День і ніч не стримує сліз мати Світлани Новицької — Валентина Петрівна. «Краще б це зі мною сталося, — говорить, плачучи, жінка. — Не хочеться вірити, що Світлани уже нема з нами... «
Останній раз мама бачилася з донькою напередодні від’їзду Світлани в район Операції об’єднаний сил (ООС) на Донбас.
«Світлана прибігла до мене 25 березня, поговорили, а вона каже, мамо я їду в АТО. Коли? Завтра. Вже купила білет на поїзд. Я провела її в коридор, пригорнула до себе, поцілувала і вона поспішила по сходах до низу. Хто ж знав, що це останній раз обіймаю донечку…»
Останнє прижиттєве фото Новицької. Вінниця, перон залізничного вокзалу, 26.03.2021
У відрядження на Донбас Світлана Новицька вирушила 26 березня, а напередодні, за три дні до того, тобто 23 числа, у їхній частині військовим робили щеплення від Covid-19. Світлана Новицька також була серед тих, хто убезпечив себе від можливості захворіти на Cоvid-19. Але сталося по-іншому.
Виконувати завдання у районі проведення ООС Світлана Новицька мала в одому з пунктів дислокації наших підрозділів на Луганщині.
У 2016 році вона була в районі АТО на Донеччині. Тепер місце змінили.
На поїзд матусю проводжали діти — донечка Наталія , син Олександр, чоловік.
Сашко у нинішньому році закінчує школу. У той час він готувався до пробного ЗНО. Хлопець обрав для себе англійську. Додатково вивчає мову з репетитором. Мама побажала йому, щоб якнайкраще справився із завданнями.
Підійшов поїзд — і це були останні хвилини, коли діти бачилися з мамою, а чоловік — з дружиною.
Світлана добралася до Сєвєродонецька. Звідти треба було проїхати ще 120 кілометрів. Сіла в рейсовий автобус. Його довелося довго чекати. Було холодно.
Про це вона розповіла мамі по телефону, коли добралася до місця.
«Пізніше мені медсестра говорила по телефону, що Світлана в дорозі дуже змерзла, — каже Валентина Петрівна. — У неї підвищилася температура. 4 квітня уже було понад 39 градусів».
Співрозмовниця не пригадує, скільки днів намагалися збити температуру, два чи три. Медсестрі не вдалося це зробити. Хвору доправили до Сєвєродонецька. Побачивши її стан, лікарі негайно викликали вертоліт. Ним доставили вінничанку до Харкова, поклали у стаціонар військового госпіталю.
«Лікарі подзвонили нам і назвали препарат, який варто було б купити, — продовжує Валентина Петрівна. — Сказали, що він є у Києві. Наталя, дочка Світлани, зі своїм чоловіком Богданом, сіли в машину і посеред ночі поїхали до Києва. Купили названі ліки і повезли їх у Харків, передали в госпіталь. Знаю, що ті уколи, чи то крапельниці, Світлана отримала. Діти залишилися у Харкові в готелі».
Світлану Новицьку у госпіталі рятували до 10 квітня. В цей день її серце зупинилося.
«Коронавірусна легенева пневмонія», — такий запис значиться у документі про смерть військової Світлани Новицької.
Про це сказала мати померлої Валентина Петрівна.
Двоє діток було у пані Валентини. Жінка каже, що Світлана і її брат Олег — двійнята. Різниця тільки в тому, що хлопчик старший на якихось п’ять хвилин від сестрички.
«Зате Світланка мала вагу більшу аж на цілих сто грамів, — розповідає Валентина Петрівна. — Олежка важив два кілограми сто грамів. Дочка ще змалку була більш смілива. У садочку весь час захищала братика. Всім наказувала, аби не ображали його, бо він її брат. Дуже дружними були дітьми і такими залишалися й надалі».
Світлані змалку подобалося готувати різні стави. Не дивно, що пішла навчатися на кухаря. Після закінчення училища попросилася на роботу у військову частину.
«Наша квартира у будинку на території військового містечка, — розповідає Валентина Петрівна. — Раніше тут була і військова частина. Це пізніше військові перебралися на Чехова. Її взяли на роботу. Так вона 33 роки годувала солдатиків».
Майбутній чоловік Світлани служив у частині, де вона працювала, сам він з іншої області. Кухар сподобалася йому. Після служби запропонував руку й серце.
Братові Олегу не вдалося провести сестру в останню путь. Він працює в цивільній авіації, літає на посаді бортрадиста. На час похорону перебував за межами держави, ніяк не мав можливості добратися до Вінниці.
Військову Світлану Новицьку проводжали в останню путь з усіма військовими почестями.
Так говорить її мати Валентина Петрівна.
«Мені ж спочатку не казали, що Світлана померла, — каже пані Валентина. —З Харкова доставили труну машиною. Вранці я побачила через вікно, що у дворі люди зібралися. Придивилася — серед них внучка Наталія і Богдан. Боже, як це страшно ховати дітей! А як синочок Світлани побивався за мамою…»
Поховали Новицьку на Сабарівському кладовищі у кварталі, де могили загиблих в АТО.
Під час нашої розмови Валентина Петрівна неодноразово зверталася з проханням висловити щиру подяку усім, хто підтримав їх у важку хвилину, хто прийшов розділити горе і надав матеріальну допомогу.
—Вся наша родина висловлює щиру вдячність командуванню частини 2287, де починала і закінчила службу наша Світлана, — каже пані Валентина. — Ми також вдячні Командуванню Повітряних сил, нашій родині, друзям, знайомим, сусідам. Кожен з них по-своєму розділив з нами важку втрату, підтримав у хвилини горя.
Подяку висловили не тільки усно а й письмово.
Під час розмови про загибель дочки ні її мати, ні діти, чи чоловік, жодним словом не дорікнули нікому за те, що її направили у район ООС після щеплення від коронавірусної хвороби.
Наскільки це відповідає вимогам профілактики Cоvid-19, нехай визначаються медики, зокрема, військові, а також ті, хто видавав наказ про відрядження військової.
Редакція сайту 20minut.ua, а також газети RIA, висловлює щирі співчуття у зв’язку з важкою втратою військової Світлани Новицької. Гарну пам'ять вона залишила по собі. Нехай земля їй буде пухом…
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 16 від 16 квітня 2025
Читати номер