- Якось, 30 років тому, у гостях я потягся до піаніно і почав щось там підбирати на слух. Бабуся це помітила – і через тиждень у нас удома вже стояв інструмент. Після музичної школи у заняттях музикою була перерва. Мої друзі закінчували музучилище, і вибір у них був невеликий: якщо ти не геніальний піаніст, то дорога тобі одна – у школу, працювати за якихось 200 гривень... І я вирішив освоювати комп’ютерні технології.
Почав займатися електронною музикою. У 90-х роках була створена студія „Абрис”, у якій я отримав перший практичний досвід як аранжувальник і як звукоінженер.
Створенням музики я займався, мабуть, завжди – увесь час щось там писалося потроху. І сталося так, що я почав писати музику для комп’ютерних ігор в одній компанії. Це дуже цікава робота. Оскільки спектр емоцій гравця дуже широкий, то і музика потрібна найрізноманітніша, з різним настроєм. Це дозволяє реалізувати себе як музиканта. Я до цих пір співробітничаю з цією компанією. У списку найбільш затребуваних ігор її продукція входить до першої п’ятірки у світі. У Вінниці, до речі, дуже багато талановитих людей, що працюють у цій галузі – художники, програмісти... Три роки тому моя музика почала виходити на дисках у Німеччині.
- Як виникла ідея започаткувати „Електротехніку”?
- У Вінниці не я один захоплююся електронною музикою. І років шість-сім тому зібралося багато непоганого матеріалу, який не соромно було представити людям. Так виник проект „Електротехніка”. З тих пір щороку в „Амагамі” 29 травня прайм-час віддають авторській музиці, яку представляють вінницькі музиканти та ді-джеї.
Займаюся також встановленням звукової та світлової апаратури. Це дуже захоплююче – прийти у порожні стіни і з нуля зробити клуб. Десь із десяток клубів я уже обладнав.
Маю власну студію, на якій записуємо все – починаючи зі звукових ефектів і закінчуючи вокалом.
Деякий час займався аранжуванням, але потім перестав. Виходить так, що дуже багато часу тратиш на те, щодо чого людина не впевнена, чи взагалі воно їй потрібне. Мені простіше створити свій продукт, аніж переконувати когось, що ось тут оце має звучати саме так, а не інакше.
№ 16 від 16 квітня 2025
Читати номер