- Коли Саша приніс клітку з тваринкою, я плакала від радості, - згадує Іра Максимова. – Назвали шиншилу Марфушею. Вона – весела бешкетниця.
Шиншили дуже чистоплотні. Вони полюбляють купатися у піску. Так вони прибирають зайву вологість і жир з шерсті. Це гризун, який „не пахне”.
- Один раз на день я кладу в клітку трилітрову банку з вулканічним пилом (його можна купити на ринку), - розповідає Олександр. - Марфуша швиденько туди залазить і купається.
У Олександра та Іри підростає синок Матвій. Йому дев’ять місяців. Він лише повзає за Марфушею. Батьки впевнені: це звірятко не зашкодить їхній дитині. На лапках немає кігтів, тільки м’якенькі подушечки.
- Щоб наша Марфуша гарно розвивалася, годуємо її спеціальним комбікормом. У ньому є всі корисні інгредієнти, - продовжує Саша. - Потрібно мати декілька сортів лугових трав. Гризе гілля яблуні, дуба, берези. Раз на тиждень треба підгодовувати курагою, морквою, яблучком. Порції маленькі. А найулюбленіші ласощі шиншил – родзинки. Їх багато давати не можна. Дві – три на тиждень. Вода має бути обов’язково кип’ячена, охолоджена.
Довідка:
- Звичайна шиншила має природний окрас – сірий. На ринку самочка коштує 500 гривень, самець – 350. За шиншилу «чорний оксамит» просять до двох тисяч гривень.
№ 23 від 10 червня 2026
Читати номер