Мріяв про музей мініатюр у Вінниці: на війні загинув онук майстра Михайла Маслюка

• У Вінниці попрощалися із Сергієм Тєтєріним, майстром крихітних мініатюр, музикантом, воїном бригади морської піхоти.
• Журналіст «20 хвилин» згадує свої зустрічі з цією людиною.
• Збереглося відчуття його людяності і скромності, а ще слова про бажання створити у Вінниці музей унікальних мікромініатюр.
• Можливо, тепер дослухаються до цього прохання?

Сергій Тєтєрін — внук відомого майстра мініатюр Михайла Маслюка, того самого, чиє ім’я ще в радянські часи вписали до світової Книги рекордів Гіннеса. Одна з його робіт особливо вразила світ. Це зображення паротяга. Маслюк зумів виготовити його розміром у 20 мільйонів разів меншим від макового зерняти! Рекорд зафіксували у 1968 році.

Майстра зі Жмеринки Михайла Маслюка ще називали людиною, яка «підкувала» блоху. Роботи нашого земляка зберігаються у низці країн світу. Загалом Маслюк виготовив понад 500 мініатюр. Розмір кожної — менший макової зернини.  

Дідусеву справу продовжив його внук — Сергій Тєтєрін. Під час попередніх розмов з журналістом «20 хвилин» Сергій шкодував, що не вдалося почути дідових секретів. Хіба він знав, що з часом теж розпочне працювати над тим, чим займався дідусь? Першу роботу виконав у 17 років. На той час дідуся уже не було на світі. Автор публікації запам’ятав ще одне бажання Сергія. Він хотів, аби у Вінниці був музей мініатюр Михайла Маслюка. На жаль, йому не вдалося втілити задум.

Коли почув, що Сергій Тєтєрін став у стрій оборонців країни, нітрохи не здивувався. Бо ще з часу наших розмов з ним знав, що він був напрочуд патріотичним. Ще більше вразила його скромність, людяність, інтелігентність. Дотепер пам’ятаю ці чесноти Сергія Тєтєріна.

Морський піхотинець на позивний «Музикант»

Сергій добровільно доєднався до тих, хто боронить рідну землю. Для служби обрав елітний підрозділ — 38-у окрему бригаду морської піхоти імені гетьмана Петра Сагайдачного. Бойові завдання виконував у 503-му окремому батальйоні. Опанував спеціальність гранатометника.

Псевдо «Музикант» йому дали неспроста. Після школи, яку закінчив у Жмеринці, поступив у Вінницьке училище культури та мистецтв імені Леонтовича. На відділі духових та уданих інструментів навчився грі на трубі. Здобув спеціальність «Музичне мистецтво». Працював у оркестрах Міського палацу мистецтв, Центрі військово-музично мистецтва Повітряних сил ЗСУ, ансамблі «Подоляни».

Знаходив час для мікромініатюри. Виготовив понад 50 крихітних робіт. До речі, Сергій розповідав, що першу з них передав на зберігання у рідне училище.

Сергій Тєтєрін загинув 16 жовтня 2025 року у бою під Мирноградом на Донеччині. На той час бійці бригади стримували наступ російських військ на Мирноградсько-Добропільському напрямку. Морські піхотинці понад рік утримували цей відтинок фронту у рамках операції, що мала назву «Цербери».

Бої тривали в умовах тотальної переваги ворога в засобах артилерії та авіації, яка скидала на наших захисників керовані авіабомби. Тим часом малі штурмові групи ворога намагалися прорватися у місто. Один з морпіхів сказав, що під Мирноградом було справжнє пекло. Саме там обірвалося життя гранатометника Тєтєріна.

Двоє його донечок, дружина, мати, брат сподівалися на диво. На жаль, цього не сталося.

Рідні згадують, що із Сергієм їм було тепло і затишно. Це відчували не тільки його близькі. Кожен, хто хоча б раз спілкувався із Сергієм, відчував, наскільки щирою була ця людина!

Виконаймо бажання полеглого вінничанина

Автор цієї статті запам’ятав Сергія Тєтєріна дуже скромною людиною. Скромність відчувалася в манері спілкування, інтонації, жодного вихваляння, що він онук знаного у світі майстра. Пригадую, як невимушено і ненав’язливо Сергій звертав увагу на те, що у Вінниці мав би бути музей мікромініатюр Маслюка. Казав, що музей став би ще однією культурною родзинкою міста.

Розмова відбувалася у 2017 році. А в наступному виповнювався 100-річний ювілей Михайла Маслюка. Сергій сподівався, можливо, звернуть увагу на публікацію і до ювілею з’явиться музей.

Згадана скромність не дозволяла йому оббивати пороги кабінетів тих, від кого залежало вирішення питання.

— Для таких робіт не потрібно мати велике приміщення, — говорив Сергій. —Це ж не картини. Тут достатньо місця для мікроскопів. А їх можна поставити, наприклад, у Музеї української марки.

Сайт «20 хвилин» і газета RIA привертали тоді увагу до цікавої пропозиції. Зокрема, на сайті вийшла стаття під заголовком: «Музей під… мікроскопом прославив би Вінницю, але його нема. Чи буде?». Дата публікації — 24 вересня 2017 року.

До речі, в одному із підзаголовків статті згадується ім’я міського голови: «Передайте статтю Моргунову або його помічникам» — так звучить підзаголовок.

Наразі ще раз адресуємо пропозицію про створення музею мініатюр Михайла Маслюка у Вінниці. Тепер це варто зробити на спомин про вінничанина, який віддав за нас життя, — Сергія Тєтєріна.  Це стало б виявом глибокої шани до його пам’яті.

На першій роботі написав імена одногрупників

Розповім ще декілька фрагментів, що запам’яталися під час розмов із Сергієм Тєтєріним.

Першу роботу він виконав без мікроскопа. Вона проста: на радянській монеті, розміром одна копійка, вигравірував імена своїх дев’яти одногрупників. А на обідку зробив напис: «Вінницьке училище кільтури і мистецтв імкні Леонтовича. Випуск 2001 року».

Дуже шкодував, що не зацікавився справою дідуся, коли той ще був живий. Михайло Маслюк проживав в іншій частині Жмеринки, ніж будинок батьків Сергія.

— Коли гостювали в діда зі старшим братом, чомусь, не виникало бажання попросити показати, як він працює, — говорив Сергій. — Знали, що про нього пишуть в газетах, розповідають по радіо, знімають на телебачення… Тільки й того.

Вже коли діда не стало, Сергій побачив газету «Комсомольская правда». Там була велика стаття про Михайла Маслюка. А на чистій смужці сторінки поруч з текстом дід залишив напис своєю рукою: «Моїм майбутнім винахідникам Павлу і Сергію».

— Я коли прочитав це, ніби в землю вгруз, — не стримував емоцій Сергій. —Зрозумів, що дід хотів, аби ми продовжили те, що робив він.

Свою  першу роботу, про яку згадували вище, внук виконав у 17 років. Показати її дідові вже не було можливості. За чотири роки до того його не стало.

Він згадав під час розмови про складнішу роботу — першу під мікроскопом. Назвав її «Риба-меч». Вона із золота. Її висота 0,7 міліметра, а висота 2,5 мм.

Ювелірною стала робота «Золоте яйце». Його встановив у макову зернину, розрізану навпіл. Ще одна мікромініатюра складається з двох елементів: замок, розміром 0,5 мм і ключ 0,2 мм.

Виконав патріотичний напис: «Слава Україні». Зробив його на волосині. Спершу обробив волосину матеріалом, в якому є лак, відтак зняв покриття і тільки тоді вона стала придатною для роботи. Літери виготовив з мідного дроту. Пояснив, які використовує матеріали: золото, мідь, пластик…

— Я зумів вмістити два слова на волосині, а в дідуся є робота, де він на такому само матеріалі виготовив 70 предметів! — згадую слова Сергія під час однієї з наших розмов.

Брав мікроскоп і виходив до вежі Артинова

Він не приховував, що йому приємно знати, що досягнення його дідуся Михайла маслюка у мікромініатюрі не вдалося нікому перевершити. 

На моє запитання, невже й справді можна було розгледіти такі мікромініатюри, навіть якщо користуватися мікроскопом, Сергій сказав: «Можна, тільки для цього треба було розглядати їх під такий мікроскоп, за яким працював Маслюк. Мікроскоп мав здатність збільшувати фігури у 200 разів!».

Ще одна випадок, яким поділився з журналістом Сергій Тєтєрін. Щоб привернути увагу до робіт дідуся, він брав мікроскоп і виходив з ним до вежі  Артинова. Після того зрозумів, що даремно старається. У такий спосіб людей не зацікавити. Принаймні, йому не вдалося розбудити цікавість у випадкових перехожих. Одиниці погоджувалися заглянути у мікроскоп.

Тоді ж переконався: наскільки мало людей знають бодай що-небудь про мікромініатюри Михайла Маслюка.  Натомість ще більше переконався, що у місті потрібен музей мікромініатюр.

Більше дізнатися про Сергія Тєтєріна і його дідуся Михайла Маслюка можна з однієї з публікацій на сайті «20 хвилин».

Цікаво було б побачити виставку у Вінниці

Роботи Сергія Тєтєріна показували за кордоном. Зокрема, у США і Португалії. Була його виставка у Вінниці у приміщенні колишнього кінотеатру Коцюбинського. З її організацією допоміг Сергій Кудлаєнко. Щоправда, напередодні її проведення ніде не було інформації, тому і відвідувачів зібралося небагато.

Натомість у рідній Жмеринці роботам Сергія Тєтєріна приділяють багато уваги. З частиною його мініатюр ознайомлюють відвідувачів міського історичного музею. Особливо пам’ятною для нього стала виставка до 100-річчя Михайла Маслюка.

На ній представили роботи дідуся і внука. Серед учасників був товариш з дитинства Маслюка. Присутні ділилися спогадами. Сергій після того не приховував, що почувався щасливим у колі земляків. Спогади про дідуся дуже потішили його.

Тепер, коли Сергія уже нема з нами, було б важливо організувати виставку його мініатюр у нашому місті.

Хочеться вірити, що знайдуться ті, хто готовий взятися за її проведення. Вона стала б ще однією даниною пам’яті непересічній особистості, патріоту рідного міста.  

Вічна пам’ять Герою! Доземна подяка за наш захист! Щирі співчуття рідним.
 

Вас може зацікавити:

«Навіть прапор на труну купляла»: служив понад 10 років, загинув, але дружина не отримала нічого

«Підірвали авто ката наших полонених»: після неволі написав книгу і встановлює злочинців

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у  Google