Made in Vinnitsa: пральні порошки, концентрати і... протизаплідні засоби

Після розпаду Союзу, в уяві багатьох городян Вінниця перетворилась в такий-собі суцільний супермаркет і місто розвалених промислових гігантів.
Частка правди в цьому звісно є. Від більшості колишніх флагманів командної економіки, на яких працювали тисячі людей, залишилися лише назва та стіни, деякі просто поділилися на менші, другі руйнуються і заростають бур'янами, в третіх - торгують. До речі, всього у Вінниці торгівлею займаються близько двох тисяч підприємств, не рахуючи дрібний бізнес. Але. Поряд з ними у Вінниці працюють 79 підприємств промислових. У когось справи ідуть краще, хтось тільки сподівається на краще. Але усі разом дають роботу 21 тисячі городян. Словом, знайомтеся: Вінниця - виробнича.

Пострадянський синдром
Більшість наших колишніх промислових гігантів, створених при Союзі, працювали переважно на оборонну промисловість СРСР. В результаті - разом з розпадом "нерушимого" почали валитися і заводи. Деякі просто не вписалися в нові умови, інші втратили ринки збуту, ще з кимсь зіграла злий жарт колективна приватизація. Так чи інакше цілий ряд підприємств, особливо в галузі машинобудування, які зводилися протягом 1960-1980 років фактично припинили своє існування.
Хімпром, Термінал, Ламповий, Електротехнічний, пізніше Пивзавод, Меблева фабрика, Консервний завод та інші. Список можна продовжувати.
- Подібні підприємства створювалися в свій час, щоб увібрати - працевлаштувати значну частину сільського населення. Наприклад, на початку 1960-років у Вінниці нараховувалося 140 тисяч населення, - каже заступник міського голови з економічних питань Валерій Коровій. - А вже через десять років чисельність населення складала 240 тисяч. Ще через десять - 340 тисяч. Таким чином, до початку 90-х років населення міста уже наблизилося до 400 тисяч. А потім Союз перестав існувати.
По мірі того як відкривалась економіка, стало зрозуміло, що основна частина підприємств, створених при Союзі, наприклад, Ламповий завод, з точки зору продукції, яку він виробляв - він уже був нікому не потрібний. Тому що існує абсолютно інший технологічний уклад. Час пішов набагато вперед. Схожа історія з “Терміналом” і Підшипниковим.
Зупинився Хімпром. Ринок, з одного боку уже не потребував основної його продукції - фосфорних мінеральних добрив. З іншого, Росія швидко закрила поставки в Україну сировини для їх виробництва – фосфорити.
Вдалося втриматися на плаву Радіотехнічному заводу. Підприємство фактично відмовилося від тієї номенклатури, яка була і перейшло на інший сегмент ринку (виробництво обігрівачів) і за рахунок цього утрималось. Але не всі так пішли цим шляхом. Масла у вогонь додала... приватизація.
- Так звана народна приватизація, коли начебто кожен ставав власником якогось підприємства, показала свою нежиттєздатність на практиці, - каже Валерій Коровій. - Наприклад, в Польщі та Чехії такі підприємства приватизували під конкретні інвестиційні зобов’язання. У нас замість цього була народна приватизація - людям роздали приватизаційні сертифікати і підприємства вийшли абсолютно некеровані, з точки зору власників. Тому такі підприємства, як той же Ламповий завод потрібно було виводити на такі підприємства як Електролюкс, Соні, Панасонік і пропонувати їм купити, хоча б за одну гривню, для того щоб сюди приходили сучасні технології.
Але сталось як сталось. В результаті - без роботи залишилась тисячна армія людей, які були змушені виживати як могли, більшість з них вийшла на базари.

Перше відродження
Так тривало майже десять років. І лише з другої половини 2000 року ситуація поступово почала стабілізуватися: підприємства відновлюватися. Після банкрутства знов запрацював Олієжиркомбінат. На базі колишньої шкіргалантерейної фабрики появилися окремі підприємства, деякі з них, наприклад, сьогодні займаються пошиттям рукавичок. Відновили виробництво на колишньому заводі продтоварів. Сьогодні це харчосмакова фабрика. Появились такі підприємства як “Аграна- фрут” (тоді ще Поділля-ОБСТ) та “Сперко-Україна” (фармацевтичне підприємство).
В результаті, якщо до 90-х років левова частка нашої промисловості працювала в сфері машино та приладобудування, сьогодні, в структурі нашої промисловості майже 50% належить підприємствам харчової промисловості. За прогнозами, ця тенденція тільки посилюватиметься, через зростання попиту на продукцію галузі на світових ринках. 18% припадає на хімічну промисловість, 10% - на машинобудування, 9,7% - на деревообробну.

Чотири “кити”
- Локомотивом розвитку харчової промисловості у Вінниці сьогодні є чотири підприємства, - каже Валерій Коровій. – Це, передусім Вінницька кондитерська фабрика. Ми розраховуємо на те, що будуть нарощуватися потужності на новій фабриці. З кінця третього кварталу планується введення в дію молоко-консервного заводу корпорації “Рошен” (вартість будівництва 500 млн грн). Завод вироблятиме молочні жири, в першу чергу для потреби кондитерської промисловості. Водночас проводимо переговори про те, щоб тут також поставили невеликі лінії для виробництва кисломолочної групи товарів для потреб Вінниці.
На “Рошенці” працює майже 1700 людей Підприємство виробляє різноманітні солодощі: шоколадки, цукерки, глазуровані і не глазуровані трубочки, вафлі, желейки, бісквіти тощо. Всього близько 100 найменувань. Але не цукерками єдиними.
917 вінничан працює на Олійножировому комбінаті. Зараз на підприємстві триває реконструкція, яка має закінчитися до нового сезону соняшника. Якщо сьогодні тут на добу переробляють 1000 тонн насіння соняшника, то за нових умов - перероблятимуть 2200 тонн за добу. Продукція підприємства: олія, м’які маргарини, шрот (гранульоване лушпиння з-під зернят, продають у Польщу).
Протягом двох років вдвічі розширити своє основне виробництво – фруктових наповнювачів і добавок для йогуртів планує “Аграна-фрут”. Підприємство продає цю продукцію на усі молочні підприємства України. Тому, фактично усі йогурти, які ми їмо – наповнені саме вінницькими фруктовими добавками.
Також компанія працює з кондитерськими підприємствами та підприємствами з виробництва соків та солодких вод.
- Підприємство є основним постачальником фруктових концентратів на Пепсі – це усі соки “Сандори”, - каже Валерій Коровій.
“Соки” виробництва ТОВ "Аграна Фрут Україна" розливають такі відомі бренди як підприємства компаній "Кока-кола", "Пепсі-кола" та “Сандора"(ТМ "Сандора", "Садочок"), Вітмарк (ТМ "Jaffa"), концерн "Орлан" (ТМ "Біола"), ООО "Сандора". По молочній групі – з підприємством працюють "Данон", "Лакталіс", "ВімБільДан".
- Досить потужний розвиток демонструє і Харчосмакова фабрика, - каже Валерій Коровій. – На підприємстві опановують нові сегменти і нам дуже приємно дивитися на те, як підприємство інноваційно розвивається.
Тут виробляють хрін, гірчицю, майонез, круп’яні палички, сухі сніданки, каші швидкого приготування, квас, оцет тощо.

Хімія
Помиляється той, хто думає, що від Хімпрому залишилися лише розвалини. На одному з цехів колишнього цілісного виробничого комплексу і сьогодні продовжують виробляти... пральні порошки, а віднедавна і рідку групу миючих засобів. Більше того, підприємство “Вінницяпобутхім” входить до складу російської компанії “Невська косметика”, яка виробляє серію товарів для дітей. Словом, якщо будете в магазині, подивіться на упаковці прального порошку “Ушастий нянь”, де він вироблений.
Підприємство виробляє мило і миючі засоби, засоби для чищення та полірування, усунення плям і відбілювачі, випускаючи пральні порошки під ТМ "Ворсинка", "Вухатий нянь", "Сарма", "Макс", "Лотос", "Index"; миючі засоби - "Містер Чістер" і "Sarma" для миття скла и дзеркал, для чищення поверхонь в будинку, на кухні, у ванній. 85% продукції залишається на українському ринку, 15% - поставляється в Білорусь, Молдову, Грузію, Вірменію, миючі засоби поставляються в Росію.
Крім того, за словами Валерія Коровія, підприємство виробляє і фасує пральні порошки для більше десяти відомих брендів, за їх рецептурою. У свій час на підприємство виходила з пропозицією навіть “Проктол енд Гембел”.

Фармація
З виробництва Нокспрею від нежиті розпочинало підприємство “Сперко-Україна”. Сьогодні номенклатура товарів нараховує десятки виробів. Тут виробляють антибіотики, знеболювальне, порошкові розчинні чаї від простуди, розчини для лікування анемії, препарати, які застосовуються при гінекологічних проблемах, протигрибкові креми, препарати для лікування кишкових розладів, болю у шлунку, кашлю, заспокійливі препарати і навіть протизаплідні (засоби місцевої контрацепції).
- Це підприємство отримало друге дихання, в структурі інвестицій є український та іспанський капітал, - каже Валерій Коровій. – А наприкінці минулого року в структурі акціонерів відбулися зміни. Увійшла відома компанія “Драган Кепітал” (українська компанія з капіталом з Великої Британії). Сьогодні підприємство хоче реалізувати досить амбітний проект, завдяки якому обсяги виробництва можуть зрости втричі.


Паркетна справа
У структурі вінницької промисловості третє місце посідає деревообробна галузь, за рахунок компанії “Барлінек”. Але сьогодні підприємство переживає не кращі часи.
- Це пов’язано із загальним скороченням інвестицій у Європі в цілому, - каже Валерій Коровій. – Але підприємство працює ритмічно і ми розглядаємо цю компанію як візитку для польського капіталу в Україні.
80% продукції підприємства, серед якої в основному паркетна дошка, іде на експорт.

Решта
Машинобудування посідає тільки п’яту сходинку в умовному рейтингу галузей промисловості. Ця галузь представлена у нас такими підприємствами як Вінницький завод тракторних агрегатів, завод “Маяк” (обігрівачі), “Пневматика” (обробка металу, виробництво різних вузлів для сільськогосподарської, автомобілебудівної та інших машин тощо)
- На жаль, у цій галузі найдовший, в порівнянні з іншими, обіг коштів, якщо одна гривня, наприклад, в харчовій промисловості обертається десь місяць, то тут півроку, а то й рік, - каже Валерій Коровій. – Тому такі підприємства першими реагують на підвищення кредитних ставок і починають стагнувати. Водночас, нам дуже приємно спостерігати відродження Вінницького дослідного заводу. Він спеціалізується на виробництві продукції в галузі машинобудування (обладнання для харчової промисловості).
А ще у нас є легка промисловість. “Володарка” шиє костюми для відомого німецького дому моди “Гюго бос”. Потроху починає “оживати” Авіаційний завод, де “Мотор Січ” планує ремонтувати свої вертольоти та літаки. Є завод “Форт” (виробництво зброї). Відомий усім “Авіс” (олія, майонез, солодкі води), “Панда” (солодкі води), “Вінтар” (кришки для закруток), підприємство “Діадема” та завод “Кристал”. Усі вони разом за минулий рік реалізували продукції на 6,6 мільярда гривень, що майже на половину більше, ніж торік (47%).