Петро Касінчук усе життя виборює Україну

- Коли я вчився у школі, про Українську повстанську армію нам нічого не розповідали. Усю інформацію про неї отримував із газет уже в часи незалежності. Вважаю, що треба вшановувати їх пам’ять, адже життя просто так не віддають, значить, вони були впевнені у своїй правоті, - вважає вінничанин Геннадій Петрик.
Аби розповісти вінничанам більше про цих людей, спеціально для „20 хвилин” наші тернопільські колеги підготували розповідь про одного з них.
Патріотизм успадкував від батьків
Він – свідомий українець Петро Касінчук, пройшовши крізь полум’я буремних літ, вижив, вистояв, виборов свою незалежну Україну. У свої 79 він очолює Братство вояків УПА Подільського краю «Лисоня», є членом обласного політ проводу Конгресу Українських націоналістів та членом Головної Булави Всеукраїнського Братства ОУН-УПА ім. генерала Романа Шухевича – Тараса Чупринки.
Вихований на засадах християнської моралі й національної ідеї, Петро Касінчук змалку увібрав у свою душу любов до України і ненависть до її ворогів.
- Запам’ятались мені розповіді мого батька, воїна УГА, який воював із поляками в 1918 році за Львів, - пригадує пан Петро. – Там він втратив ногу. Поляки відрізали пилкою...
Батько пана Петра у святкові дні, після богослужіння, щоразу брав сина за руку і вів до читальні «Просвіти».
Засудили до 15 літ каторжних робіт
Закінчивши семирічку, Петро Касінчук вступив на третій курс Чортківської гімназії. Там і приєднався до лав молодіжної організації «Юнак».
- Моє псевдо було Тур, - розповідає він.
На початку серпня 1944 року КДБ арештовує його батька. Між конфіскованими документами були й Петрові конспекти з історії України. На зошиті кольоровими фарбами був розмальований тризуб.
- Маму і мене викликали до КДБ, - пригадує пан Касінчук. – Ніяких пояснень, що цей знак є на грошах князя Володимира, не вислухали.
У лютому 1946 року Провід визнав Тура кращим бійцем УПА. За створення картосхем сіл свого підрайону його прийняли у члени ОУН. А вже в березні під час збройного конфлікту з підрозділом НКВД пана Касінчук був поранений та отруївся газом. Його заарештували і посадили до Чортківської в’язниці, а невдовзі засудили до 15 літ каторжних робіт.
Після смерті Сталіна, Петра Касінчука звільнили і він приїхав на Україну. У той час пан Петро знаходить свою другу половинку та одружується з Ольгою Вонсул, дочкою колишніх членів “Просвіти”.
Заснував братство ОУН-УПА “Лисоня”
Ставши у 1989 році членом Гельсінської спілки, пан Петро долучається до організації Народного руху України та Всеукраїнського товариства “Меморіал” на теренах Тернопілля. Найбільшим своїм здобутком вважає заснування братства ОУН-УПА Подільського краю “Лисоня” та формування Всеукраїнського братства УПА ім. генерала Романа Шухевича, членом якого є з першого дня.
Під керівництвом Петра Касінчука відновили й освятили могили відомих і невідомих українських патріотів, встановили пам’ятники визначним командирам УПА: Бистрому, Климу Савурі, Рену, Бондаренку та іншим.
Вірить в Україну
Пан Петро й досі працює над збором і збереженням архівних матеріалів, рукописів, спогадів про УПА. Він упорядковує унікальну бібліотеку, яку вдалося зібрати разом із однодумцями. Також чоловік створив пам’ятну відеотеку (понад 150 відеокасет) про відзначення та вшанування героїв національно-визвольних змагань. На початку листопада планує відкрити музей УПА.
- Я щасливо успадкував від свого батька, колишнього стрільця Української Галицької Армії, силу волі й наполегливість у досягненні мети, - каже Петро Касінчук. - А мета в мене воістину висока — беззавітно служити людям, Україні, котру бачу в сузір’ї найпередовіших країн світу. Бачу її справді українською в економіці та політиці, в літературі й мистецтві. Мрію про той жаданий час, коли об’єднаються всі релігійні конфесії, стануть єдиними численні партії та рухи і віддадуть свої знання та вміння Україні.
Саме тому цей великий патріот не перестає завжди говорити людям правду, в ім’я якої працює, вірячи в благодатні плоди своєї невсипущої праці