Оксана та Домінік познайомились у черзі за пиріжками

Оформити шлюб українці та іноземцю справа не надто легка. Тому молодята вирішили не витрачати час та зусилля на збір документів та переконання чиновників у щирості своїх почуттів. 
У батьків «відняло мову»
Обоє - і Оксана і Домінік вважають свій шлюб на всі сто відсотків офіційним. Адже для того, щоб бути разом, їм довелося чимало перетерпіти. Хоча шлюб вінничанок із чорношкірими парубками, які приїздять до нашого міста навчатися, вже не рідкість. Таке чи не на кожному кроці трапляється. Проте, коли таке трапляється у колі знайомих, одразу піднімається гамір серед подружок, сусідів та і взагалі людей, які вважають, що то їх справа.
- Мої батьки досить демократичні, проте коли я привела додому Домініка, у них обох відняло мову, - розповідає Оксана. І далі вже посміхаючись. – Проте це протривало недовго. Врешті-решт їм навіть вдалося побудувати непоганий діалог, поки я готувала чай. Домінік гарно розмовляє українською. Що здивувало моїх батьків, а потім і моїх знайомих. А ось з російською в нього набагато гірше.
«Чекав, коли попросять торкнутися»
Домінік приїхав до Вінниці з Камеруна на навчання. За походженням він на чверть англієць, його батько - чоловік освічений, народився та навчався у Англії, знає кілька іноземних мов.
- Особливо тато любить французьку культуру, - розповідає молодий чоловік. – Французьку мову, музику, літературу, мистецтво - все без виключення. Він буквально фанат Франції. Тому в мене і ім’я, так би мовити, не типове.
Два роки тому Домінік закінчив Вінницький технічний університет. Проте додому не повернувся, через півроку після закінчення навчання він обвінчався з Оксаною.
- Мені дівчата казали, мовляв, як це я піду заміж за темношкірого. Він, мовляв, мусульманин, закриє мене у чотирьох стінах, в люди випускати не буде. Ще наплачуся я від нього. – розповідає далі дівчина. – Чомусь усі були впевнені в тому, що Домінік мусульманин. А він католик. Причому зовсім не в першому коліні. Усі дуже дивувались.
- Я звик до того, що про мене люди багато чого вигадують, а тепер уже і про мою родину, - доповнює розповідь дружини Домінік. – Стереотипи завжди існували і будуть існувати. Це нормально. Вірніше ненормально, а звично. На мене ще подекуди дивляться, як на експонат, а не на людину. Це, відверто кажучи, неприємно. Спочатку в університеті, сусіди по під’їзду, де я знімав квартиру. Потім знову ж батьки Оксани, її подруги, - сміється. – То взагалі окрема тема. Я спочатку весь час чекав, коли вони  запитають чи можна мене пальцем доторкнутися, перевірити чи справжній, чи не кусаюсь. Ще досі напружено тримаються при мені.
Проте на такі дрібниці молода родина не звертає уваги. Цього року Оксана закінчила навчання, вона також випускниця політеху. Тепер вони думають про розвиток власної справи.
- Коли приїхав до України, навіть думки не виникало про те, щоб після завершення навчання залишитися тут. – каже Домінік. – А зараз - зовсім інша справа. Зараз, навпаки, виникають великі сумніві щодо того, чи повернуся я на батьківщину жити. Зараз моє життя тут, на Україні.
Знайомство у черзі
Познайомились Оксана та Домінік ще в університеті. А якщо бути більш точним, то в університетській їдальні. Домінік став у чергу позад неї. Дівчина сподобалася і він заговорив до Оксани.
- Було страшно, - розповідає він. – Завжди страшно, коли знайомишся з дівчиною, яка подобається, і немає різниці, якого вона походження чи яка у неї шкіра за кольором. Просто страшно.
Проте дівчина не відштовхнула, навпаки, запропонувала сісти за один столик.
- Ми з тих пір майже і не розстаємось, - хвлиться тепер вже її чоловік.
Карпатські секрети
У шлюбну подорож молодята відправилися до Карпат.
- Я завжди хотів побачити Карпати, – пояснює чоловік Оксани. – Під час навчання в університеті наша група кілька разів їздила у гори, але в мене так жодного разу й не вийшло приєднатися до них. Тому ми майже не обговорювали те, куди саме поїдемо після весілля. Я запропонував: «Давай у Карпати» і Оксана відповіла: «Давай» - ось і все.
- Зате на нього дивитися було приємно там, - перебиває чоловіка Оксана. – Він тішився, наче мала дитина. Буквально від усього був у захваті. Від маленьких карпатських коней. А ще йому дуже сподобалася тамтешня їжа. В одній колибі Домінік сам пішов на кухню та впросив кухарів розповісти йому, як кілька страв готуються. Ті спочатку не хотіли, але тут йому якраз і допомогла його зовнішність. Поставили поряд із собою і не просто розповіли, а показали, як і що готується.
Ці рецепти чоловік тримає в таємниці від Оксани. Каже що навмисно, щоб мати, чим балувати дружину при нагоді.
Ще молодята пригадують, як купували подарунки для родичів та друзів на сувенірному базарі. Там Домініку сподобалась одна з вишитих сорочок. Вишита блакитними нитками і він вирішив її придбати. На те, як він приміряв вишиванку, перед тим як придбати, зійшлись дивитися люди з усього ринку. Причому, як продавці, так і покупці, навіть дехто фотографував його.
- Мені це не дуже подобається, - зізнається чоловік. – Я взагалі не звик бути в центрі уваги, з дитинства цього не люблю, коли на мене звертають увагу. А тут в Україні довелося до цього звикати.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.