«Нотр-Дам де Парі» у Вінниці викликав фурор! Попереду – «Лисенко. Рок. Перезавантаження»

Після концерту «Кращі пісні Нотр-Дам де Парі» вінничани у захваті аплодували, знову і знову викликаючи «на біс» солістів і оркестр, які дві години вражали їх своїм неймовірним талантом, безсмертною музикою і по-справжньому грандіозним шоу.

Розкішне світло, живий звук, легендарні хіти з мюзиклу-рекордсмена мовою оригіналу, бездоганно відіграні ролі кожним із солістів і неповторне звучання Державного Академічного естрадно-симфонічного оркестру України – у цьому диво-концерті довершеним було все!

Атмосфера за кулісами

Поки ощасливлені глядачі приходили до тями від пережитих найсильніших емоцій, за кулісами панувала найвеселіша атмосфера.

Жарти і розуміння з півслова – за час існування української версії «Нотр-Дам де Парі» всі учасники міцно здружилися.

- Я вже 20 днів підряд їх бачу! Вони мені вже всі набридли! Але я їх, якщо чесно, всіх люблю! – жартує учасник «Х-Фактору-2» і команди «VIP-Тернопіль» у «Лізі сміху» Аркадій Войтюк, якого вінничани побачили у ролі красеня Феба. - Команда у нас шикарна! Якби не було такої шикарної команди, не було б такого крутого результату!

- Масштаби цього проекту нас, не те що не налякали, а одразу закохали у себе! – додає переможець «Голосу країни-5» Антон Копитін, що вразив вінничан не тільки своїм надпотужним голосом, а й приголомшливим відтворенням непростого образу священика Клода Фроло. – «Нотр-Дам де Парі» - проект, яким ми живемо і вже чекаємо нового сезону. Цей тур добігає кінця, але вже зараз люди все пишуть у соцмережах: «Коли вже наступний? Бо дуже хочемо знову побачитися!» Тому живемо сподіваннями на новий проект і нове продовження.

На опанування текстів французькою мовою у співаків було всього півроку. Усі тонкощі мови, яку раніше ніхто з них не вивчав, вони опановували не лише з викладачами, а й носіями мови - французькими співаками. Тепер зізнаються: ролі кожному з них стали майже рідними.

Арсена Мірзояна всі друзі у жарт називають «заслуженим Квазімодо України». У ролі батька Есмеральди Клопена колишній учитель фізкультури, переможець «Х-Фактору-2» Віктор Романченко демонструє свою бездоганну фізичну форму, виконуючи кілька акробатичних трюків. А одеський співак, учасник шоу «Народна зірка-4» Михайло Димов, граючи філософа-оповідача Гренгуара, і у житті є невиправним мрійником-романтиком.

- Коли ми тільки починали репетиції над проектом, я була зовсім не схожа на Есмеральду. Це була моя протилежність! Але зараз я розумію, що вже трошки щось взяла від неї, - говорить виконавиця головної жіночої ролі, учасниця «Голосу країни-4» Ольга Жмуріна.

- Енергетика величної музики «Нотр-Дам де Парі» дуже допомагає! Коли виходиш на сцену, забуваєш, у чому ти одягнений, зручна сукня чи ні, - каже композитор і акторка Київського театру Франка Вікторія Васалатій, яку вінничани побачили у ролі Флер де Ліс. – На сьогоднішньому концерті я отримала найвищу насолоду, тому що співала для своїх земляків! Я сама з Вінниччини. І для мене це було одночасно і хвилююче, і з неабиякою насолодою!

Далі – рок-Моцарт і «Лисенко. Перезавантаження»

Поки солісти розходяться по гримерках, бо вже час пакувати валізи у інше місто, RIA продовжує розмову з диригентом Миколою Лисенком-молодшим. Гра його прекрасного оркестру викликала окремий фурор, а сам правнук славетного українського композитора Миколи Лисенка своєю неймовірною харизмою скорив на концерті усіх глядачів.

– Миколо Віталійовичу, «Нотр-Дам де Парі» ваш оркестр грав у Франції. Розкажіть, як вас там приймали?

- Приймали за своїх! Ми їхали через кілька країн і скрізь люди були переконані, що ми - французи. У самій Франції нас теж повністю ідентифікували, як своїх. Більше того – десь на третій день гастролей почалося братання між французькою ритм-секцією і нашим українським оркестром (посміхається). Цікаво, що ця тенденція зберігається не лише на проекті «Нотр-Дам». Не так давно ми грали «Рок Симфонію» у Львівській опері і для мене було дуже шоковою ситуацією, коли в кінці зал піднявся, був перший, другий, потім третій “біс”. А коли ми вже відіграли все, що тільки було, з залу пролунав голос у розпачі: «Хто ви?! Звідки ви?!» Оскільки ми не стали одразу кричати у відповідь, хто ми і звідки, голос констатував: «Ех, напевно, іноземці… Може, французи?» (сміється).

– Які країни вже бачили український варіант – концерт «Кращі пісні «Нотр-Дам де Парі»?

- Поки що повноцінно з нашим українським складом солістів бачила тільки Польща. Але зараз, коли французькі продюсери приїжджали послухати наш новий грандіозний проект – рок-оперу «Моцарт», послухали також і «Нотр-Дам де Парі». Цього року вони сказали своє остаточне: «Так!» У їхніх планах везти наш український «Нотр-Дам» у Францію і далі у країни Західної Європи.

– У рок-опері «Моцарт» співають ті ж солісти?

- Поки не буду розкривати всі імена. Хочеться, щоб на старті проекту, який буде от-от, це стало несподіванкою для української аудиторії. Але це знов-таки переможці наших талант-шоу - дуже обдаровані і талановиті хлопці та дівчата! Команда французьких продюсерів спочатку ставилася до всього цього дуже скептично, але тепер, коли вони послухали наживо, сказали: «Все! Ми з ними працюємо!». Над рок-оперою «Моцарт» працює та сама команда продюсерів і авторів, які робили «Нотр-Дам де Парі». Це дуже цікавий проект! Історія життя Моцарта, яку розповіла, будемо так казати, сучасна молодіжна рок-тусовка. А що було б, якби Моцарт був рокером?..

– А Моцарт і рок співставні?

- Так! Бо Моцарт був бунтівником! Також я записав би у стовідсоткові рокери, наприклад, Бетховена. Його 9-та і 5-та симфонії рвуть на шмаття всю фальш свого часу! Бетховен – сто відсотків рокер своєї епохи! Моцарт був надзвичайно близький до цього, але він мав певні рамки від родини, батька, оточення й того світу, у який його помістили і у якому розцвітав його талант. Думаю, якби він прожив трошки довше життя, його протест був би набагато сильнішим. Він був би таким потужним, якими є деякі номери у його «Реквіємі», і був би настільки проникливим, як його соль-мінорна 40-ва симфонія і остання 41-ша. Таким потужним він був би й далі! Але… Менше з тим, Моцарт був бунтарем, який змінив таку усталену традицію, як, наприклад, спів виключно італійською мовою італійських спектаклів. Фактично з Моцарта ми можемо відраховувати час німецької опери. Він сказав імператорові: «Ні! Італійська - це не єдина опера! Німці співатимуть і слухатимуть опери німецькою мовою», - чим вразив тогочасний Відень, імператора і всіх інших. Він наполіг на своєму і довів своїми блискучими шедеврами, що це дійсно можливо. Він мав оцей «рокерський дух». Адже що таке рок? Це, в першу чергу, протестний рух, протест проти фальшивої моралі. Завше є дві моралі: є мораль, яка йде від серця і закарбована, наприклад, у Євангеліє, а є мораль фальшива, яку люди надягають на себе, щоб здаватися хорошими й позитивними. Це як філософія: бути чи здаватися? У людини завше є вибір: дійсно бути чи лише здаватися такою уявною людиною, за яку будуть голосувати на виборах, або яка буде будувати свій бізнес, маніпулюючи іншими. Так от Моцарт вибирав шлях: «Бути!» Це той шлях, який вибирають рокери! На превеликий жаль, дуже багато хто з них згорає, бо треба мати дуже сильний дух, щоб встояти… От цього року світ відзначає ювілей соліста Nirvana. Курт Кобейн був справжнім, але, на жаль, встояти не зміг.

– Ви так добре знаєтеся на історії року!

- Повторюся - справа в тому, що один з наших проектів, який збирає повні зали завжди з переаншлагами – це «Рок Симфонія». От ми щойно зі Львова повернулися, мали два концерти за один день - і знову аншлаги, і знову чисельні «біси». У мене душа болить, що до Вінниці цей проект поки так і не доїхав… Сподіваюсь, скоро це буде виправлено.

– Чи можливо зробити подібний дуже незвичний проект про вашого прадіда - Миколу Лисенка?

- Це моя мрія!

– Лисенко, по-вашому, теж був рокером?

- Безумовно! Тільки Лисенко - на 100 відсотків із яскраво вираженим національним рухом. Він усе своє життя протестував проти неправди. А головною неправдою його життя стала заборона всього українського. Усією своєю творчістю він доводив, що українці існують, що вони мають свою культуру і свою потужну історію. Знаєте, я дуже часто виступаю з його кантатами, особливо у Західну Україну часто запрошують. І коли я диригую його кантату «Б’ють пороги», розумію, що це рок! Рок в одежі симфонічної музики! Я відчуваю, що туди можна додавати ритм-секцію, гітари, ударну установку – в таку музику вони просяться. Але найголовніше, у чому я бачу перспективу – сприйняття його творчості молоддю. Я якось підслухав біля відкритих дверей гримерки, де переодягалися молоді хористи, як один другому казав: «Слухай, яка драйвова музика! Чому ми так рідко її співаємо? Мене рве від цього драйву!» А нещодавно у художнього керівника хорової капели «Дударик» Дмитра Кацала народився проект «Від Шевченка до Костенко» - і там Лисенко вже звучить із застосуванням ритм-секції. Тобто перша ластівка вже полетіла! Я сподіваюся, що цього року, святкуючи 175 років від дня народження Миколи Віталійовича, ми порадуємо публіку чимось у такому плані. У мене мрія: «Лисенко. Рок. Перезавантаження»! Дуже-дуже хочу це зробити. Але це все залежить не лише від мого бажання, але й від об’єктивних можливостей.

– Ви – людина церкви (Микола Лисенко-молодший є регентом київського Свято-Троїцького Іонинського монастиря та протодияконом Української Православної Церкви, - авт.) і тут рок. Як таке поєднання сприймається?

- Знаєте, для мене це дуже болюче запитання… Я себе трошечки виправдовую тим, що я - не монах.

– Ви дуже влучно сказали про «Бути і здаватися»!

- Так, я не бачу протиріччя. Знаєте, дуже багато рок-музикантів є щиро віруючими людьми. Зараз не модно згадувати російських музикантів, але серед них є багато таких, які не прийняли ані анексію Криму, ані агресію на Донбасі. Вони не тільки не приймають, а й протестують проти всього цього. Я  нагадаю буквально кілька прізвищ: Макаревич, група «ДДТ». Власне, Юрій Шевчук - для мене показник, як людина може бути щиро віруючою - не лицемірно, на показ, а - дійсно щиро! - і поєднувати це з роком. Співати і більше того – витягувати цим роком людей від наркотиків і відчаю. Розумієте, я знаю, що людину, яка прийшла на край прірви, така музика як «Нотр-Дам», як «Рок Симфонія», може від неї відтягнути. Бо ця музика дарує позитив й енергетику, знову і знову розповідає історію про щиру, вічну любов, заради якої варто жити. Вона тут не солодка, гламурна й попсова. Тут історія про любов, захищаючи яку, гинуть люди. Для мене завше квінтесенцією «Нотр-Дам де Парі» є останній кадр роману «Собор Паризької Богоматері», коли знаходять два скелети. Один – жіночий, з розщепленим хребтом, а другий – абсолютно цілий. Зрозуміло, що першу людину стратили, а друга - лягла поруч і померла, бо не уявляла собі світ без іншої, яку кохала… А ще одна людина загинула, маючи всі можливості цього уникнути! Клопен точно міг втекти! Що таке для бандита втекти в Парижі?! Але він обрав інше. Він обрав померти, намагаючись врятувати свою названу дочку.

Дякуємо за організацію інтерв’ю компанії «ВІННИЦЯКОНЦЕРТ».

Фоторепортаж з концерту - Юрія Білошкурського.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.