Фюрер закохався в діснеєвську продукцію літнього вечора 1937 року. Він сміявся від душі разом з Геббельсом в кінозалі рейхсканцелярії над витівками Міккі Мауса та Плуто. А на Різдво вірний Геббельс подарував вождю нації 12 мультфільмів із кумедним мишеням. “Гітлер був безмежно радий отримати ці скарби, які приносять йому море втіхи”, - так записав у своєму щоденникові Геббельс 29 грудня 1937 року.
Від батька перепадало “на горіхи”
Вінничанка Катерина Дарій (25), мати п’ятирічного Володимира, каже, що всі діснеєвські мультфільми дивиться разом із сином.
Батьки Уолта Діснея були глибоко релігійними. Для матері молодший син став промінцем у вікні, він навіть виховувався як первісток. Маленький Уолт обожнював старшого майже на дев'ять років брата Роя. Адже батько вважав, що ніщо так не виховує, як тілесне покарання, а після невдач на роботі зривав злість на дітях. Уолта зазвичай після таких зривів втішав брат Рой.
Коли Уолт був маленьким, мати часто читала йому казки. Дісней поринав у таємничий казковий світ і почувався надзвичайно щасливим. Засинаючи, він уявляв, як жаба перетворюється на принца, а падчерка стає принцесою. Вигадані герої багатьох казок залишили свій слід у психіці маленького Уолта.
Малюнками розраховувався з перукарем
Коли Діснею виповнилося п'ять років, батько купив ферму в Марселіні, штат Канзас, куди сім'я і переїхала з Чикаго. Саме тут, на цій фермі, спалахнула в Діснея любов до тварин. Уолт був занадто малий, щоб їздити на конях як його старші брати, тому він почав їздити верхи на кабанчику. Його улюбленця звали Поркер, саме його хлопчик і відобразив у своїх перших малюнках. На фермі не було ні альбома, ні зошита, і малий впертюх малював своїх улюблених тварин на туалетному папері. З Поркера змальований Глупиш в «Трьох поросятах». Пізніше Дісней говорив: «Попередньо я намалював Поркера по пам'яті. До того часу, коли малюнок був закінчений, я практично ридав від ностальгії». Уолт малював просто заради інтересу, але коли сімейний лікар купив малюнок восьмирічного художника, хлопчик був вражений до глибини душі. Відтоді малий Уолт розраховувався малюнками навіть у перукаря.
Перша студія була в гаражі
Свого захоплення малюванням Дісней не полишав. У шкільній газеті був карикатуристом, паралельно вступив до художньої школи, час від часу відсилав свої малюнки в американські журнали. Але їх зазвичай повертали, в зв’язку з “видатною неспроможністю до малювання”.
Десь у цей час Дісней познайомився з Абом Айверксом - майбутнім партнером та талановитим художником. Сповнені честолюбства, молоді люди вирішили створити компанію «Айверкс-Дісней Коммершіал Артисте». Вони старанно працювали, але отримати контракти не вдавалося. Тому їхнє партнерство скінчилося так само швидко, як і виникло. Дісней почав підробляти в рекламному агентстві «Канзас-Сіті Едвертайзенг», поки вони з Айверксом не знайшли грошей і клієнтів, щоб відкрити своє перше серйозне підприємство, яке назвали «Смішинки». Це була перша вдала ідея Діснея і його школа, де він навчався робити мультфільми. У них не було ні грошей, ні досвіду, доводилося імпровізувати на ходу, щоб не померти з голоду. Студія розміщувалася в гаражі і була оснащена найпримітивнішим обладнанням. Дісней купив кінокамеру з ручним заводом і почав методом проб і помилок вчитися робити мультфільми. Прагнучи удосконалити процес створення мальованих, схожих на живих персонажів, компаньйони працювали день і ніч.
У початківців підприємців ентузіазму було більше, ніж здорового глузду. Айверкс був більш талановитий як художник, у той час як Дісней був схильний і до бізнесу. Дісней переконав місцевих бізнесменів вкласти в «Смішинки» 15 000 доларів, а потім уклав договір з групою місцевих кінотеатрів на виробництво мультфільмів тривалістю в одну хвилину. Дісней надихнувся ідеєю зробити мультиплікаційну версію «Червоної шапочки», яку в дитинстві читала йому мати. На виробництво «Червоної шапочки» компаньйони витратили майже всі свої гроші і відіслали її в Нью-йоркську дистриб'юторську компанію на розгляд. Мультфільм відразу відкинули. Коли Дісней тільки відкрив свої «Смішинки», він жив на гроші старшого брата Роя. Але Рой захворів на туберкульоз і змушений був виїхати на Західне узбережжя в госпіталь ветеранів. Так Уолт залишився один без гроша в кишені і майже помирав з голоду.
В 24 отримав молоду дружину і власну студію
Невдачі та відсутність грошей не зламали Діснея. Він був молодий, талановитий, сповнений завзяття та цілеспрямований. Тому поїхав до Голлівуду, де планував розпочати роботу над “Алісою в країні чудес”.
Під час зйомок серій про Алісу Рой представив Уолту нову співробітницю Ліліан, яка працювала у відділі, де малюнки вже обводили чорнилом для чіткості. Рой ось-ось повинен був одружитися, а Ліліан була кращою подругою його нареченої. Уолт і Ліліан були на весіллі Роя свідками, а потім Дісней- молодший освідчився їй. Влітку 1925 вони одружилися. Пропозицію руки і серця Уолт зробив, підкоряючись пориву, як це було у випадку зі зйомками мультфільмів. Він позичив сорок доларів на костюм і попросив у Роя 120 доларів на весілля. У двадцять чотири роки в Уолта Діснея була молода дружина і власна студія.
Народження Міккі Мауса
У цей період з’являється найвідоміший з персонажів Діснея - мишеня Міккі Маус. Пізніше критики скажуть, що Міккі Маус був альтер его самого Уолта. Ідея про кумедне мишеня з’явилась у Діснея в потязі. Він дав йому ім'я Мортімер. Це було сміливе мишеня з великими вухами і носом, зовсім не схожим на характер його творця. Родом Мортімер був з Канзас-Сіті. Аб Айверкс, близький друг Діснея, зауважив: «Виглядає зовсім як ти: такий же ніс, обличчя, вуса, такі ж жести і гримаси. Все, що йому тепер потрібно - це твій голос». Дісней погодився, і наступні двадцять років в озвучених фільмах Міккі говорив його голосом. Порівняльний психологічний нарис показує, що Міккі втілював в собі кращі риси характеру Діснея: цілеспрямований, скромний, асексуальний, володіє собою і обожнюваний. Обидва були зухвалими, нахабними, пустотливими, добрими до людей похилого віку і ввічливими з усіма жінками.
У 1928 році газетні заголовки сурмили про переліт Чарльза Ліндберга через Атлантику на «Дусі Святого Людовіка». Дісней вирішив скористатися із загального божевілля і в першому ж мультфільмі посадив Міккі в літак, назвавши картину «Божевільний літак». Міккі Маус миттєво став зіркою. Подібний успіх очікував і наступні стрічки Діснея «Міккі - гаучо» і «Пароплав Віллі». Пізніше Дісней скаже: «Життя та пригоди Міккі Мауса завжди були пов'язані з моїм особистим життям і роботою... Він все ще говорить за мене, а я - за нього». Цікаво, чому Дісней з особливою любов’ю створив саме Міккі Мауса, адже все життя він панічно боявся мишей.
«Верайеті» і «Нью-Йорк Таймс» надрукували захоплені відгуки, в яких назвали стрічку «геніальною» і «надзвичайно смішною». У двадцять сім років Дісней стрімко стає зіркою.
Незважаючи на те, що нарешті його спіткав успіх, перші тридцять років свого існування студія братів Дісней регулярно не могла сплатити рахунки. Фірма не раз опинялася на межі закриття, але небажання Діснея прийняти поразку допомагало уникнути фінансової катастрофи.
Вісім нервових зривів і депресії
Протягом життя Дісней не раз зустрічався з підступністю навіть тих, кого вважав своїм другом. Він ніколи не міг зрозуміти, як люди, яким він довіряв і по відношенню до яких виконував свої зобов’язання, могли вдаватися до такої жорстокості та зради заради грошей. Це змінило характер Діснея і його ставлення до людей - він перестав їм вірити. Уолт пережив вісім нервових зривів.
Сам він ніколи не керувався користю і не міг спілкуватися з людьми, які думали інакше. Одного разу Дісней сказав репортерам: «Робити гроші - це завжди наводило на мене тугу». Після зради кращого друга Аба Айверкса Уолт впав у жорстоку депресію.
Все своє життя Дісней переходив від стану творчої ейфорії до стану страхітливої ??депресії і назад. На тридцяті роки припадає пік його творчої активності, але більшу частину часу Дісней страждав на маніакальну депресію. Він часто працював ночами і принаймні половину всього періоду зйомок ночував прямо в студії. Дісней якось сказав: “Кожна картина, яку ми знімали, коштувала нам більше, ніж могла принести. Спочатку нас охопила паніка. А потім я звалився. Я не міг заснути. Я дійшов до такого стану, що не міг навіть розмовляти по телефону без того, щоб не плакати. Всі мої почуття були на межі». Діснею було двадцять дев'ять, та, за його словами, він відчував себе на всі п'ятдесят дев'ять.
“Білосніжка” і початок Золотого Віку Діснея
У 1934 році Уолт Дісней вирішив зняти повнометражну картину «Білосніжка і сім гномів» за участю лише мальованих персонажів. Кінодіячі були шоковані. Як може казка тривалістю в сім звичайних серій утримати глядача?
Дісней ніколи не полишав своєї мрії зняти історію про казкову принцесу, чия невинність здобула верх над зіпсованістю відьми. Практично всі хором назвали цю ідею “навіженством Діснея”, а банкіри відмовилися фінансувати проект. Зйомки були в самому розпалі, коли гроші у студії скінчилися. Нарешті Дісней переконав Банк Америки видати йому кредит у п'ять мільйонів для завершення зйомок. Картина майже зруйнувала шлюб Діснея, так як, працюючи над нею, Уолт часто ночував у студії. Один репортер писав: «Громадські обов'язки, спорт, сім'я, все інше відступало на задній план перед роботою».
Основна тема «Білосніжки» - боротьба добра зі злом. Ця тема обов'язково присутня в усіх творах студії Діснея. Дісней обожнював щасливий кінець, де добро завжди перемагає зло. Вихід «Білосніжки» на екрани ознаменував собою початок Золотого Століття Діснея. З 1936 по 1941 роки Дісней зняв кілька найбільших мультиплікаційних фільмів в історії. Надмірна дорожнеча «Білосніжки» також накликала на студію небезпеку краху. Але з ідеями Діснея нічого не можна було вдіяти. «Чому б нам не зупинитися на Міккі Маусі?» - запитував Рой. Визнані авторитети тодішнього Голлівуду презирливо пирхали при одній думці про півторагодинну мальовану стрічку. Вони пророкували Діснею провал, цинічно зауважуючи: «Хто ж віддасть свої грошики, щоб подивитися на малюнок казкової принцеси?»
Через півтора роки після виходу на екран “Білосніжку” встигли подивитися двадцять мільйонів людей. Журнал «Тайм» оголосив його шедевром, а «Верайеті» назвав «найкасовішим фільмом всіх часів». При ціні на квитки у двадцять п'ять центів прокат в кінотеатрах приніс вісім мільйонів доларів. До 1990 року «Білосніжка» принесла безпрецедентний дохід у 100 мільйонів. Її дублювали на восьми мовах, і люди виходили з кінотеатрів насвистуючи приспів з пісеньки гномів: «Егей, ей, працюй веселіше!» Дісней успішно перетворив сімох гномів на кінозірок.
Творчий геній Діснея майже досяг свого розквіту. Геніальний мультиплікатор удостоївся почесних ступенів у мистецтві від Гарвардського і Єльського університетів. Натхненний успіхом і отриманими від прокату «Білосніжки» грошима, Дісней швидко запустив у виробництво цілу серію повнометражних мультфільмів: «Піноккіо», «Фантазія», «Дамбо», «Бембі». У цей період Уолт безперервно працював, одержимий прагненням втілити на екрані свої дитячі фантазії. Він доводив себе до виснаження і часто зривався, але вірна дружина щоразу повертала його до життя. Час від часу вони втікали до Європи і влаштовували собі канікули, після яких Дісней повертався відпочилим і спокійним.
Хоча персонажі Діснея і були зовнішнім проявом його особистості, в них не відбивалися його схильності до манії і депресій. Він також був завзятим курцем і більшу частину свого життя випивав. Формула успіху Діснея ще ніде не була викладена так вдало, як в його словах: «Наш хід думок, наші судження і досвід - ось що відрізняє нас від інших. До всього, чим ми займаємося, ми розвинули свій психологічний підхід. Здається, ми знаємо, як і коли грати на струнах душі».
«Walt Disney Company» - другий за величиною медіа-холдинг після «Time Warner». Оборот компанії в 1999 році склав 23 мільярди доларів. На імперію сьогодні трудяться 120 тисяч осіб.
Уолт Дісней створив (або безпосередньо, або як головний режисер) і записав в актив компанії 497 короткометражних фільмів, 21 повнометражний мультфільм, 56 ігрових фільмів, 7 документальних «пригодницьких» фільмів, 330 годин «Міккі Маус Клаб», 78 півгодинних шоу «Зорро» і 330 годин інших телешоу.
{photo_gallery id=1354|}
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 19 від 7 травня 2025
Читати номер