Вікторія Гранецька радить це почитати, послухати та переглянути

Прочитати:
Нещодавно перегорнула останню сторінку книги американського письменника Пола Вільяма Янга під назвою «Хижа». Роман надзвичайно вразив і змінив моє уявлення про стан речей. У центрі оповіді – драматична історія викрадення й убивства маленької дівчинки під час родинного відпочинку у горах. Минають роки, однак батько дитини не може прийти до тями. Одного разу він отримує дивного листа із запрошенням провести уїк-енд у тій самій гірській хижі, де вбили його доньку. Там він зустрічає того, хто змінює його і допомагає подолати цей кошмар – самого Господа Бога. Минають два дні, заради яких, власне, й варто прочитати цей роман. Звісно, таку книгу не можна радити всім без винятку. Але вона неодмінно стане підтримкою й шляхом до душевного зцілення.

Послухати:
Свого часу я винесла в епіграф своєї книжки «Мантра-омана» рефрен із пісні гурту «С.К.А.Й.» під назвою «Знак оклику». Я зробила це тому, що хотіла, аби в моєму романі звучала музика. Крім ліричного року від «С.К.А.Й.» уважний читач там «почує» войовниче-химерну Zombie ірландського гурту The Cranberries, містичні мотиви Анджело Бадаламенті, котрий відомий створенням саундтреків до проекту Девіда Лінча «Твін Пікс», а також фуги Баха, симфонії Моцарта, етюди Рахманінова. Це мої найінтимніші музичні уподобання, хоча як меломан я відкрита для різних течій та напрямків. З останніх надбань – посмертний альбом-компіляція не виданих треків Емі Уайнхаус «Lioness: Hidden Treasures», скомпонований на основі записів, знайдених в архівах. Без сумніву, цей диск – найкращий подарунок для шанувальників неперевершеного вокалу співачки.

Подивитись:
Фільми зазвичай обираю, орієнтуючись на ім’я режисера та акторський склад. З того, що переглянула минулого місяця, найбільше запам’яталася драма Девіда МакКензі «Останнє кохання на Землі». Головну роль виконала моя улюблена акторка Єва Ґрін, яка свого часу відзначилась у «Мрійниках» Бернардо Бертолуччі. Фільм оповідає про нашестя дивної епідемії, коли люди з невідомих причин раптом починають втрачати відчуття – спочатку зникає здатність розрізняти запахи, згодом щезає смак, слух та чутливість інших аналізаторів. І на тлі загальної паніки й очікування кінця світу розвиваються стосунки лікаря-епідеміолога Сьюзен та шеф-кухаря Майкла. Вони наче створені одне для одного, але чого варте їхнє кохання, якщо будуть втрачені всі відчуття? Фільм тримається на емоціях, що якісно відрізняє його від голлівудських блокбастерів-катастроф, котрі побудовані на карколомному сюжеті та масштабних спецефектах. А це, на мою думку, дозволяє поставити «Останнє кохання на Землі» в один ряд з такими картинами як «Сліпота» Фернандо Мейреллеша та «Меланхолія» Ларса фон Трієра.