Невловимий Полковник за гратами

Досьє від «RIA-Тижня» Шекеня Олександр Васильович, 1958 року народження. У 1992 році звільнився зі Збройних сил Росії у званні підполковника. З 1996 року розшукувався співробітниками внутрішніх справ Росії, а з 1996 року - співробітниками міліції України за вчинення ряду тяжких злочинів. В судовому порядку була доведена причетність банди Шекені до скоєння вбивства київського підприємця у в липні 2002 року. Злочинній групі, яку очолював Олександр Шекеня, також інкримінують посягання на навмисне вбивство, більше десятка нападів та пограбувань на автодорогах України. Затримали Шекеню в серпні 2002 року. Окрім озброєного арсеналу, з будинку, де він проживав, вилучили папки з матеріалами про діяльність злочинних банд. Як з’ясувалося, таку своєрідну хроніку успіхів і поразок своїх «колег» Шекеня ретельно вивчав і використовував під час планування власних дорожніх «рейдів» Як це було Водії ще довго пам’ятатимуть далеко не дитячі промисли банди, яку очолював Олександр Шекеня. Полковник (таке прізвисько він мав у «своїх» колах) відрізнявся хитрістю і неабиякою спритністю і завжди йшов на кілька кроків уперед від оперативників. Полковник мав свою специфіку «роботи»: він колекціонував замітки з преси під рубриками «Їх розшукує міліція» та «Особливо небезпечний злочинець» і демонстрував своїм жертвам ці вирізки. Шекеня вимагав у водіїв гроші та коштовності взамін на життя. Вогнепальна зброя в його руках була останнім аргументом для наляканих водіїв, у яких безперешкодно забирали гроші, золото, запчастини та інші речі. Багато разів правоохоронці були «на хвості» Шекені, однак він зовсім не боявся погоні - одного разу «відрубав» міліцію гранатою, яку викинув зі свого авто (до речі, це було саме в нашій області). Після чергової втечі Шекеня на деякий час припиняв свої промисли. Він купував, як правило в селі, невеличку хатинку і жив тихим життям. Односельцям казав, що він професор із Києва і працює над науковою роботою, виконувати яку в гомінкій столиці просто неможливо. Проходив час, і «професор» знову виходив на «полювання». «Не бийте мене» У міліцію надійшла конфіденційна інформація про те, що Шекеня проживає в селі Комшево Кіровоградської області. Пізньої ночі група захвату, до складу якої входили бійці «Сокола», захопили будинок Шекені, однак крім двох його дружків там не було нікого. Як з’ясувалося, Полковник днем раніше поїхав у невідомому напрямку. Пізніше стане відомо, що він і не збирався повертатися до своїх «колег» в Комшево. І знову ж таки убопівцям хтось «нашепотів», що у Полковника є коханка, яка живе у Новоархангельську. Не втрачаючи часу, правоохоронці відправилися до райцентру. Шекеню буквально зняли з балкона: він намагався стрибнути з другого поверху. Процес затримки спритного Полковника відбувся без «сюрпризів», хоча пізніше затриманий скаже, що якби в нього була при собі зброя, з якою він завжди був на «ти», обов’язково пустив би її в хід. Але весь свій арсенал Олександр Шекеня залишив у селі Комшево. Через кілька хвилин після затримання «безстрашний» ватажок попросив, щоб його не били, мовляв, сам все розповість. Замість післямови У своїх численних заявах екс-військовий і невловимий бандит в одній особі стверджував, що до злочинної діяльності його підштовхнула держава, яка не оцінила достойно його бойових нагород і не забезпечила належним чином життя після відставки. Шекеня і зараз носить на шиї свій офіцерський жетон з «чортовим номером» - 136668. Він неодноразово хвалився своїм амулетом і казав, що в ньому тільки одне «боже число» - 8. Стосовно Бога: на одному із судових засідань Полковник сказав: «Сьогодні на мене чекає кара Господня і суд земний». Незвично чути такі слова з вуст людини, життєвим і незмінним кредом якої завжди були слова: «Говори останнім. Стріляй першим».

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.