- І чотири роки тому прийшла у студію «3Z». Тоді вона тільки відкрилася. Потім студія почала розростатися, тренер сам уже не справлявся, і деякі з учасників студії теж почали набирати групи. Зараз у мене три групи учнів різного віку: 7-10, 11-13 та 13-16 років. Тричі на тиждень проводжу заняття. Зранку йду в інститут, а після пар – на тренування… А на вихідні часто їжджу до Києва, щоб повчитися в інших тренерів.
А взагалі я танцями займаюся з дитинства - спочатку у народному колективі «Подоляночка» школи мистецтв, де ми займалися ще й музикою і малюванням, потім - у різних гуртках, всіх уже й не згадаю…
- Який танцювальний стиль вам найближчий?
- Я викладаю хіп-хоп, але сама тренуюся і в інших стилях: раггі, джаз-фанк, хаус… Чимось одним займатися нецікаво. До того ж тренерові, щоб професійно навчати інших навіть лише одному стилю, треба досконально знати інші. Їздимо з учнями на змагання в інші міста – Хмельницький, Київ. Найдосвідченіші танцюристи входять до складу двох команд, які виступають перед публікою. На День Європи ми представили проект «Маленькі хіп-хопери». Влітку плануємо разом із дітьми поїхати на відпочинок до моря. Наприкінці червня у Палаці дітей та юнацтва відкриється наш новий зал. Хочемо провести в ньому звітний концерт. Наші вихованці покажуть усе, чому вони навчилися. Будуть присутні батьки, і, звичайно, запрошуємо всіх бажаючих!
- Звідки в Україні останнім часом таке повальне захоплення танцями?
- На мою думку, це почалося після виходу проекту «Танцюють всі!». Люди побачили, як можна танцювати, як це захоплююче, скільки є різних стилів… У студію приводять зовсім маленьких діток, і набагато більше стали цікавитися танцями хлопці. Зараз у наймолодшій моїй групі порівну дівчат і хлопців – такого ще ніколи не було!
Героям Слава!
№ 42 від 21 жовтня 2026
Читати номер