Студенти ДонНУ у Вінниці хочуть повернути собі “культурне” життя

- Студенти-економісти готуються до Дня факультету. І паралельно намагаємося бодай трохи прикрасити актову залу, - каже проректор з виховної роботи ДонНУ Микола Удод

Для того, щоб провести заняття із фізичної культури, студенти та викладачі ДонНУ змушені проситися до вінницьких шкіл чи університетів. Власного спортивного реманенту, як і спортивної зали, у них немає. Немає і музичних інструментів, щоб відновити роботу хору, вокально-інструментального ансамблю та бандуристів. Лабораторії для фізиків, хіміків та біологів поки що залишаються мрією. В більшості порожніх аудиторій немає навіть дощок. У Міносвіти додаткового фінансування на всі ці речі поки що не обіцяють. Між тим, за рейтингом британської компанії Quacquarelli Symonds, ДонНУ став одним із шести кращих вузів України в минулому році.

Швидко переїхали, швидко звикли

У вересні минулого року, коли бойовики ДНР оголосили, що університет переходить під контроль їхнього Міністерства освіти і відтепер навчатиметься за російськими стандартами, близько 70% викладацького складу та 65% студентів переїхали до Вінниці. Щоб зберегти університет, продовжити працювати та отримати дипломи українського зразка, студенти та викладачі змушені були залишити на окупованій території рідних, близьких та все, що пов’язувало їх із колишнім життям.

Сьогодні студенти Донецького університету розповідають, що звикли до життя у Вінниці. Більше того, не шкодують, що переїхали саме до нашого міста.

- Був вибір між Запоріжжям та Вінницею, - каже студент 5-го курсу економічного факультету Анатолій Дудинський. - У Запоріжжі мені не подобалась атмосфера. Там суцільні крайнощі: ті, що схвалюють події на Сході, і ті, що категорично все це засуджують. У Вінниці люди добріші та адекватніші.

Після того, як отримає диплом, Анатолій хоче залишитися у Вінниці. За домівкою, звісно, сумує, але…

- Сумую тільки за батьками і старшим братом, які залишилися в Донецьку. Переживаю за них. А так… Нам по 20 років, ми вже дорослі і потрібно звикати до нових міст, людей, стін і вулиць. Не сумувати ж за диваном, який залишився вдома чи супермаркетом, до якого звик ходити.

Намагаються тримати рівень

Більшість студентів ДонНУ, які переїхали до Вінниці, не були вдома майже рік. Студент 3-го курсу філологічного факультету Олексій Чмирь, приміром, розповідає, що разом із товаришкою Марією Дробот, ще на початку осені минулого року одними з перших приїхали до Вінниці.

- Пам’ятаю, в день відкриття ми з дівчатами ще мили підлогу на всіх поверхах “Кристалу”, з першого по сьомий. Виносили сміття, намагалися все “примарафетити”. Ніхто не нарікав, бо працювали на благо університету, а він нам як рідна домівка.

Товаришка Олексія Марія каже, що тут, у Вінниці, студенти та викладачі стали навіть згуртованішими.

- Коли вже ми всі приїхали до Вінниці і зібралися разом в одному приміщенн … не уявляєте, скільки було радості! Сьогодні університет має дуже багато проблем. І одна з головних - відсутність матеріально-технічної бази. Я вже не кажу про студентів, більшість з яких, окрім стипендії, не мають ніякої фінансової підтримки і досі або мешкають в готелі “Південний Буг” за 40 гривень на добу, або шукають житло.

За словами Марії, хоча й університет відчуває гостру потребу в усьому - починаючи від дощок у напівпорожніх, нашвидкоруч обладнаних аудиторіях, і закінчуючи науковими лабораторіями, студенти та викладачі викручуються, як можуть. Більше того, намагаються не падати духом і не відмовлятися від від високого рівня Національного університету.

- Подивіться, яку ми газету випускаємо, - каже студентка 5-го курсу філологічного факультету та редактор університетської газети Анастасія Рибальченко. - Дві кольорові сторінки із дванадцяти, глянець - намагаємося тримати рівень.

Є бажання, немає можливості

Студенти та викладачі ДонНУ не нарікають на відсутність умов для повноцінного навчання та виховання. Але були б безмежно вдячні за будь-яку допомогу в облаштуванні спортивної, танцювальної та актової зали, забезпечення своїх хористів костюмами та музичними інструментами.

- Ми були одними з кращих в країні за рівнем розвитку наукового та культурного потенціалу, - розповідає проректор з науково-педагогічної, соціальної та виховної роботи ДонНУ Микола Удод. - Матеріально-технічна база Донецького Національного університету формувалася десятиліттями, і за якийсь тиждень ми все це втратили. І сьогодні маємо парадокс: є людські ресурси, бажання та ентузіазм працювати і виховувати молодь, а немає з чим…

Немає лабораторій та спортзали

Пан Удод каже, що університет славився своїм хором, вокально-інструментальним ансамблем та бандуристами. Вони були повністю забезпечені костюмами та інструментами, але ще до переїзду з’ясувалося, що все це зникло.

- Хтозна, де тепер шукати сліди. Тоді, самі розумієте, люди зі зброєю ввійшли до університету і поставили умови, - каже пан Микола. - Наші співробітниці ледве встигли прапор університету тишком винести.

За словами проректора, на першому поверсі приміщення заводу “Кристал”, де сьогодні розташований головний корпус ДонНУ, є чотири порожні приміщення. Вони так і “просяться”, щоб їх облаштувати під спортивну чи танцювальну залу.

- Це чотири великих приміщення, закритих на ключ. А вони не повинні пустувати - двері до них мають бути постійно відчиненими, щоб там могли займатися студенти. Університет повинен не тільки давати теоретичні знання, а, в першу чергу, виховувати молодь.

Дуже бракує і лабораторій для фізиків, хіміків та біологів. А цим профільним спеціалістам досить складно навчатися, не маючи спеціально облаштованого приміщення для практичних занять та дослідів.

Пан Удод каже, що розраховувати на державне фінансування не доводиться. ДонНУ виділили близько 350 тисяч гривень для облаштування мережі інтернет в університеті. Грошові витрати на матеріально-технічну базу навіть не передбачені бюджетом. Тому сьогодні студенти та викладачі ДонНУ у Вінниці оббивають пороги благодійних фондів та громадських організацій в надії на те, що знайдуться готові допомогти в облаштуванні одного з кращих університетів в Україні.

Куди телефонувати, якщо ви маєте можливість і бажання допомогти Донецькому університету у Вінниці

Коли журналіст RIA попросила у проректора Миколи Удода контактні стаціонарні телефони на випадок, якщо знайдуться бажаючі допомогти у облаштуванні матеріально-технічної бази ДонНУ у Вінниці, у відповідь почула незвичне:

- Та немає у нас стаціонарних телефонів, тільки у приймальні ректора. Записуйте мій мобільний …

Микола Васильович Удод, проректор з науково-педагогічної, соціальної та виховної роботи ДонНУ: (098) 790 83 98, e-mail: [email protected]

приймальня ректора: (0432) 50-89-30, e-mail: [email protected]

Сергій Бондаренко, керівник прес-центру ДонНУ: (066) 482 82 48

Читайте в наступному номері: Як живеться студентам Донецького Національного університету в Вінниці?

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.