиг уберегтися від завалів.

Заледеніння (2000)

Наприкінці листопада у Вінницькій області сталося найбільше за всю її історію стихійне лихо — заледеніння.

Через дощ і мороз все навколо вкрилося товстим шаром криги. Її вагу не витримували ані лінії електропередач, ані навіть дерева.

Місто нагадувало ковзанку, транспорт не ходив, без струму сиділа вся область. Навіть у пологових народжували при свічках. 

Через стихійне лихо було порушене електропостачання 1 585 населених пунктів. Зруйновані 1 412 ліній електропередач, пошкоджено 165 котелень.

У Вінниці ліквідували чотири десятки стихійних звалищ, загальною площею у два гектари. 

Втратили кілька життів. Загальні збитки перевищили 107 мільйонів гривень. У деяких населених пунктах відновлювальні роботи велися впродовж кількох наступних місяців.

Теракти у маршрутках (2002-2003)

Деякі вінничани пам'ятають не лише буремні дев’яності, але й нульові, коли у місті прогриміли три вибухи у маршрутках.

Внаслідок цього загинули дві жінки, ще понад два десятки людей зазнали травм різного ступеню тяжкості.

Слідчими було порушено кримінальну справу за статтею про терористичний акт, однак винних досі не притягнуто до відповідальності.  

Відстріл зубрів (2016)

У січні того року країну сколихнула новина про загибель 17 червонокнижних зубрів у Хмільницькому держлісгоспі.

Тоді стадо зубрів вийшло з лісу у пошуках їжі на поле, де їх побачили, нібито, місцеві жителі, які перебували у нетверезому стані.

Взявши собак, вони почали гнати стадо на кригу. Лід не витримав ваги тварин і зубри почали йти під воду. Частині вдалося вибратися, інші — потопилися. 

У лісників інша версія. Вони стверджували, що винними є керівна верхівка району, яка вирішила вполювати забороненого звіра.

Поліція тоді порушила справу за фактом знищення 17 зубрів. Браконьєрам загрожувало до п’яти років тюрми і штраф у понад два мільйони гривень, проте невдовзі справу закрили за браком доказів. 

Вибухи на складах під Калинівкою (2017)

В ніч проти 26 вересня сталася пожежа на складах боєприпасів 48 арсеналу. Вогонь перекинувся на снаряди, яких, за орієнтовними підрахунками, вибухнуло 32-40 тисяч тонн.

Перший потужний вибух на складах пролунав приблизно о 22 годині. І це було так, що багатоповерхівки у Вінниці, за 20 кілометрів від складів, колихнуло як при землетрусі. 

Унаслідок вибухів снарядів було зруйновано 13, пошкоджено 1 437 будинків, три заклади охорони здоров’я, вісім закладів освіти, вісім адмінбудівель.

Тисячі людей були тимчасово евакуйованими до безпечних місць. Ніхто не загинув. 

Падіння винищувача (2018)

Всередині жовтня в районі села Уланів під час виконання навчально-бойового польоту впав літак Су-27. Внаслідок катастрофи винищувача загинуло два пілоти. 

Люди не розуміли, чому льотчики не скористалися катапультою і не врятувалися. У Міноборони говорили, що мають інформацію про те, що катапульта не розкрилася. Вона одна на двох пілотів у такому типі літака.

Однією з версій трагедії назвали людський фактор. 

Вбивство на Академічному (2018)

В переддень нового року, 31 грудня, в одній із квартир у мікрорайоні Академічний знайшли мертвими 63-річну і 30-річну жінок, а також 7-річного хлопчика.

Там же знаходилася трирічна дівчинка, яку госпіталізували до лікарні з важкими травмами голови. Врятувати дитину не вдалося. 

Про злочин поліцію повідомив Анатолій Малєц. Згодом він і став підозрюваним у справі. Саме його звинуватили у вбивстві власної матері, дружини і двох дітей.

Суди у цій справі тривають досі. У разі доведення вини, підозрюваному загрожує покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

Читайте також:

Літаки, зірки, планети: що і чому називали на честь Вінниці та відомих вінничан

Шукали кохання, спонсорів і запрошення за кордон: як вінничани знайомилися у 90-х

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.