Славетна польська родина на Вінниччині. Що відомо про Ґрохольських?

Генрик Грохольський розповідає історію своєї родини

Історія вінницьких П’ятничан, як і загалом Поділля, пов’язана з родиною Ґрохольських. На наші терени вони почали переїжджати ще у XVI столітті й прожили тут до 1919 року. 

За кілька століть представники відомого польського роду встигли не просто стати тут за своїх, але й відіграти важливу роль у нашій історії та культурі.

Днями у Центрі історії Вінниці нащадок Ґрохольських, Генрик Ґрохольський, презентував унікальну фотоколекцію, яка чудово розповідає історію роду, а також поділився деякими цікавими фактами.

— Спочатку родина називалася Сирокомля, так як і назва герба. А от прізвище Ґрохольські походить від містечка Грохоліце, де вони жили, — пояснює він. —  І спочатку це була просто родина Сирокомля із Грохоліце, а після того — Ґрохольські герба Сирокомля.

Історія польського роду на Поділлі, можна сказати, починається із Міхала Грохольського. Він був брацлавським чесником і його двічі обирали послом на сейми від Брацлавського воєводства. Крім того, він прославився як чудовий правник і земський суддя. Подільська шляхта навіть називала його «Defensor Patriae», тобто «Захисник Вітчизни».

Проте, він не мав жодних земельних маєтків і отримав їх лише після одруження.

— Щоб отримати великий маєток, він зробив найліпше — одружився, — сміється Генрик Ґрохольський. — Він одружився із Анною Радзимінською, яка тут проживала.

«За передшлюбною угодою, укладеною 10.11.1725 у П’ятничанах, Анна мала отримати в посагу 10 тисяч злотих, забезпечених на П’ятничанах і Сабарові. Виконуючи угоду, її батько віддав молодим на два роки Сабарів у заставну оренду на вищеназвану суму, — читаємо на ресурсі. — З п’ятьох дітей Радзімінських три сини й донька померли без нащадків, тому Анна пізніше успадкувала від батька всі перелічені маєтки на Брацлавщині».

Міхалу Ґрохольському вдалось примножити сімейні статки й згодом у власність родини перейшли П’ятничани, Стрижавка, Вороновиця.

— Там почали будувати всі ці палаци, яких раніше не було, — зазначив Генрик Ґрохольський. — А палац у П’ятничанах він перебудував, бо до цього він був невеликим. 

Як ми писали раніше, гостями Грохольських у п`ятничанському маєтку було чимало відомих людей свого часу. В 1781 році Мартин Ґрохольський приймав тут короля Станіслава-Августа. Кілька років по тому в П'ятничанах гостювала королева Сицилії, а вже в наступному столітті палац відвідав російський імператор Микола І. 

Щобільше, Міхал ще й був фундатором костелу домініканців на Соборній.

«Щедро жертвував на храми: разом з дружиною фундував для Вінницького конвенту домініканців мурований костьол Успіння Пресвятої Богородиці та кляштор і записав на їхнє утримання 30 тисяч злотих, — йдеться далі. — Крім того, костьол єзуїтів у Вінниці прикрасив кількома вівтарями й амвоном».

— У костелі була усипальниця, де всі Ґрохольські були поховані, — додав Генрик і уточнив, що не знає, чи залишились кістки його пращурів і до тепер у Вінниці. 

Відомими були також діти Міхала. Його син Марцін, до прикладу, був останнім брацлавським воєводою перед поділом Польщі,  а Франциск серед іншого запам’ятався будівництвом родинного маєтку у Вороновиці. 

Цей палац є гарним прикладом раннього класицизму. Спочатку садибний комплекс зводили як оборонний замок-палац, але трохи згодом дещо перебудували. Відомо, що в маєтку були численні зали, серед яких арабська, турецька, помпейська і гербова, а також вражаюча бібліотека, колекція зброї та лицарські обладунки. 

Зазначимо, що зараз колишня родинна садиба Ґрохольських перетворилась на музей історії авіації та космонавтики. 

У своїх спогадах про родину Генрик Ґрохольський трохи детальніше зупиняється на розповіді про прабабусю Софію і прадідуся Тадеуша. На їхньому весіллі, що відбувалось у Варшаві, були гості з П’ятничан і Стрижавки — це доводить, що польські магнати справді близько спілкувалися із місцевими жителями.

Відомо, що Тадеуш Ґрохольський був живописцем і громадським діячем.  Свого часу він врятував від продажу в чужі руки родинний маєток в Стрижавці, який тоді був у жахливому стані. Та завдяки старанням чоловіка, попередню велич вдалось повернути.  

Додамо ще, що Софія Ґрохольська є авторкою книги «Болючі спогади: 1917-1919». Їх вона записала відразу по переїзду до Польщі й розповіла чимало про останні роки життя роду Ґрохольських на Вінниччині, а також про Українську революцію.

А одному з їхніх синів вдалось під час революції перевезти зі Стрижавки до Вінниці деякі цінні речі. Серед них і родинні портрети, які передали краєзнавчому музею.

Останнім же нащадком роду, який і народився, і жив на Поділлі, став Анджей Ґрохольський.

Радимо прочитати детальніше про нащадків Ґрохольських у матеріалі:

• Нащадки Потоцьких, Грохольських, Коцюбинського і Пирогова. Де вони тепер, чи цікавляться спадщиною?

А також пропонуємо подивитись повне відео з презентації фотоколекції, щоб побачити архівні світлини членів родини, а також дізнатись, який вигляд раніше мали палаци Ґрохольських. 

Приємного перегляду!

У матеріалі використані скріншоти відео з facebook-сторінки Центру історії Вінниці

Читайте також:

Від П'ятничан до Тульчина: вінничанка дослідила палацово-паркові комплекси і створила туристичні маршрути

Розкішні палаци і замки неподалік Вінниці. Маршрут дня для подорожей автомобілем

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у  Google