Леонід КУЧМА: “Потрібні нові технології прозорості”

31 липня Президент України Леонід Кучма підписав указ “Про додаткові заходи із забезпечення відкритості діяльності органів державної влади”. “З урахуванням надзвичайної важливості цього указу, Президент вважає за необхідне сам пояснити деякі його положення і моменти, що спричинили прийняття документа, — сказав в інтерв’ю агентству Інтерфакс-Україна в середу керівник Головного управління з питань інформаційної політики АП Сергій Васильєв. — Мабуть, уперше Президент, оприлюднюючи указ, супроводжує його докладним коментарем”. Причини підписання даного документа і його можливі наслідки — тема інтерв’ю глави держави “Дню”. — Що послугувало причиною підписання цього указу? — Будь-яке нормальне суспільство повинне мати досить високий рівень довіри до уряду, до державної влади. Не таємниця, що такої довіри сьогодні недостатньо. Тому влада зобов’язана відкритися, піти назустріч суспільству. Необхідно ввести нові “технології прозорості” для того, щоб суспільство могло контролювати владу. Я хочу звернути вашу увагу на одну фразу, яка, здається, ще жодного разу не зустрічалася у наших офіційних документах, — пріоритетом Кабінету Міністрів є реалізація зрозумілої суспільству політики. Саме це дуже важливе: там, де громадяни погано розуміють дії уряду, керівництва країни, вони нерідко оцінюють ці дії — через відсутність іншої інформації — на хиткій основі своїх політичних уподобань або ще гірше — на основі двох-трьох лозунгів, які викинули політичні крикуни, котрі прагнуть до влади заради влади. Якщо ми хочемо, щоб громадяни підтримували політику керівництва країни, ми зобов’язані насамперед зробити так, щоб вони знали, що саме робиться, і розуміли причини: чому робиться це, а не що-небудь інше. Акцент на зрозумілості — це початок усвідомлення державою своєї відповідальності перед суспільством. — Але ми вже маємо багато законів і нормативних актів, що регулюють сферу інформаційної відкритості. Навіщо потрібен ще один указ? — Я б сказав так: справді, кілька потрібних законів уже є. Але очевидно, що їх недостатньо. Крім того, ми не маємо у своєму розпорядженні всієї необхідної інформації про те, наскільки ці закони дієві. Указом я доручив уряду проаналізувати, наскільки доступна суспільству і кожному громадянинові зокрема відкрита інформація. Передусім потрібно відповісти на запитання: чи працюють прийняті нормативні акти? Інакше кажучи: чи існує механізм, що дозволяє громадянам легко і доступно отримувати всю потрібну їм інформацію? Якщо ні — всі подібні укази і закони залишаться, щонайбільше, “деклараціями про наміри”. Згідно зі змістом указу, уряд повинен вивчити всю сукупність нормативних актів з цієї теми, а головне — практику їхнього виконання. Пізніше за результатами такого аналізу складатимуть доповідь уряду. Далі буде його публічне обговорення. На основі обговорення — вдосконалення і перегляд чинного законодавства. Крім того, в самому указі є деякі важливі для мене вимоги стосовно майбутніх змін законів. Природною формою таких змін була б підготовка урядом нового закону, а саме — закону про вільний доступ до відкритої інформації. Подібні закони вже прийняли в багатьох країнах світу. Мені здається, і для України, а точніше кажучи, — для її громадян настав час отримати такий закон. Звичайно, багато положень, які повинні були б увійти до такого закону, вже є у чинному законодавстві. Але, судячи з нинішнього стану проблеми відкритості влади, і з рівня довіри громадян до всіх гілок влади — і до парламенту, і до уряду, і, що гріха таїти, до Президента, — вони, слід визнати, поки що не технологічні. — Але якщо колишні закони не працюють, — а ви, пане Президенте, здається, схиляєтеся до цієї думки, — які у вас є підстави вважати, що цей указ працюватиме? — Важливою особливістю цього указу є така його властивість, як “технологічність”. Звісно, це не юридичний термін. Але мені він близький, коли я кажу про злагоджено працюючий механізм. Наведу два приклади. В указі пропонується внести до майбутнього закону про вільний доступ до відкритої інформації таку вимогу: кожен орган влади, будь-яке відомство повинні постійно оновлювати загальнодоступну базу наявної у них відкритої інформації. Це означає, передусім, що кожна людина може без проблем дізнатися, яку саме відкриту інформацію має в своєму розпорядженні дане відомство, і, відповідно, вибрати для себе те, що її цікавить. Але тут є й інший бік. Влада повинна не тільки відповідати на запити громадян. Вона повинна робити більше: сама формувати попит на інформацію. Багато хто тільки з такої бази побачить і дізнається, що існує ось така інформація. Раніше люди нею не цікавилися через те, що не знали про її існування. І для цього потрібні бази даних. А ось інший приклад технологічності, яка є наскрізною ідеєю всього указу. Згідно з чинним законодавством, громадяни мають право запитувати будь-яку відкриту інформацію в будь-якому органі влади. Але указ вимагає передбачити в майбутньому законодавстві створення спеціальної системи допомоги громадянам в організації таких запитів. Того, щоб громадянин мав право на інформацію, мало. Більшість, на жаль, не зуміє скористатися цим правом, або скористається ним недостатньо ефективно. Для них і потрібна служба допомоги. — Як, на вашу думку, реагуватиме апарат влади на всі ці нововведення? — Ви схопили антибюрократичний характер указу. Бюрократія є “природним монополістом” стосовно публічної інформації, не хоче нею ділитися. Як будь-який монополіст, вона опирається процесу відкриття інформації. Такий конфлікт між суспільством і бюрократією існує у всіх країнах світу. Це природний та непереборний конфлікт. Але законодавство повинне ввести його в рамки певних правил, встановити процедуру, за якою його повинні вирішити. — На які ще важливі положення указу ви хотіли б звернути увагу? — В указі є положення, які можна реалізувати дуже швидко, не чекаючи прийняття нових законів. Це, по-перше, вимога про регулярний звіт уряду перед громадянами. Він повинен включати пояснення дій уряду та його позиції за значущими для людей рішеннями і подіями: підвищення цін на телефонний зв’язок, введення Словаччиною віз для українців, будівництво поблизу Софії Київської. По-друге, вимога про обов’язкову взаємодію органів влади з громадянами через Інтернет. Тут найважливішим мені здається обов’язок органів виконавчої влади оперативно розташовувати на своїх веб-сторінках усі проекти нормативних актів. Зауважте, що одне — невдоволення громадян уже виданим актом, коли, як кажуть, “поїзд пішов”, й інше — їхнє заперечення проти запланованого кроку. При цьому органи влади зобов’язані не просто розміщувати проекти в Інтернеті, але й негайно інформувати всіх зацікавлених через ЗМІ про те, що такий проект уже відкрито для обговорення. Я уважно стежитиму за тим, щоб цей указ працював і громадяни України відчули, що влада стає більш відкритою. №138 02.08.2002 “День”

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.